61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
12.11.2015 Справа № 905/1861/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М.,розглянувши матеріали
За первісним позовом до про За зустрічним позовом до про по справі №905/1861/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс» Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" стягнення 142724,96 грн. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" стягнення штрафу у розмірі 51429,69грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс"
до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод"
про стягнення 142724,96 грн.
Представники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 - представник за дов.; ОСОБА_2 - представник за дов.;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" про стягнення 142724,96грн., у тому числі основний борг у розмірі 79028,32грн., 3% річних у розмірі 4382,48грн., інфляційні витрати у розмірі 59314,16грн., судові витрати у розмірі 2854,50грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 22400грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №59/13 від 11.01.2013 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 79028,32грн
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №59/13 від 11.01.2013; специфікацій №№1,10,11акти звірки взаєморозрахунків, видаткових накладних №69 від 24.01.2013, №78 від 28.01.2015, №139 від 15.02.2015, №186 від 12.03.2015, №239 від 03.04.2013, №264 від 12.04.2013, №333 від 20.05.2013, №389 від 08.06.2013, №401 від 15.06.2013, №438 від 02.07.2013, №457 від 15.07.2013, №476 від 22.07.2013, №521 від 14.08.2015, №603 від 25.09.2015, №642 від 10.10.2013, № 699 від 01.11.2013, №719 від 13.11.2013, №761 від 27.11.2013, №824 від 21.12.2013, №835 від 26.12.2013; рахунків на оплату по вищезазначеним накладним, довіреностей на отримання товару, залізничних накладних №№33480823, 44635142, 33681982, 33937855, 43230101, 43347087, 3771153, 34959502, 32056954, 44305175, 32509747, 44761716, 43278647, 33529512, 43748393, 33973660, 44036291, 34425447; товаро-транспортних накладних від 15.01.2013 та від 26.12.2013.
Відповідач заперечує проти задоволення первісних позовних вимог. Свою правову позицію відповідач аргументує тим, що позивач несвоєчасно поставляв товар, порушуючи строки його поставки. Також станом на сьогодні товар постачальнику недопоставлений на суму 190480,33грн. За таких обставин, строк виконання грошового забов»язання щодо оплати товарів за вищевказаними видатковими накладними не настав в зв'язку з не до поставкою товару позивачем. Щодо вимог про стягнення 3% відсотків річних та інфляційних нарахувань, то вони також є необгрунтованими у зв'язку з відсутністю у відповідача простроченого грошового забов'язання, так як строк оплати за отриманий товар не настав. Крім того відповідач зазначає про невірність нарахування суми 3%річних та інфляційних витрат. Також відповідач вказує на застосування ним до позивача санкцій у вигляді нарахування штрафу за недопоставку товару у зв»язку з чим вартість товару, яка підлягає оплаті є меншою ніж заявляє позивач.
28.09.2015 до канцелярії суду, надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" про стягнення штрафу у розмірі 51429,69грн.
Зустрічна позовну заяву мотивовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товарів та не виконанням взятих на себе договірних забов'язань з поставки товару по специфікаціям №№1,2,4,5,9,10, у зв»язку з чим позивач за зустрічним позовом звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій за вказані порушення умов договору №59/13.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №59/13 від 11.01.2013, специфікацій №1-11, видаткових накладних №69 від 24.01.2013, №78 від 28.01.2015, №139 від 15.02.2015, №186 від 12.03.2015, №239 від 03.04.2013, №264 від 12.04.2013, №333 від 20.05.2013, №389 від 08.06.2013, №401 від 15.06.2013, №438 від 02.07.2013, №457 від 15.07.2013, №476 від 22.07.2013, №521 від 14.08.2015, №603 від 25.09.2015, №642 від 10.10.2013, № 699 від 01.11.2013, №719 від 13.11.2013, №761 від 27.11.2013, №824 від 21.12.2013, №835 від 26.12.2013.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2015 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс» прийнято до розгляду.
Відповідач проти задоволення зустрічного позову заперечує посилаючись на ст. 612 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення відповідача відбулось у зв»язку з простроченням позивача, який не здійснював вчасний розрахунок по договору. Окрім того, відповідач вказує на відсутність порушень зобов»язань з поставки, оскільки сума кожної специфікації оформленої за договором є орієнтовною, а не фіксованою. Також, відповідачем за зустрічним позовом подана заява про зменшення розміру неустойки на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.
Позивач за зустрічним позовом заперечив проти задоволення заяви про зменшення розміру неустойки.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
По первісному позову.
11.01.2013 між Товариством з обмеженшою відповідальністю «Еколіс», як постачальником (позивач за первісним позовом) та Відкритим акціонерним товариством "Дружківський машзавод", як покупцем (відповідач за первісним позовом) підписаний договір №59/13(далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього погоджену суму.
Кількість, ціна та асортимент товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.2 договору базисні умови погодженої партії товару приймається сторонами у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000р." Конкретні умови та строки поставки по кожній партії товару сторони погоджують у специфікаціях до даного договору, яка є невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару за одиницю та по позиціям визначена у специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору.
Порядок оплати за кожною конкретною узгодженою партією товару обумовлюється у відповідній специфікації.
Між сторонами підписані специфікації №1 від 11.01.2013 на суму 140700грн, №2 від 14.02.2013 на суму 140700грн., №3 від 03.04.2013 на суму 140700, №4 від 07.05.2013 на суму 140700, №5 від 24.05.2013 на суму 140700грн., №6 від 10.07.2013 на суму 5280грн., №7 від 05.08.2013 на суму 1440грн., №8 від 30.09.2013 на суму 2880грн., №9 від 30.09.2013 на суму 140700грн., №10 від 23.10.2013 на суму 140700грн., №11 від 29.11.2013 на суму 6800,02грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині невиконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань (п. 8.2 договору).
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 864933,59грн., що підтверджується видатковими накладними від 24.01.2013 №69, від 28.01.2013 №78. Від 15.02.2013 №139, від 12.03.2013 №186, від 03.04.2013 №239, від 12.04.2013 №264, від 20.05.2013 №333, від 08.06.2013 №389, від 15.06.2013 №401, від 02.07.2013 №438, від 15.07.2013 №457, від 22.07.2013 №476, від 14.08.2013 №521, від 25.09.2013 №603, від 10.10.2013 №642, від 01.11.2013 №699, від 13.11.2013 №719, від 27.11.2013 №761, від 21.12.2013 №824, від 26.12.2013 №835, копії яких містяться в матеріалах справи.
Поставлений згідно вищезазначених накладних товар з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних та копіями довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей та залізних вантажних накладних, копії яких є в матеріалах справи.
З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору поставки №59/13 від 11.01.2013.
Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищевказаних видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.2 договору розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п.4.3 договору порядок оплати: відстрочення платежу 60(шістдесят) календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару.
Судом не приймаються заперечення відповідача за первісним позовом щодо не настання строку платежу, оскільки на думку відповідача він залежить від дати поставки узгодженої в специфікаціях партії товару, а оскільки товар позивач у повному обсязі не поставив, то й строк оплати за фактично поставлений товар не настав, з наступних підстав.
Відповідно до п.5.5 договору у разі порушення постачальником узгоджених сторонами строків поставки, а також порушення зобов»язань щодо якості, комплектності та/або кількості поставленого товару. покупець має право в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, передбачені цим договором, у відповідності з якими оплата партії товару (у тому числі поставленого постачальником) буде здійснюватися покупцем протягом 60 календарних днів від дати її поставки (після перевірки якості, комплектності та кількості поставленого товару).
Про прийняття рішення щодо зміни умов оплати вартості партії товару покупець повідомляє постачальника письмово шляхом направлення останньому відповідного повідомлення за адресою, вказаною в реквізитах цього договору.
Відповідно до ст. ст. 236, 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Разом з тим, відповідачем за первісним позовом не надано жодного повідомлення про зміну умов оплати товару по жодній поставці. Разом із зустрічним позовом, подано копія опису поштових відправлень від 30.01.2014, у тому числі на адресу позивача за первісним позовом якогось листа, проте до матеріалів справи його не надано. Окрім того, відправлення на адресу позивача за первісним позовом листа після закінчення строку дії договору не приймається судом як доказ направлення повідомлення про зміну умов оплати.
За таких обставин, відповідно до умов договору, строк оплати сторонами погоджений та залежить від поставки конкретної партії товару з відстрочкою платежу -60 календарних днів.
Відповідачем здійснено частковий розрахунок за отриманий товар, а саме 785905,27грн., що підтверджується виписками по рахунках відповідача.
Відповідач умови п.4.3 цього договору у повному обсягу не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 79028,32грн.
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування позивачу коштів у розмірі 79028,32грн., а матеріали справи таких не містять.
Стосовно доводів відповідача за первісним позовом про застосування до позивача за первісним позовом передбачених договором оперативно-господарських санкцій та зменшення суми заборгованості за грошовими зобов»язаннями відповідача за первісним позовом на суму штрафу за порушення зобов»язань позивачем за первісним позовом з поставки товару, суд відзначає наступне.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачена майнова відповідальність за порушення строків поставки, недопоставки товару, а саме: за порушення умов забов'язань щодо якості, комплектності та кількості товару, що поставляється, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного, некомплектного та/або недопоставленого товару(п.5.1.), за порушення строків виконання забов'язань за договором (в тому числі строків поставок, термінів надання документів згідно п.3.3. договору та інших забов'язань за договором) постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення.
Згідно з п. 5.8 договору покупець має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред»явленої постачальнику неустойки та розрахованих збитків з сум, що належать до оплати постачальнику в тому числі за поставлений за даним договором товар, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання покупцем сум пред»явленої постачальнику неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов»язань покупця по оплаті поставленого постачальником товару.
Відповідно до ст. ст. 236, 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Разом з тим, відповідачем за зустрічним позовом не надано жодного повідомлення про застосування оперативно- господарської санкції та про утримання з позивача за первісним позовом будь-яких сум. Разом із зустрічним позовом, подано копія опису поштових відправлень від 30.01.2014, у тому числі на адресу позивача за первісним позовом якогось листа, проте до матеріалів справи його не надано. Окрім того, відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву про стягнення суми штрафу за порушення умов договору про поставку товару.
За таких обставин, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач за первісним позовом.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позивача про стягнення з відповідача 79028,32грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за періоди з 26.03.2013 по 15.04.2013 у розмірі 81,93грн., з 12.06.2013 по 21.06.2013 у розмірі 38,33грн., з 08.08.2013 по 06.09.2013 у розмірі 124,52грн., з 15.08.2013 по 19.09.2013 у розмірі 149,02грн., з 01.09.2013 по 25.09.2013 у розмірі 100.17грн., з 21.09.2013 по 09.10.2013 у розмірі 79,95грн., з 14.10.2013 по 16.10.2013 у розмір 11,68грн., з 14.10.2013 по 06.11.2013 у розмірі 2,39грн., з 25.11.2013 по 25.11.2013 у розмірі 3,45грн., з 25.11.2013 по 25.11.2013 у розмірі 0,18грн., з 10.12.2013 по 18.12.2013 у розмірі 36,13грн., з 13.01,2014 по 14.01.2014 у розмірі 8,06грн., з 28.11.2013 по 21.08.2015 у розмірі 1298,63, з 20.02.2014 по 21.08.2015 у розмірі 2127,21грн., з 25.02.2014 по 21.08.2015 у розмірі 303,48грн. та інфляційні збитки за періоди з 14.09.2013 по 23.10.2013 у розмірі 21,12грн., з 28.11.2013 по 21.08.2015 у розмірі 19150,00грн., з 20.02.2015 по 21.08.2015 у розмірі 35090,63грн., з 25.02.2014 по 21.08.2015 у розмірі 5052,41грн.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Враховуючи відзив відповідача, перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд прийшов до висновку, що позивачем було допущено арифметичну помилку, а саме позивач при нарахуванні 3% річних не вірно підрахував кількість прострочених днів оплати, їм було взято до днів прострочки день оплати. Судом була перерахована сума 3% річних і вона складає 4342,14грн.
Як вбачається судом з розрахунку, позивач за первісним позовом при нарахуванні інфляції не врахував положення визначені постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 за №23/466 та листом Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97.
Отже, відповідно до частини2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення.
При цьому, сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Це положення також визначається постановою Вищого господарського суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97.
При застосуванні індексу інфляції береться до уваги те, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).
Суд перерахував суму інфляційних витрат, яка складає 56832,36грн.
Суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат частково.
Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на оплату правової допомоги адвокатом в розмірі 22400,00грн.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.
Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Крім того, у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1695, ордером на надання правової допомоги серії ДН, №ООО,135381, довіреністю від 01.08.2015, виданою позивачем, договором №125/15 про надання юридичних послуг від 10.08.2015, актом №1 приймання - передачі наданих послуг за договором.
Доказом витрат на послуги адвоката позивачем надано платіжним дорученням №508 від 18.08.2015 про оплату за послуги адвоката у розмірі 22400,00грн. Позивачем додано до матеріалів справи акт приймання-передачі №1 наданих послуг по договору №125/15, відповідно до якого адвокатом виконані послуги по захисту прав позивача по справі щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки товару №59/13 від 11.01.2013 згідно договору №125/15 на загальну суму 22400,00 грн.
Враховуючи те, що згідно умов договору №125/12, позивач окремо компенсує адвокату транспортні витрати, з огляду на часткове задоволення первісного позову, на ціну первісного позову, на складність спору, на перелік документів, які були подані адвокатом до матеріалів справи, на кількість судових засідань, судові засідання 05.11.2015 та 13.11.2015 відбулись у зв»язку з тим, що представник позивача заперечував проти розрахунку зустрічного позову, однак свій розрахунок надав тільки у судове засіданні 05.11.2015, тощо суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 10000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають стягненню частково у розмірі 10000,00 грн..
За зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 51429,69грн.
Свою правову позицію позивач за зустрічним позовом аргументує тим, що постачальник несвоєчасно поставляв товар, порушуючи строки його поставки. На час звернення з зустрічним позовом відповідача товар постачальником недопоставлено на суму 190480,33грн. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що постачальник по договору не виконав узяті на себе договірні забов'язання з поставки товару по специфікаціям №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 до теперішнього часу.
к вже було встановлено судом, 11.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколіс», як постачальником (відповідач за позовом) та Відкритим акціонерним товариством "Дружківський машзавод", як покупцем (позивач за зустрічним позовом) підписаний договір №59/13(далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього погоджену суму.
Кількість, ціна та асортимент товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.2 договору базисні умови погодженої партії товару приймається сторонами у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000р." Конкретні умови та строки поставки по кожній партії товару сторони погоджують у специфікаціях до даного договору, яка є невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару за одиницю та по позиціям визначена у специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Між сторонами підписані наступні специфікації:
№1 від 11.01.2013 на суму 140700,00грн., термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації;
№2 від 14.02.2013 на суму 140700,00грн., термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації;
№3 від 03.04.2013 на суму 140700,00грн. термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації;
№4 від 07.05.2013 на суму 140700,00грн. термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації;
№5 від 24.05.2013 на суму 140700грн., термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації,
№6 від 10.07.2013 на суму 5280,00грн., термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації,
№7 від 05.08.2013 на суму 1440,00грн., термін поставки: 5 календарних дати з дати підписання специфікації,
№8 від 30.09.2013 на суму 2880,00 грн., термін поставки: жовтень 2013 року;
№9 від 30.09.2013 на суму 140700,00грн., термін поставки: жовтень - листопад 2013 року;
№10 від 23.10.2013 на суму 140700,00грн., термін поставки: листопад-грудень 2013 ;
№11 від 29.11.2013 на суму 6800,02грн., термін поставки: грудень 2013 року.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 864933,59грн., що підтверджується видатковими накладними від 24.01.2013 №69 на суму 47469,50 грн., від 28.01.2013 №78 на суму 37560,20 грн., від 15.02.2013 №139 на суму 49251,70 грн., від 12.03.2013 №186 на суму 48871,81 грн., від 03.04.2013 №239 на суму 48761,93 грн., від 12.04.2013 №264 на суму 46645,40 грн., від 20.05.2013 №333 на суму 42679,00 грн., від 08.06.2013 №389 на суму 50497,90 грн., від 15.06.2013 №401 на суму 50363,90 грн., від 02.07.2013 №438 на суму 48749,20 грн., від 15.07.2013 №457 на суму 5280,00 грн., від 22.07.2013 №476 на суму 51201,40 грн., від 14.08.2013 №521 на суму 48581,00 грн., від 25.09.2013 №603 на суму 44291,02 грн., від 10.10.2013 №642 на суму 48853,60 грн., від 01.11.2013 №699 на суму 42009,00 грн. від 13.11.2013 №719 на суму 49050,70 грн., від 27.11.2013 №761 на суму 50788,01 грн., від 21.12.2013 №824 на суму 47228,30 грн., від 26.12.2013 №835 на суму 6800,02 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Спору щодо строків поставки та вартості поставки, а також щодо строків та розміру здійснення оплати, між сторонами не має.
Суд не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності фіксованої суми поставки в специфікаціях, оскільки дослідивши зміст договору та специфікацій, судом встановлено, що узгоджену партію товару сторони зазначають у конкретній специфікації (п. 3.1 договору), тому саме на погоджену сторонами в специфікаціях суму, відповідач за зустрічним позовом зобов»язаний поставити товар. Підписання кожного місяця нової специфікації не звільняє відповідача від виконання зобов»язань по раніше підписаним специфікаціям і не доводить зміну умов договору щодо кількості товару.
Згідно п.8.1 договору будь-які зміни, доповнення і протоколи до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані сторонами і є невід'ємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах.
Як вбачається судом з матеріалів справи жодного уточнення, щодо зменшення кількості узгодженого товару в специфікаціях, між позивачем і відповідачем за зустрічним позовом не було.
За таких обставин, відповідач зобов»язаний був здійснити поставку товару у кількості та на суму, погоджену сторонами в специфікаціях до договору.
Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується підписання між сторонами специфікацій до договору на загальну суму 1001300,02 грн., поставка товару згідно видаткових накладних здійснена на суму 864933,59 грн., різниця між сумою специфікацій та видаткових накладних становить 136366,43 грн. Разом з тим, наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок суми різниці між сумою специфікацій та видатковими накладними становить 190480,33 грн., судом не приймається, оскільки не підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, заборгованість відповідача за зустрічним позовом щодо поставки товару складає на суму 136366,43 грн.
У зв»язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом свої зобов»язання щодо поставки товару на суму 136366,43 грн. не виконав, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з вілповідача штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару, передбаченого п. 5.1 договору та штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару, передбаченого п. 5.2 договору.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачена майнова відповідальність за порушення строків поставки, недопоставки товару, а саме: за порушення умов забов'язань щодо якості, комплектності та кількості товару, що поставляється, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного, некомплектного та/або недопоставленого товару(п.5.1.), за порушення строків виконання забов'язань за договором (в тому числі строків поставок, термінів надання документів згідно п.3.3. договору та інших забов'язань за договором) постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань.
Можливість одночасного стягнення штрафу та штрафу за порушення строків поставки товару не пердбачено нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу за різні порушення зобов»язань не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (постанова Верховного суду України від 09.04.2012 №20/246-08 )
Як вбачається з розрахунку позивача за первісним позовом, останній просить стягнути штраф у розмірі 38096,07 грн. - 20% від непоставленого товару та штраф у розмірі 13333,62 грн. - 7% позивач зазначає як за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів, хоча розрахунок здійснює від вартості непоставленого товару, який за розрахунком позивача становить 190480,33 грн.
Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, нарахованих відповідачу за зустрічним позовом та визнано його арифметично невірним.
За розрахункому суду, розмір штрафу становить 36818,94 грн. (136366,43*20% +136366,43*7%), який і підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідач за зустрічним позовом подав заяву про зменшення суми неустойки посилаючись на понесення позивачем за зустрічним позовом збитків. Позивач заперечує проти її задоволення.
Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення штрафу, суд враховує доводи позивача та відповідача, наявність спору, ступень виконання сторонами умов договору, причини неналежного виконання, яких відповідачем за зустрічним позовом не наведено, відсутність усунення порушень з боку відповідача, заява відповідача про зменшення розміру неустойки судом відхилена, оскільки відповідачем не наведено виняткових підстав для такого зменшення.
Беручи до уваги викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Леніна, 7, код ЄДРПОУ 00165669) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (64309, Харківська обл., м.Ізюм, вул. Гоголя,15/1, кім.45 код ЄДРПОУ 36560943) суму основного боргу у розмірі 79028 (сімдесят дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 32коп., 3% річних у розмірі 4342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 56834 (п»ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 36коп., судовий збір у розмірі 2803 (дві тисячі вісімсот три) грн. 98 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.00 коп.
3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4. Зустірчний позов Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (64309, Харківська обл., м.Ізюм, вул. Гоголя,15/1, кім.45 код ЄДРПОУ 36560943) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Леніна, 7, код ЄДРПОУ 00165669) суму штрафних санкцій у розмірі 36818(тридцять шість тисяч вісімсот вісімнадцять), 94 грн., судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
6. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 17.11.2015.