Справа № 2а- 4359/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
05 липня 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості,-
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Харківський метрополітен" в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 2160157,27грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідача в 2009 році норматив для працевлаштування інвалідів складав 137 робочих місць. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, на вказаному підприємстві у 2009 році працювало 48 інвалідів. Отже, відповідачем не виконано норматив 89 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2009 рік становив 24271,43 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 2160157,27 грн.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, зазначили, що при написанні позову позивачем була допущена технічна помилка та невірно зазначена назва відповідача - Державне підприємство "Харківський метрополітен". Надали письмові уточнення, відповідно до яких зазначено, що вірна назва підприємства - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен".
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що підприємство виконало всі передбачені діючим законодавством заходи по працевлаштуванню інвалідів. Просив суд залишити позовні вимоги без задоволення.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціаль ного захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо орга нізації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного закону та згідно форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 3434 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 137 робочих місць.
Суд зазначає, що КП "Харківський метрополітен" не є підприємством зі звичайними умовами праці, переважна більшість працівників забезпечують рух електропоїздів, утримання споруд, колії, технічних засобів, виконують роботи в електроустановках, працюють цілодобово з нічними змінами, працюють у підземних спорудах, на роботах з підвищеною небезпекою та в інших шкідливих умовах праці. Діючими нормативними документами до цієї категорії працівників ставляться підвищені вимоги при прийомі на роботу.
На підставі вимог ст. 17 Закону України «Про охорону праці», працівники метрополітену проходять медичні огляди відповідно до Порядку Проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.07 р. № 246 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.07 р. за № 846/14113.
Переліком робіт з підвищеною небезпекою до таких віднесені підземні та відкриті гірничі роботи при будівництві, реконструкції і ремонті метрополітенів, підземних споруд спеціального призначення; роботи на метрополітені в службі руху, рухомого складу, колії та тунельних споруд, сигналізації та зв'язку - роботи, на яких зайнята основна частина працівників КП «Харківський метрополітен».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці»забороняється укладання трудового договору з працівником, якому пропонована робота за медичним висновком протипоказана за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної безпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Таким чином, ДП «Харківський метрополітен» не може працевлаштувати інвалідів виходячи з нормативу (тобто, із розрахунку 4 % від загальної кількості працюючих), не порушивши при цьому вимоги перелічених нормативно-правових актів.
Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України № 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Відповідно до листа від 02.04.2010 року за № 4446 Харківського міського центру зайнятості протягом 2009року надавав звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів).
Відповідно до копій звітів відповідача за формою 3-ПН, які долучені до матеріалів справи,
підприємство щомісячно інформувало Харківський міський центр зайнятості, Ленінський районний центр зайнятості про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів.
Крім того, протягом року підприємством в газеті оголошень "Прем'єр" розміщувались оголошення з пропозиціями працевлаштування інвалідів.
З бланків особистого прийому кандидатів на роботу з категорії інвалідів вбачається, що до КП "Харківський метрополітен" протягом року зверталися інваліди, однак жоден з них не дав згоди на працевлаштування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" вчинив всі передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок доведення по даній справі покладається на позивача.
Доказів того, що Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок не належного виконання обов'язку відповідачем інваліди в необхідній кількості не були працевлаштовані.
Відповідно до вимог ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2010 року.
Суддя Шевченко О.В.