ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.11.2015Справа №920/1321/15
За позовомПублічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»
доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_2
простягнення 6421 грн. 20 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Сечін С.О. - представник за довіреністю № 10-19/17-Д/166 від 15.10.2015;
від відповідача: не з'явились.
від третьої особи: не з'явились.
25.08.2015 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 6421 грн. 20 коп., з яких 5269 грн. 20 коп. основного боргу (сума страхового відшкодування) та 1152 грн. 00 коп. пені.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що внаслідок настання 13.07.2014 страхового випадку - ДТП, внаслідок якої страхувальник Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за Полісом АС/8162789 (ОСОБА_2) наїхав на електроопору, яка знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», позивачу було завдано шкоду у розмірі 5269 грн. 20 коп. При цьому, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самостійно відшкодував позивач завдану шкоду. Однак, позивач вважає відмову відповідача від виплати страхового відшкодування безпідставною та необґрунтованою, оскільки особа, винна у завданні шкоди (ОСОБА_2), як стверджує позивач, не відшкодувала позивачу завдану шкоду, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 5269 грн. 20 коп. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1152 грн. 00 коп. за період з 04.04.2015 по 14.08.2015.
Ухвалою Господарського суду Сумської області порушено провадження у справі № 920/1321/15; розгляд справи призначено на 07.09.2015.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2015 матеріали справи № 920/1321/15 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 920/1321/15 передано на розгляд судді Отрош І.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 суддею Отрош І.М. справу № 920/1321/15 прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 03.11.2015; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.
У судовому засіданні 03.11.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи письмові пояснення за підписом ОСОБА_2, в яких третя особа зазначила, що за період від дати настання страхового випадку (13.07.2014) по сьогоднішній день нею не здійснювалось оплати по Договору про виконання робіт № 435 від 17.07.2014 чи компенсації за завдану внаслідок ДТП шкоду позивачу.
У судовому засіданні 03.11.2015 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_2 не відшкодував завдану ним внаслідок ДТП шкоду.
Крім того, позивач пояснив, що розрахунок розміру завданої шкоди у сумі 5269 грн. 20 коп., що відповідає вартості робіт за Договором на виконання робіт від 17.07.2014 № 435, здійснений в ліцензійній програмі «АВК-5» НВФ «АВК Созидатель» (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 25594 від 09.09.2008). Вартість відновлювальних робіт обрахована із застосуванням Ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування (ДСТУ БД.2.3-2012) та Норм часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж (СОУ НЕЕ 40.1-00130044-834:2010). Показники, які містяться в акті виконаних робіт до договору від 17.07.2014 № 435, зазначені з урахуванням вартості матеріальних ресурсів - опори, паливно-мастильних матеріалів, за якою вказані матеріали обліковуються на складі, а також з урахуванням розміру оплати праці працівників, задіяних у виконанні відновлювальних робіт, відстані та часу роботи машин і механізмів. Загальновиробничі витрати розраховані відповідно до усереднених показників Додатка Б до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3-2013. При цьому, Норми часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж (СОУ НЕЕ 40.1-00130044-834:2010) застосовані з урахуванням ГНД 34.05.102-2003 «Правила визначення вартості ремонту та технічного обслуговування електричних мереж», ДК 003:2005 Національний класифікатор України «Класифікатор професій», таблиця норм Збірників РЕКНМУ у відповідності до ДБН А.3.1-5-96 та СНиП ІІІ-4-80.
У судовому засіданні 03.11.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що винною у ДТП особою повністю відшкодовано завдану позивачу шкоду, що підтверджується актом виконаних робіт. Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. Отже, враховуючи долучений відповідачем до матеріалів справи висновок аварійного комісару, відповідно до якого фізичний знос пошкодженої опори становить 20%, відповідач вважає, що розмір завданої шкоди становить 4215 грн. 36 коп. При цьому, враховуючи розмір франшизи, встановлений у Полісі АС/8162789, у сумі 500 грн. 00 коп, розмір страхового відшкодування становить 3715 грн. 36 коп. Крім того, відповідач зазначив, що позивач самостійно відремонтував електроопору, чим позбавив відповідача права направити аварійного комісара і визначити розмір завданої шкоди як це передбачено ст. 34.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, відповідач заперечив щодо розміру нарахованої позивачем пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.11.2015.
05.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли копії матеріалів страхової справи про ДТП, яка сталась 13.07.2014 за участю ОСОБА_2, який є страхувальником за Полісом № 8162789.
У судовому засіданні 17.11.2015 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 17.11.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином (відповідно до протоколу судового засідання від 03.11.2015 та розписки про відкладення розгляду справи від 03.11.2015).
Представник третьої особи у судове засідання 17.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103034891781.
У судовому засіданні 17.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до довідки ДАІ вих. № 2382 від 06.11.2015 (долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 17.11.2015) та постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014 у справі № 585/2666/14-п (провадження № 3/585/992/14) встановлено, що 13.07.2014 водій автомобіля ЗИЛ-ММЗ, державний номер НОМЕР_1, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на електроопору.
Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014 у справі № 585/2666/14-п (провадження № 3/585/992/14) не оскаржувалась, а отже є такою, що набрала законної сили.
18.03.2014 між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Поліс АС/8162789 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2 Полісу № АС/8162789 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода тертім особам від дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Пунктом 3 Полісу № АС/8162789 встановлений строк його дії - з 19.02.2014 до 18.03.2015 включно.
Відповідно до п.п. 4, 5 Полісу № АС/8162789 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн. 00 коп., франшиза - 500 грн. 00 коп.
Страхувальником відповідно до п. 6 Полісу № АС/8162789 є ОСОБА_2.
Згідно з п. 7 Полісу № АС/8162789 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ЗИЛ-ММЗ, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, якого визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталась 13.07.2014, на момент вчинення ДТП була застрахована у відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Судом встановлено, що електроопора, на яку здійснив наїзд ОСОБА_2, знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», що підтверджується довідкою вих. № 52/3147 від 13.03.2015, в якій позивач зазначив, що опора ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128 філії «Роменсьий район електричних мереж», інв. № 30211780 знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго». Балансова вартість ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128 станом на 01.03.2015 становить 196387 грн. 97 коп. (належним чином засвідчена копія довідки знаходиться в матеріалах справи).
Крім того, відповідачем через канцелярію суду 05.11.2015 долучено до матеріалів справи копію плану-схеми з місцезнаходженням вказаної електроопори (матеріали страхової справи).
При цьому, судом встановлено,що електроопорою є стояк залізобетонний СВ-105-3,6.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату від 17.07.2014, в якій просив відшкодувати матеріальну шкоду по заміні пошкодженої в результаті наїзду автомобілем електричної опори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1131.
Листом вих № 18/82-15 від 06.03.2015 відповідач повідомив позивача, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу необхідно надати страховику довідку, чи дійсно електроопора ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, інв. № 30211780 знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»; та план-схему (специфікацію), щодо місцезнаходження (адреси) зазначеної опори.
Судом встановлено, що позивач подав відповідачу заяву на виплату від 19.03.2015 разом із документами, які страховик просив надати у листі вих № 18/82-15 від 06.03.2015, а саме: довідку № 52/3147 від 13.03.2015 про перебування на балансі позивача електроопори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128 інв. № 30211780 та копію план-схеми з місцезнаходженням опори.
Вказана заява та, відповідно, всі документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в такій виплаті були отримані відповідачем 20.03.2015, що підтверджується відміткою представника Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про їх отримання (ОСОБА_5).
Відповідно до листа відповідача вих. № 18/82-15 від 06.03.2015, в якому відповідач просив позивача надати додаткові документи для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування чи відмови у такій виплаті, вбачається, що ОСОБА_5 є провідним спеціалістом з врегулювання страхових випадків Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Копія заяви на виплату від 19.03.2015 разом з відміткою відповідача про її отримання (разом із додатковими документами) долучена позивачем до позовної заяви.
При цьому, судом встановлено, що з метою забезпечення нормального функціонування лінії електропередач, 17.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) укладено Договір про виконання робіт (надання послуг) № 435, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати заміну пошкодженої опори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1131 за адресою: АДРЕСА_1, а замовник - прийняти цю роботу та сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.2 Договору роботи виконуються безпосередньо виконавцем. Виконавець не має права передавати виконання робіт іншим особам. Прийом-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт. Виконавець гарантує якість виконаних робіт на момент підписання сторонами акту приймання виконаних робіт. Якщо замовник ухиляється від прийняття виконаної роботи (підписання акту приймання виконаних робіт), що спричинило здачу роботи, вважається, що роботи виконані в строк, який був попереджений замовник виконавцем.
Судом встановлено, що відповідно до акту № 435 приймання виконаних будівельних робіт по заміні пошкодженої опори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1131 (підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача), загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 5269 грн. 20 коп.
Судом встановлено, що листом вих № 2813 від 22.05.2015 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовилу Публічному акціонерному товаристві «Сумиобленерго» у виплаті страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, посилаючись на те, що ОСОБА_2 повністю відшкодував позивачу шкоду, завдану внаслідок наїзду на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, що, на думку відповідача, підтверджується складним позивачем та ОСОБА_2 актом № 435 приймання виконаних будівельних робіт.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 та ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, ОСОБА_2 як особа, яка під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки, завдала шкоду позивачу, є особою, відповідальною у повному обсязі за шкоду, завдану внаслідок наїзду на електроопору.
Однак, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі Полісу АС/8162789, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ЗИЛ-ММЗ, державний номер НОМЕР_1, майну Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АС/8162789).
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
У відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 03.11.2015, представник відповідача зазначив, що при визначення розміру завданої позивачу шкоди необхідно врахувати вартість фізичного зносу у розмірі 20%, який встановлено у висновку аварійного комісара Гарматюка П.К. (копія висновку долучена відповідачем у судовому засідання 03.11.2015).
При цьому, відповідачем не оспорювався розмір визначеної позивачем шкоди, завданої ОСОБА_2 при наїзді на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128.
Відповідно до письмових пояснень позивача, поданих у судовому засіданні 03.11.2015, позивач зазначив, що розрахунок розміру завданої шкоди у сумі 5269 грн. 20 коп., що відповідає вартості робіт за Договором на виконання робіт від 17.07.2014 № 435, був здійснений в ліцензійній програмі «АВК-5» НВФ «АВК Созидатель» (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 25594 від 09.09.2008). Вартість відновлювальних робіт обрахована із застосуванням Ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування (ДСТУ БД.2.3-2012) та Норм часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж (СОУ НЕЕ 40.1-00130044-834:2010). Показники, які містяться в акті виконаних робіт до договору від 17.07.2014 № 435, зазначені з урахуванням вартості матеріальних ресурсів - опори, паливно-мастильних матеріалів, за якою вказані матеріали обліковуються на складі, а також з урахуванням розміру оплати праці працівників, задіяних у виконанні відновлювальних робіт, відстані та часу роботи машин і механізмів. Загальновиробничі витрати розраховані відповідно до усереднених показників Додатка Б до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3-2013. При цьому, Норми часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж (СОУ НЕЕ 40.1-00130044-834:2010) застосовані з урахуванням ГНД 34.05.102-2003 «Правила визначення вартості ремонту та технічного обслуговування електричних мереж», ДК 003:2005 Національний класифікатор України «Класифікатор професій», таблиця норм Збірників РЕКНМУ у відповідності до ДБН А.3.1-5-96 та СНиП ІІІ-4-80.
Крім того, у судовому засіданні 17.11.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи копії документів, які підтверджують вартість матеріалів, що були використані при виконанні робіт по заміні опори електропередач, а саме: копію договору від 10.04.2013 № 1004/4 про закупівлю, зокрема, стояків залізобетонних СВ-105-3,6, копії видаткової накладної, прибуткової накладної, накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, накладної. Відповідно до вказаних документів, вартість однієї опори (стояк залізобетонний СВ-105-3,6) становить 1750 грн. 00 коп., без ПДВ, що відповідає ціні, вказаній в акті № 435 приймання виконаних будівельних робіт. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи на підтвердження використання автомобільного транспорту, вказаного в акті № 435 приймання виконаних будівельних робіт, копії відповідних подорожніх листів.
Враховуючи надання позивачем належних та допустимих доказів реальної вартості завданої шкоди, суд вважає обґрунтованим визначений позивачем розмір шкоди, завданої страхувальником Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за Полісом АС/8162789 при наїзді на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, що становить 5269 грн. 20 коп.
Однак, суд не вбачає підстав для зменшення вказаного розміру шкоди на значення коефіцієнту фізичного зносу, оскільки законодавством, зокрема статтею 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що позивач позбавив відповідача права направити аварійного комісара на місце настання страхового випадку та визначити розмір матеріального збитку, самостійно відремонтувавши електроопору, оскільки факт відремонтування електроопори не впливає на обов'язок відповідача та не позбавляє його права направити аварійного комісара на місце ДТП та визначити розмір завданої шкоди.
Крім того, обов'язок щодо повідомлення про настання страхового випадку та сприяння страховику щодо встановлення обставин страхового випадку покладається на страхувальника за договором обов'язкового страхування, до якого у випадках, встановлених ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право пред'явити регресний позов.
Як встановлено судом, листом вих № 2813 від 22.05.2015 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило Публічному акціонерному товаристві «Сумиобленерго» у виплаті страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, посилаючись на те, що ОСОБА_2 повністю відшкодував позивачу шкоду, завдану внаслідок наїзду на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, що, на думку відповідача, підтверджується складним позивачем та ОСОБА_2 актом № 435 приймання виконаних будівельних робіт.
При цьому, у відзиві на позову заяву, поданому у судовому засіданні 03.11.2015, відповідач зауважив, що ОСОБА_2 відшкодував шкоду, завдану ним позивачу, що підтверджується актом № 435 приймання виконаних будівельних робіт.
Однак, суд не погоджується із такими твердженнями відповідача щодо факту відшкодування ОСОБА_2 завданої Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго» шкоди у розмірі 5269 грн. 20 коп. з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 3.1 Договору № 435 від 17.07.2014 виконавець зобов'язується виконати визначену даним Договором роботи протягом семи днів з моменту зарахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Згідно з п. 5.1 Договору № 435 від 17.07.2014 загальна вартість робіт з даного Договору складає 5269 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 878 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 6.2 Договору замовник здійснює оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у ПАТ КБ «Приватбанк» протягом 5 днів з моменту підписання Договору.
Однак, позивач заперечив факт сплати йому грошових коштів ОСОБА_2 (відповідно до позовної заяви та письмових пояснень, поданих у судовому засіданні 03.11.2015).
Крім того, у судовому засіданні 03.11.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_2, в яких третя особа зазначила, що за період від дати настання страхового випадку (13.07.2014) по сьогоднішній день нею не здійснювалось оплати по Договору про виконання робіт № 435 від 17.07.2014 чи компенсації за завдану внаслідок ДТП шкоду позивачу.
При цьому, будь-яких доказів сплати ОСОБА_2 грошових коштів на користь позивача у розмірі 5269 грн. 20 коп. відповідачем суду не надано, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій, тощо.
Разом з тим, у судовому засіданні 03.11.2015 позивачем долучено до матеріалів справи лист ПАТ КБ «Приватбанк», з якого вбачається, що у період з 01.07.2014 по 23.06.2015 на рахунки позивача не надходили грошові кошти від ОСОБА_2
Крім того, ухвалами від 19.10.2015 та від 03.11.2015 суд зобов'язував ОСОБА_2 надати суду докази сплати грошових коштів за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 435 від 17.07.2014.
Однак, ОСОБА_2 будь-яких доказів сплати позивачу (виконавцю за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 435 від 17.07.2014) грошових коштів у розмірі 5269 грн. 20 коп. суду не надав.
Протилежного відповідачем не доведено.
При цьому, суд зазначає, що факт укладення Договору про виконання робіт (надання послуг) № 435 від 17.07.2014 та підписання позивачем і ОСОБА_2 акту приймання виконаних будівельних робіт № 435 не є доказом відшкодування шкоди.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5269 грн. 20 коп. (розміру завданої шкоди) Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго», з огляду на що суд вважає безпідставними твердження відповідача, викладені як листі про відмову у виплаті страхового відшкодування (вих № 2813 від 22.05.2015), так і у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок наїзду ОСОБА_2 на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, покладається на відповідача.
Суд зазначає, що правові відносини, що склались між позивачем та відповідачем мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв'язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) позивачу та одночасно мають договірний характер зважаючи на наступне.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.
Тобто, договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/8162789 укладений між відповідачем (страховиком, Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») та страхувальником (ОСОБА_2) є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго», який і є вигодонабувачем за відповідним договором.
Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату від 17.07.2014, в якій просив відшкодувати матеріальну шкоду по заміні пошкодженої в результаті наїзду автомобілем електричної опори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1131.
Листом вих № 18/82-15 від 06.03.2015 відповідач повідомив позивача, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу необхідно надати страховику довідку, чи дійсно електроопора ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, інв. № 30211780 знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»; та план-схему (специфікацію), щодо місцезнаходження (адреси) зазначеної опори.
Як встановлено судом, позивач подав відповідачу заяву на виплату від 19.03.2015 разом із документами, які страховик просив надати у листі вих № 18/82-15 від 06.03.2015, а саме: довідку № 52/3147 від 13.03.2015 про перебування на балансі позивача електроопори ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128 інв. № 30211780 та копію план-схеми з місцезнаходженням опори.
Вказана заява та, відповідно, всі документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в такій виплаті були отримані відповідачем 20.03.2015, що підтверджується відміткою представника Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про їх отримання (провідним спеціалістом з врегулювання страхових випадків ОСОБА_5).
Копія вказаної заяви долучена позивачем до позовної заяви.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був у строк до 18.06.2015 (включно) прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову від такої виплати.
Однак, відповідач страхове відшкодування за Полісом АС/8162789 позивачу не сплатив та листом вих № 2813 від 22.05.2015 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило Публічному акціонерному товаристві «Сумиобленерго» у виплаті страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, посилаючись на те, що ОСОБА_2 повністю відшкодував позивачу шкоду, завдану внаслідок наїзду на електроопору ПЛ-10 кВ від ТП-1021 - ТП-1128, що, на думку відповідача, підтверджується складним позивачем та ОСОБА_2 актом № 435 приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність обов'язку Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснити страхове відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» підтверджується обставинами, встановленими судом, зокрема, фактом завдання страхувальником відповідача шкоди та настання у зв'язку з цим страхового випадку, та подання страховику особою, яка має право на отримання страхового відшкодування (позивачем) усіх документів, які передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем свого обов'язку з виплати страхового відшкодування за Полісом АС/8162789 позивачу, внаслідок завдання страхувальником відповідача шкоди позивачу.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до Полісу АС/8162789 розмір франшизи становить 500 грн. 00 коп.
Таким чином, розмір страхового відшкодування за Полісом АС/8162789 повинен бути зменшений на розмір франшизи - 500 грн. 00 коп.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування у розмірі 5269 грн. 20 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4769 грн. 20 коп. (5269 грн. 20 коп. - 500 грн. 00 коп.).
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу страхового відшкодування за Полісом АС/8162789, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1152 грн. 00 коп. за період з 04.04.2015 по 14.08.2015.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням того, що судом встановлено договірну природу правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, та з огляду на те, що обов'язок відповідача з виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (Полісом АС/8162789) є грошовим зобов'язанням, та ч. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено право на нарахування пені (та визначено її ставку), суд вважає вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування обґрунтованими.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню на суму страхового відшкодування у розмірі 5269 грн. 20 коп., тоді як обґрунтованим розміром страхового відшкодування є 4769 грн. 20 коп. (за вирахуванням франшизи за Полісом АС/8162789 у сумі 500 грн. 00 коп.). Крім того, обґрунтованим початком періоду нарахування пені є 19.06.2015, у зв'язку з чим обгрунтованим для нарахування пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) є період з 19.06.2015 по 14.08.2015.
Таким чином, за розрахунком суду (4769,20 грн. * 60% / 365 днів * 57 днів = 446,87 грн.) з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування за Полісом АС/8162789 особі, яка має право на отримання такого відшкодування - Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго», у розмірі 446 грн. 87 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» пені у розмірі 1152 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 446 грн. 87 коп.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, Сумська обл., м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 7; ідентифікаційний код: 23293513) грошові кошти у розмірі 4769 (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 11 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 27.11.2015
Суддя І.М. Отрош