36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2015 р. Справа №917/1612/15
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2В.( після перерви - не з'явився)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш",
юр. адреса: АДРЕСА_1,61204
факт. адреса: вул.Фонвізіна,18 м. Харків, 61105
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь", вул. Радянська, 15/4, м. Кременчук Полтавської області, 39605
про стягнення 98 850,76 грн., - В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь" про стягнення заборгованості за Договором №1333 від 15.07.2013 р. в розмірі 98 850,76 грн., з яких: 85 500,00 грн. сума основного боргу, 13 350,76 грн. пеня, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару.
17.08.2015 р. за вх. №11717 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 82 000,00 грн. основного боргу та 13 350,76 грн. пені(а.с.127).
В судовому засіданні 01.08.2015 року представником позивача позовні вимоги підтримані(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідач у запереченнях на позовну заяву та його представник у судових засіданнях 01.08.2015 року та 07.09.2015 року , не заперечує проти наявності основної суми заборгованості, однак вважає, що розмір пені, розрахований позивачем є неправомірним, оскільки п.7.2 Договору встановлено максимальний розмір пені в 10%, а тому стягнуто може бути лише 8550,00 грн. пені.
В судовому засіданні 01.08.2015 року було оголошено перерву до 07.09.2015 року для надання можливості сторонам обгрунтувати свої вимоги та заперечення.
01.09.2015 р. позивач надав суду заяву про уточнення розміру пені з урахуванням п. 7.2 Договору, яка становить 8 550,00 грн(а.с.136-138).
07.09.2015 р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на його користь 74 00,00 грн. основного боргу, посилаючись на часткове погашення заборгованості відповідачем та 8 550,00 грн. пені(а.с.139-145).
14.09.2015 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих. №99 від 11.09.2015 р. та просить стягнути з відповідача 63 00,00 грн, посилаючись на часткове погашення боргу відповідачем та 8 550,00 грн. пені (вх. №13171 від 14.09.2015 р.).
Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
З урахуванням поданої заяви вх. №13171 від 14.09.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 63 000,00 грн. основного боргу та 8 550,00 грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги(з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та уточнення вимог щодо пені) підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с.147), а тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки він повідомлений про час та місце розгляду справи, представником відповідача надавались пояснення в судових засіданнях та подані всі необхідні документи в обгрунтування своєї правової позиції, що підтверджується заявою(а.с.146).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 15.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Томаш" (надалі Постачальник, позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь" (надалі Покупець, відповідач) було укладено договір №133 (надалі Договір) відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у встановлені Договором строки у власність Покупця: лікарські роби та вироби медичного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар і розрахуватись з Постачальником на умовах даного Договору.
При цьому сторони узгодили наступне:
- партія Товару формується Постачальником на підставі замовлення Покупця (здійсненого через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та передається Покупцю за видатковими накладними (п. 2.2 Договору);
- строки поставки встановлюються за домовленістю сторін з урахуванням необхідності Покупця в товарі, з метою ритмічного та безперебійного постачання Товарів Покупцю. (п. 3.2 Договору);
- Приймання Товару здійснюється до 13 (тринадцятої) години дня поставки Товару (п. 3.3 Договору);
- Постачальник має виконати поставку партії Товару на адресу, вказану в Замовленні протягом 24 годин з моменту отримання Постачальником Замовлення Покупця, з урахуванням вимог п. 3.3 даного Договору (п. 3.10 Договору);
- Передача партії Товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається в партії, кількість в одиницях вимірювання, ціну Товару та загальну вартість партії Товару, що постачається (п. 3.11 Договору);
- дата, вказана Покупцем у видатковій накладній, є датою виконання поставки партії Товару Постачальником (датою прийняття Товару Покупцем, датою переходу права власності та ризиків) (п. 3.12 Договору);
- під час підписання Покупцем видаткової накладної, та передачі партії Товару, Покупець передає Постачальнику довіреність встановленого зразка на прийняття партії Товару (п. 3.13 Договору);
- Покупець зобов'язується сплатити суму за поставлений Товар в тридцятип'ятиденний (календарні дні) термін з моменту отримання товару за видатковою накладною (п. 6.1 Договору);
- оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, указаний в реквізитах Постачальника в цьому Договорі. Покупець має право в тридцятип'ятиденний (календарні дні) термін сплачувати вартість поставлених партій частково (п. 6.2 Договору);
- плата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору, видаткових накладних і рахунках, складених Постачальником на вартість поставленої партії товару (п. 6.3 Договору);
- за затримку оплати Товару більше встановленого строку, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більш ніж 10% від суми заборгованості, (але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.2 Договору).
Як зазначив позивач і не заперечується відповідачем, у період з 19.03.2015 року по 26.03.2015 року за накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні, (а.с.17-68) відповідачеві було поставлено товар (лікарські засоби, вироби медичного призначення) на загальну суму 85 500,00 грн. Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних (підписані представниками сторін та скріплені печатками) строк оплати Товару - протягом 30 днів з моменту його отримання.
Позивач стверджує, що відповідач зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав.
За даними позивача, заборгованість відповідача станом на час винесення рішення по справі становить 63 000,00 грн. (з врахуванням заяв про зменшення розміру вимог, в зв'язку з частковим погашенням заборгованості). Дана обставина відповідачем не заперечується.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 63 000,00 грн. основної заборгованості за Договором №133 від 15.07.2013 р. та 8 550,00 грн. пені.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують права і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на вищенаведене, встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати Товару та визнання відповідачем вимог в частині суми основного боргу (вказане зафіксовано в протоколі судового засіданні від 07.09.2015 р.), вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2 Договору за затримку оплати Товару більше встановленого строку, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більш ніж 10% від суми заборгованості, (але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на ч. 6 статті 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до додаткового розрахунку позивача з врахуванням вимог п. 7.2 Договору (а. с. 136-138) відповідачу нарахована пеня за період з 24.04.2015 р. по 27.07.2015 р. в розмірі 8 550,00 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов Договору та чинного законодавства.
Заперечення відповідача стосовно того, що сума пені відповідно до умов п. 7.2 Договору не може перевищувати 8 200,00 грн. (на думку відповідача сума боргу 82 000,00 грн. * 10% = 8 200,00 грн.) не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки сума заборгованості станом на час подачі позову до суду становила 85 500,00 грн. (проплати здійснені відповідачем після порушення провадження у справі). Відтак, сума пені становить 8 550,00 грн. (85 500,00 грн. *10% = 8 550,00 грн.).
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, згідно статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь" (вул. Радянська, 15/4, м. Кременчук Полтавської області, 39605, код 38655557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (юр. адреса: АДРЕСА_1,61204, факт. адреса: вул.Фонвізіна,18 м. Харків, 61105, код 25184975) 63 000,00 грн. основного боргу, 8 550,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Повне рішення складено 15.09.2015 р.
Суддя Кульбако М.М.