Справа № 168/739/15-ц
Провадження № 2/168/238/15
30.11.2015 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Хаврони О.Й.,
з участю секретаря - Островерхої Т.С.,
розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Седлищенської сільської ради про визнання права власності,
Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 мотивуючи позов тим, що вона є спадкоємцем за законом після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., Позивачприйняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, звернулась в нотаріальну контору, проте отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса не може в зв'язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок. Вважає, що має право на дане спадкове майно за таких підстав.
Позивач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Седлищенською сільською радою подано заяву з проханням розглядати справу за відсутності її представника, проти задоволення заяви заперечень немає.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що мати позивача - ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2./а.с.9/.
Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, до спірних правовідносин щодо питань про прийняття спадщини слід застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, тобто Цивільний Кодекс 1963 року (далі -ЦК 1963 року).
Згідно зі статтями 524, 527, 529, 530 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_2відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, збудований у 1958 році, що знаходиться по АДРЕСА_1. Вказані будівлі збудовані у сільській місцевості і зареєстровані у погосподарській книзі сільської ради /а.с.10-11/, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом.
Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався /а.с.11/.
Позивач прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, заяви про відмову від прийняття спадщини не подавала /а.с.11, 34-38/.
Нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у зв'язку із неподанням правовстановлюючих документів про належність спадкодавцю нерухомого майна - будинку /а.с.16/, інших спадкоємців які претендують на спадщину немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи /а.с.34-38/.
Згідно з п.п.5 п. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. правовстановлювальним документом, на підставі якого провадиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами, цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання і у випадку невизнання права особи, вона згідно вимог ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.
Враховуючи, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем право власності на вказане спадкове майно.
Керуючись ст. ст. 524, 527, 529, 530, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст.15, 60, 62,174, 197, 212-215 ЦПК, п.п.5 п.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», України суд,
Позов ОСОБА_1 до Седлищенської сільської ради про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою с. Седлище Старовижівського району Волинської області право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. Й. Хаврона