ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2015Справа №910/24205/15
За позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет"
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - гр. ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність №1925 від 11.08.2015;
Від відповідача 1: не з'явились.
Від відповідача 2: Онищук М.Ю - представник, довіреність №1 від 23.01.2015;
Від третьої особи: не з'явились.
Присутня: ОСОБА_5 - паспорт НОМЕР_1, виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України і Дніпропетровській область області від 10.10.06 р..
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Громадянин ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет" про визнання договору про відступлення права вимоги №1 від 17.02.2014 недійсним, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що йому як засновнику (учаснику) ТОВ "Кримська риболовна компанія" стало відомо про укладення 17 лютого 2014 року між відповідачем 1 в особі керівника ОСОБА_6 та відповідачем 2 в особі керівника Полякова С.О. договору про відступлення права вимоги №1, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги за договором бербоут-чартер №1 від 03.01.2012. При цьому позивач вважає, що у відповідності до Статуту ТОВ "Кримська риболовна компанія" повноваження директора на підписання договору про відступлення права вимоги №1 відсутні, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24205/15 та призначено до розгляду на 15.10.2015.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2015 розгляд справи відкладено на 05.11.2015. Також цією ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - гр. ОСОБА_2.
У судове засідання 15.10.15 р. з'явилися представники позивача та відповідача 2.
Уповноважений представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився.
Про дату, час і місце судового розгляду 15.10.15 р., відповідно до пункту 6 підпункту 4 Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014 відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 23.09.2015, які наявні в матеріалах справи.
У судове засідання 05.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача 2.
Уповноважені представники відповідача 1 та третьої особи у судове засідання 05.11.2015 не з'явились.
Про дату, час і місце судового розгляду 05.11.2015 р. відповідач 1 та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 23.10.2015, які наявні в матеріалах справи.
У судове засідання 19.11.15 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача 2 .
Уповноважений представник відповідача 1 та представник третьої особи у судове засідання 19.11.15 р. не з'явились.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 19.11.15 р. відповідач 1 та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 17.11.2015, які наявні в матеріалах справи.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.11.14 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення б/н від 20.11.14 р., в яких позивач зазначає, зокрема, про відсутність у минулому, а також в даний час будь - яких правовідносин між ним та відповідачем. Пояснення разом з доданими до них документами долучено судом до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 05.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи:
- письмові пояснення на відзив на позовну заяву б/н б/д, в яких позивач підтримав позовні вимоги та зазначив про відсутність згоди загальних зборів товариства на укладення спірного договору та відсутність самого позивача на зборах 05.12.14 р., протокол про проведення яких, на думку позивача, є фіктивним;
- клопотання про витребування доказів б/н від 04.11.2015, а саме витребувати від ТОВ "Фиш Маркет" оригінал договору про відступлення права вимоги №1 від 17.02.2014 для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію; витребувати від ТОВ "Фиш Маркет" оригінали Статутних документів та Змін до Статуту для огляду в судовому засіданні та належним чином завірених копій цих документів; витребувати від ТОВ "Фиш Маркет" оригінал огляду договору бербоут-чартеру №1 від 03.01.2012 та залучення належним чином завіреної копії до матеріалів справи; витребувати від ТОВ "Кримська риболовна компанія" оригінали Статутних документів та Змін до Статуту для огляду в судовому засіданні та належним чином завірених копій цих документів.
- клопотання б/н від 04.11.15 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус Крим", посилаючись на те, що рішення у даній справі можу вплинути на права та обов'язки останнього.
Вище перераховані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 05.11.15 р. частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов'язано відповідача 1, відповідача 2 та гр. ОСОБА_2 надати суду оригінали, а також належним чином засвідчені копії (або письмові пояснення в разі відсутності): договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.02.14 р.; договору бербоут - чартеру № 1 від 03.01.12 р.; протоколів загальних зборів учасників, якими затверджувались зміни до статуту; статуту ТОВ "Кримська риболовна компанія" та змін до нього, які придатні для огляду судом та зроблені з оригіналів документів.
Дослідивши викладені в клопотанні обставини щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Крокус Крим», з огляду на ненадання позивачем достатнього мотивованого нормативного обґрунтування необхідності залучення останнього та ухвалою суду від 05.11.15 р. в задоволенні вказаного клопотання відмовив.
До початку судового засідання 19.11.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи б/н від 17.11.2015, в якому зазначено, що позивач заперечує щодо власноручного підписання Договору бербоут - чартеру № 1 від 03.01.12 р. та угоди про розірвання Договору бербоут - чартеру № 1 від 03.02.12 р., в зв'язку з чим просить суд призначити почеркознавчу експертизу та зупинити провадження у справі. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.11.2015, в якому відповідач 2 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що сам факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання останнього недійсним. Відзив долучений судом до матеріалів справи.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 станом на час проведення судового засідання 19.11.15 р. до суду не надходило.
Документи, витребувані ухвалами суду від 14.09.15 р., 15.10.15 р. та 05.11.15 р. позивачем та відповідачем 2 надано суду не в повному обсязі, відповідачем 1 та третьою особою - не надано.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 19.11.15 р. сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача 1 та третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач 1 та третя особа не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, відповідачем 1 не надано суду відзиву на позовну заяву, а також третьою особою не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представники позивача та відповідача 2 проти розгляду справи за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача 1 та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 15.10.15 р. та 05.11.15 р. клопотань представників позивача та відповідача 2 щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Відповідно до поданої представником позивача заяви б/н від 19.11.15 р. судом здійснено фіксацію судового засідання по розгляду даної справи 19.11.15 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача та відповідача 2 в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 19.11.15 р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, а також подане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
У судовому засіданні 19.11.15 р. представник відповідача 2 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до нього, а також заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи.
Окрім того, представник відповідача 2 в своїх усних поясненнях зазначив про відсутність у ТОВ «Фиш Маркет» оригіналів оскаржуваного договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.02.14р., договору бербоут - чартеру № 1 від 03.01.12 р., Статуту ТОВ «Кримська риболовна компанія» та протоколу зборів учасників № 7 від 05.12.14 р., зважаючи на те, що місцем знаходження ТОВ «Кримська риболовна компанія» є м. Севастополь. Оскільки статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, надання оригіналів вказаних документів для огляду суду не виявляється можливим.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача 2, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія» (Первісний кредитор за договором, відповідач 1 у справі) в особі керівника ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фиш Маркет» (Новий кредитор за договором, відповідач 2 у справі) в особі керівника Полякова Сергія Олександровича, що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором бербоут - чартеру № 1 від 03 січня 2012 р. (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» (Боржник за Основним договором, відповідач 2 справі).
Відповідно до п. 1.2 Договору Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За умовами п. 2.2 Договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про уступку права вимоги за цим Договором протягом 15 календарних днів з моменту підписання даного Договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику успіх цього Договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника.
При цьому, як встановлено судом, директором боржника ТОВ «МК-Фіш» Купач С.М. отримано екземпляр оскаржуваного Договору про відступлення прав вимоги № 1 від 17.02.14 р., про що свідчить засвідчений печаткою товариства особистий підпис останнього на екземплярі Договору, копія якого надана позивачем та долучена судом до матеріалів справи.
У відповідності до п. 4.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками відповідачів 1 та 2.
Таким чином, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
Тобто, відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фиш Маркет» отримало право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» як до боржника за Договором бербоут - чартеру №1 від 03 січня 2012 р., укладеним між ТОВ «МК-Фіш» (судновласником за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія» (фрахтователем за договором, відповідачем 1 у справі).
Судом встановлено згідно наданої позивачем та долученої до матеріалів справи копії вказаного договору бербоут - чартеру, що згідно п. 2.1 вказаного Договору судно: риболовецьке судно СРТМ-К «Черемош», клас судна - риболовецький траулер, КМ ЛП2 риболовецьке, ідентифікаційний номер ІМО 7436363, порт приписки: Севастопольський морський рибний порт м. Севастополь, рік та місце будування: м. Київ, 1974 р., здається в оренду та приймається фрахтователем - ТОВ «Кримська риболовна компанія» в порту м. Севастополя (у підготовчого причалу) або в іншому місці, зазначеному фрахтователем.
При цьому відповідно до Додаткової угоди № 2 від 01.06.12 р. договір бербоут - чартеру діє до 31 березня 2015 р..
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками судновласника та фрахтователя.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься угода від 26.05.13 р. про розірвання Договору бербоут - чартеру № 1 від 26.05.13 р., згідно якої сторони дійшли згоди розірвати вказаний договорі бербоут - чартеру та узгодили, що ТОВ «МК-Фіш» відшкодовує понесені ТОВ «Кримська риболовна компанія» витрати в загальній сумі 3 002 663,60 грн., датою розірвання вважається дата підписання акта приймання - передачі судна.
Предметом спору у даній справі № 910/24205/15 є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №1 від 17.02.2014 р., укладеного між відповідачами 1 та 2, з посиланням на те, що спірний договір з боку відповідача 1 був підписаний керівником ТОВ «Кримська риболовна компанія» ОСОБА_6 з перевищенням його повноважень, оскільки відсутнє рішення загальних зборів учасників товариства - відповідача 1 на уповноваження директора ТОВ «Кримська риболовна компанія» на вчинення таких дій та укладення вказаного договору, що є підставою для визнання спірного Договору недійсним.
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зокрема, частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (діючій на час укладення спірного правочину), відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що зазначений спірний договір зі сторони ТОВ "Кримська риболовна компанія» підписаний директором товариства ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту товариства, затвердженого установчими зборами засновників товариства від 18.08.09 р. (зі змінами і доповненнями).
При цьому, згідно Статуту товариства (в редакції, затвердженій протоколом від 18.08.09 р. установчих зборів Засновників товариства), копія якого наявна в матеріалах справи, засновниками (учасниками) вказаного товариства є гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_9. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ТОВ «Кримська риболовна компанія» станом на 10.06.15 р., засновниками (учасниками) вказаного товариства є гр. ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 31500,00 грн., та гр. ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 31500,00 грн..
Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
В силу ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 58, ст. 59, ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких віднесено вирішення будь-яких питань діяльності товариства.
Для здійснення діяльності товариства створюються наступні органи управління: Загальні Збори Учасників та Директор (п. 6.1 Статуту).
Згідно п.п. 6.2.1 п.6.2, п.6.2 Статуту ТОВ "Кримська риболовна компанія» в редакції, чинній на час укладення спірного Договору, вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори мають право ухвалювати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і по переданих зборами в компетенцію Директора.
Відповідно до п. 6.2.8 Статуту ТОВ «Кримська риболовна компанія» Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники, що володіють у сукупності більше як 60 відсотками голосів.
Відповідно до частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частини 2, 3 статті 145 Цивільного кодексу України передбачають, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Із вказаними приписами законодавства кореспондується п. 6.3.1 Статуту, згідно якого у товаристві створюється виконавчий орган - директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним Зборам.
За положеннями п. 6.3.3. Статуту Директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, які відповідно до діючого законодавства й дійсним Статутом віднесені до компетенції Загальних зборів. Директор вправі без доручення діяти від імені Товариства: представляти Товариство у взаємовідносинах з будь - якими фізичними і юридичними особами; приймати та звільняти з роботи осіб, що перебувають з Товариством у трудових відносинах; застосовувати до них заходи заохочення та впливу, передбаченні чинним законодавством; видавати доручення на здійснення дій, віднесених до компетенції Директора; відкривати рахунки в банках; видавати накази, затверджувати інструкції з питань, що входять до його компетенції; виконувати інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи й діяльності Товариства, за винятком тих, які прямо віднесені до компетенції Загальних зборів.
За змістом пункту 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що згідно чинної на момент укладення спірного Договору редакції Статуту товариства, а саме п.п. 17. п. 6.2.4, до виняткової компетенції Зборів учасників товариства належить письмове ухвалення угод, які укладає Директор: займу, кредиту, застави, доручення, оренди, встановлення сервітуту, вексельних угод, участі в господарських товариствах, передачі майна в довірче управління та інше, вартість (ціна) яких складає більш ніж 100 000,00 грн.. Затвердження загальними зборами товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства передбачено і статтею 41 Закону України "Про господарські товариства".
Тобто, Статутом товариства до компетенції Загальних зборів учасників віднесено не укладення (підписання) договорів на суму, що перевищує 100 000,00 грн., або надання дозволу директору товариства на вчинення відповідних дій, а саме ухвалення.
Крім того, цим пунктом передбачено ухвалення загальними зборами договорів, а не узгодження проектів договорів.
Суд зазначає, що виходячи з приписів Статуту укладення договорів від імені ТОВ "Кримська риболовна компанія» на суму, що перевищує 100 000 грн., технічно має здійснюватися у такому порядку: орган управління - директор від імені Товариства спочатку підписує договір, а в подальшому цей договір ухвалюється Загальними зборами.
При цьому, оскільки підпункт 17 пункту 6.2.4 Статуту передбачає ухвалення вже підписаних угод, в іншому випадку це був би проект договору.
Окрім цього суд наголошує, що положення ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" узгоджується з положеннями ч.2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та ч.2 ст. 145 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість обмеження загальними зборами компетенції директора щодо укладення договору певною максимальною сумою такого договору, а не можливість заборони укладення директором будь-яких оплатних договорів без погодження із загальними зборами.
В пункті 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказується, що цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвалення (неухвалення) укладеного директором Товариства Договору Загальними зборами учасників ТОВ "Кримська риболовна компанія» є внутрішнім процедурним питанням Товариства і не може мати правових підстав для визнання цього договору недійсним, оскільки частина 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, а частина 1 статті 215, частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України вказують на те, що правочин є недійсним, якщо він вчинений особою, яка не має необхідного обсягу повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського осуду України від 24 березня 2014 року у справі № 922/3612/13.
Суд звертає увагу, що у відповідності з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).
Загальні умови визнання договорів недійсними встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, частинами 2, 3 статті 215 передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В юридичному розумінні поняття волі означає цілеспрямоване регулювання суб'єктом правовідносин своєї поведінки, спрямованої на досягнення свідомо обраної мети, шляхів і засобів її здійснення та подолання перешкод для її досягнення. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, за змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Кримська риболовна компанія», останній не містить будь - яких обмежень щодо повноважень директора товариства ОСОБА_6 (18.08.13 р. - керівник), зокрема, і щодо укладення угод від імені ТОВ «Кримська риболовна компанія» в межах наданих йому Статутом повноважень.
При цьому відповідачем 1 у справі надана копія Протоколу Зборів учасників ТОВ «Кримська риболовна компанія» № 7 від 05.12.14 р., в якому в якості учасників зазначені, зокрема, учасники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та згідно рішення якого враховуючи домовленості з ТОВ «МК-Фіш» та отриманий письмовий дозвіл на підписання Договору уступки права вимоги між ТОВ «Кримська риболовна компанія» та ТОВ «Фиш Маркет» з посиланням на п. 6.2.4 Статуту надано дозвіл Директору товариства ОСОБА_6 підписати оспорюваний Договір, тобто зазначений Договір був схвалений Загальними зборами учасників товариства, і позивачем в тому числі, шляхом прийняття вказаного рішення, оформленого протоколом № 7 від 05.12.14 р..
Доказів визнання недійсним вказаного рішення Загальних зборів учасників відповідача 1, оформленого протоколом № 7 від 05.12.14 р., у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.
Таким чином, заперечення позивача щодо факту проведення вказаних Зборів учасників товариства, а також дійсності зазначеного рішення, оформленого протоколом № 7 від 05.12.14 р., та твердження про фіктивність останнього судом до уваги не приймаються з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів його недійсності та підтвердження наведених підстав для заперечень.
Щодо поданого представником позивача клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи суд зазначає, що відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.
Дослідивши зміст поданого представником позивача клопотання, оскільки однією з підстав клопотання про проведення почеркозавчої експертизи є необхідність встановлення справжності підпису позивача на Договорі бербоут - чартеру та угоди про розірвання вказаного договору, приймаючи до уваги предмет даного спору про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.02.14 р., суд зазначає, що дослідження дійсності договору бербоут - чартеру, як основного договору по відношенню до оспорюваного, не входить до предмету доказування та підстав позову у даній справі, отже суд не вбачає необхідності проведення експертизи та вважає за необхідне відмовити у задоволенні відповідного клопотання представника позивача.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складений та підписаний 27 листопада 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М.Селівон