Справа №2-1056/12
Категорія 4
24.01.2012 року м. Житомир
місто Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Полонця С.М.
за участю секретарів с/з - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 32 у м. Житомирі, а саме на житлову кімнату 2-1, площею 14,2 кв.м., житлову кімнату 2-2, площею 13,0 кв.м., кладову 2-3, площею 1,6 кв.м., сарай-гараж «В». При цьому посилається на те, що за життя брата ОСОБА_8 належна йому частку в натурі не виділялася, договір щодо встановлення порядку користування приміщеннями не укладався, все домоволодіння перебувало у спільній частковій власності. За усною згодою, особисто позивачем до будинку здійснювалися прибудови і проводилося переобладнання існуючих приміщень, а тому він набув право власності на спірні приміщення.
ОСОБА_6 подано до суду зустрічний позов в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5, який у подальшому було уточнено та в остаточному варіанті просить встановити факт права власності приміщеннями 2-1, 2-2, 2-3, 2-6 та гаражем-сараєм Г, літньою кухнею В на плані будинку по вул. Набережній, 32 в м. Житомирі від 16.02.2007р. за ОСОБА_8, визнати право власності на Ѕ частини вищезазначених приміщень за ОСОБА_5, як за спадкоємцем за законом. При цьому посилається на те, що після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_8 Ѕ частину спадщини отримала донька ОСОБА_5, до якої не увійшли спірні приміщення, побудовані спадкодавцем за життя до своєї частини будинку, на які останній не оформив право власності.
В судовому засіданні позивач, відповідач ОСОБА_4 та її представник підтримали заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 з підстав, зазначених у позові, просили їх задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач ОСОБА_5 та її представники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову та просили задовольнити зустрічний позов, з підстав зазначених у ньому.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, за договором дарування від 30.08.1990р. ОСОБА_9 подарував своєму сину ОСОБА_8 30/100 частин жилого будинку по вул. Набережній, 32 в м. Житомирі.
Відповідно до виписки з протоколу №20 засідання міської міжвідомчої архітектурно-будівельної комісії від 01.11.1990р. ОСОБА_8 дозволено прибудувати кухню, кладову та веранду загальним розміром 5,00х8,00 м. з терміном дозволу на прибудову один рік. На засіданні вказаної комісії 03.03.1994р., протокол №2, ОСОБА_8 дозволено знести сарай літ. «В» і побудувати на його місці сарай зовнішніми розмірами 3,50х6,50м. та гараж зовнішніми розмірами 3,50х6,00 м. з терміном дії дозволу на будівництво у два роки з дня прийняття рішення. 18.05.1995р. на засіданні вказаної комісії, протокол №6, ОСОБА_8 дозволено побудувати літню кухню зовнішніми розмірами 3,60х5,00 м. з терміном дії дозволу на будівництво у один рік з дня прийняття рішення.
Згідно свідоцтва про право власності від 02.04.1996р., у спільному сім усному майні подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_4, придбаному ними за період зареєстрованого шлюбу, право власності на 25/100 частин вищезазначеного жилого будинку належить ОСОБА_4 До будинку належить літня кухня «Б», сарай «В», туалет «Г», забор №1.
Після смерті 21.11.1999р. ОСОБА_9 його дружина ОСОБА_4 успадкувала 45/100 частин жилого будинку за вищезазначеною адресою, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2000р. До будинку належали сарай «В», літня кухня «Б», вбиральня «Г» та огорожа №1.
Відповідно до договору дарування частини жилого будинку від 24.07.2000р. ОСОБА_4 подарувала своєму синові ОСОБА_3 26/100 частин жилого будинку по вул. Набережній, 32 в м. Житомирі. Згідно зазначеного договору до будинку належать: літня кухня «Б», сарай «В», вбиральня «Г» та огорожа №1.
З листа в.о. заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_10 від 19.01.2001р. вбачається, що перевіркою на місці встановлено, що ОСОБА_8 на місці сараю літ. «В» побудував гараж літ. «Д» та розпочав будівництво літньої кухні літ. «В». Крім того, ОСОБА_8 самовільно розпочав надбудову над вказаними спорудами металевого каркасу для літніх приміщень. ОСОБА_8 попереджено про недопущення самовільного будівництва з вимогою негайно припинити роботи по спорудженню. Приписом Житомирської міської інспекції ДАБК від 16.02.2001р. запропоновано ОСОБА_8 припинити самовільно розпочате будівництво прибудови до літньої кухні літ. «В» з фундаментом загальними зовнішніми розмірами 3,70х9,0 м. та усунути його.
21.11.2002р. за договором дарування частини жилого будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 44/100 частин жилого будинку та земельну ділянку площею 444 кв.м. за вищезазначеною адресою.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.2007р., спадкоємицею Ѕ частки майна ОСОБА_8, який помер 08.2006р. є його дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадкове майно складається з 30/100 частин житлового будинку №32 по вул. Набережній в м. Житомирі, що належав померлому на підставі договору дарування від 30.08.1990р. До будинку належать літні кухні «Б», «В», огорожа 1, уборна «У», гараж-сарай «Г». Право власності на 30/200 частин спадкового будинку зареєстровано за ОСОБА_5
Після смерті ОСОБА_8 іншу Ѕ частину спадкового майна, а саме 30/200 частин вищезазначеного будинку, успадкувала мати померлого ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2007р. та зареєструвала право власності на нього.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.07.2009р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на 30/200 ідеальних частки будинку та Ѕ частину земельної ділянки, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому суд прийшов до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_6 щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя 30/100 ід. часток будинковолодіння, а саме приміщень: 1-1, 1-3, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, літньої кухні В, гаражу Г.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельно-монтажних робіт, а також здійснення позивачем цих робіт за власний рахунок та прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку житлових кімнат 2-1, площею 14,2 кв.м., 2-2, площею 13,0 кв.м., кладової 2-3, площею 1,6 кв.м., сараю-гаражу «В».
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавцю ОСОБА_8 на праві власності належали 30/100 частин вищезазначеного житлового будинку на підставі договору дарування від 30.08.1990р., згідно якого до будинку належали: сарай»Б», сарай «В», туалет»Г» та огорожа №1. В користування ОСОБА_8 перейшли кімнати 1-3 площею 11,3 кв.м. та кімната 1-2, площею 16,1 кв.м. Вказане майно, яке належало спадкодавцю на праві власності було успадковане спадкоємцями першої черги за законом: матір»ю спадкодавця ОСОБА_4 та дочкою спадкодавця ОСОБА_5
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5, не надано доказів щодо належності ОСОБА_8 на праві власності приміщень 2-1, 2-2, 2-3, 2-6, гаражу-сараю Г, літньої кухні В. Вказане майно було самочинно побудоване, не введене в експлуатацію та не зареєстроване на праві власності за спадкодавцем, а тому не увійшло до спадкової маси. Плани будинку та технічні паспорти, на які посилаються сторони в судовому засіданні, не є правовстановлюючими документами на нерухоме майно.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання права власності, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: