"25" листопада 2015 р.Справа № 923/1604/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.,
Ліпчанської Н.В.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.11.2015р.:
від позивача: Ставрост Р.Ю., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВЛ"
на рішення господарського суду Херсонської області
від 13 жовтня 2015 року
по справі № 923/1604/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії"
до відповідача: Приватного підприємства "СВЛ"
про стягнення 39085,37 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 25.11.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2015р. по справі №923/1604/15 (суддя Соловйов К.В.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" до Приватного підприємства "СВЛ" про стягнення 39085,37 грн., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за фінансовою допомогою, з відповідача на користь позивача стягнуто: 514,85 грн. 3% річних, 8961,80 грн. інфляційних втрат та 1170,38 грн. компенсації по сплаті судового збору, відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 385,15 грн. 3% річних.
Суд першої інстанції встановив, що заява позивача від 08.10.2015р. про зміну позовних вимог у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості за фінансовою допомогою, фактично є заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за фінансовою допомогою, тому, оскільки відмова позивача від позову у вказаній частині не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за фінансовою допомогою підлягає припиненню. Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних є законними та обґрунтованими, проте, нарахування 3% річних здійснено з помилками, отже, вказана вимога підлягає частковому задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося Приватне підприємство "СВЛ", в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 213.10.2015р. по справі №923/1604/15 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 514,85 грн. річних, 8961,80 грн. інфляційних втрат та 1170,38 грн. судового збору, мотивуючи це тим, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що вплинуло на об'єктивність та повноту розгляду справи з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
25.11.2015р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.2015р. не з'явився, про час, дату, та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2015р.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "СВЛ", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" (позикодавець, позивач) та Приватним підприємством "СВЛ" (позичальник, відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 30000,00 грн. без ПДВ, поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
За положеннями п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 08 лютого 2015р.
Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1 договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором, договір може бути скасовано за домовленістю сторін (п. 8.1 договору).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 30000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2731 від 08.12.2014р., випискою банку від 08.12.2014р. по рахунку позивача.
Проте відповідач, в порушення умов договору, своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів не виконав.
Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" до господарського суду Херсонської області про стягнення з Приватного підприємства "СВЛ" 39085,37 грн., з яких 30000,00 грн. основного боргу, 8185,37 грн. інфляційних та 900,00 грн. у якості 3% річних.
08.10.2015р. від позивача до місцевого господарського суду надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно з якою позивними вимогами вказано вимоги про стягнення 8961,80 грн. інфляційних за період з березня 2015р. по вересень 2015р. та 900,00 грн. 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
За положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 30000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2731 від 08.12.2014р., випискою банку від 08.12.2014р. по рахунку позивача.
Матеріали справи свідчать, що відповідач повернув позивачу грошові кошти за договором двома платежами: 18.05.2015р. на суму 3000,00 грн. та 17.09.2015р. на суму 27000,00 грн. (вже після порушення провадження у справі), що вбачається з виписок банку по рахунку відповідача.
Заявою від 08.10.2015р., у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості за фінансовою допомогою, позивач відмовився від позову в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за фінансовою допомогою.
Колегія суддів, дослідивши вказану заяву, вважає, що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси, за таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за фінансовою допомогою підлягає припиненню, як і було встановлено судом першої інстанції.
За ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити позикодавцеві грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем інфляційних, з урахуваннями заяви про зміну позовних вимог, погоджується з судом першої інстанції, що позивачем помилково не враховано до розрахунку лютий 2015р., а інші недоліки відсутні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), стягненню підлягає сума, розрахована позивачем у розмірі 8961,80 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення 3% у розмірі 900,00 грн., апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем невірно складено розрахунок, оскільки не враховано часткове повернення боргу 18.05.2015.р. на суму 3000,00 грн. та застосована неправильна формула щодо нарахування річних.
Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вказану позовну вимогу на суму 514,85 грн.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2015р. по справі №923/1604/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВЛ" - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2015р. по справі №923/1604/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 30.11.2015р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Ліпчанська Н.В.