Справа: № 2а-7679/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
25 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів за участю секретаря представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Горькавої В.О., Большакової Т.М. Демченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання недійсними та скасування рішень, -
В вересні 2010 року Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в якому просило визнати недійсними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 № 0000102305 та від 07.04.2010 № 0000122305.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.11.2009 по 25.12.2009 ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2009.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 2.6, п. 2.11, п. 7.41 та п. 7.42 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин);
- п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 18.01.2010 № 37/23-1/21536845 на підставі якого прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- № 0000102305 від 28.01.2010, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 54 998,82 грн.;
- № 0000122305 від 07.04.2010, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 640 670,75 грн.
Позивач, вважаючи вказані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними та такими, що прийняті відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою позивача встановлено порушення вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, що і стало підставою для прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 265/95-ВР).
Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно з п. 1 та п. 9 ст. 3 Закону № 265/95ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 1.2 глави 1 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення), оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з вимогами п. 2.11 Положення, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 7.41 Положення, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.
Відповідно до п. 7.42 Положення, слід звернути увагу на повне та своєчасне звітування підзвітніх осіб у разі використання ними під час відрядження значних сум підзвітніх коштів для вирішення господарських питань.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено продаж позивачем за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки.
Зокрема, в Акті перевірки вказано, що розрахунки між позивачем (продавцем) та покупцями товарів були здійснені на підставі таких розрахункових документів (т.2 а.с.215 на звороті, а.с.216):
- прибуткового касового ордеру та видаткової накладної № 422 від 07 червня 2007 р., на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від споживача ОСОБА_9 у сумі 48 000,00 грн. за портландцемент П/Б-Ш-400 арт. 10-7378;
- прибуткового касового ордеру від 31 липня 2007 р. № 707 та видаткової накладної від 30 липня 2007 р. № 612/1р на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від ОСОБА_10 у сумі 9 789,14 грн. за запасні частини;
- прибуткових касових ордерів від 05 березня 2007 р. №№ 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1 065,02 грн.;
- прибуткових касових ордерів від 06 березня 2007 р. №№ 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 180, 181 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1 556,42 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 07 березня 2007 р. № 184 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 155 грн.;
- прибуткових касових ордерів від 12 березня 2007 р. №№ 196, 197 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 120 грн.;
- прибуткових касових ордерів від 14 березня 2007 р. №№ 203, 204, 205 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 405 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 15 березня 2007 р. № 213 на підставі якого позивачем було прийнято в касу готівкові кошти за косметичний набір у сумі 50 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 20 березня 2007 р. № 233 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 135 грн.;
- прибуткових касових ордерів від 21 березня 2007 р. №№ 234, 237 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 346,08 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 12 квітня 2007 р. № 297 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за пиломатеріали у сумі 45,49 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 08 травня 2007 р. № 388 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за дошки у сумі 51 грн.;
- прибуткового касового ордеру від 13 серпня 2008 р. № 609 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3 700,00 грн.;
21 листопада 2008 р. позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3 000,00 грн. (без зазначення назви документу, на підставі якого було прийнято кошти в касу) (т.2 а.с.215 на звороті, а.с.216).
Факт продажу третім особам товару на підставі перелічених прибуткових касових ордерів позивачем не заперечується.
Однак, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позивачем не надано жодного з перерахованих касових ордерів, не надано жодного доказу на підтвердження походження реалізованого ним товару, його ціни та правомірності його реалізації.
Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95ВР. Разом з тим, як вбачається з Акту перевірки відповідача, у позивача було зареєстровано сім реєстраторів розрахункових операцій (т.2 а.с.215 на звороті).
Разом з тим, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в період з 09 січня 2007 р. по 28 липня 2008 р. позивачем було надано платні послуги з автостоянки автомобілів за готівковий розрахунок за адресою: м. Київ, проспект Науки, 57. При розрахунках із споживачами за надані послуги реєстратор розрахункових операцій позивачем не використовувався, касова книга та прибуткові касові ордери на автостоянці були відсутні. Всього за вказаний період позивачем було отримано дохід від надання платних послуг за автостоянку автомобілів 59 648,00 грн. (т.2 а.с.216).
Факту надання таких платних послуг та отримання за них у зазначений період плати в сумі 59 648,00 грн. позивачем не заперечується.
Однак, ним не було надано жодного доказу щодо наявності передбачених законодавством підстав для надання зазначених послуг та не надано жодного розрахункового документу, на підставі яких позивачем було отримано зазначені кошти.
Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95ВР.
Щодо порушення позивачем п. 2.6 Положення, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було вчинено запис (не оприбутковано готівку) в книзі обліку розрахункових операцій № 1008002142 (зареєстровану 09 липня 2008 р.) про отримання 09 липня 2008 р. на підставі фіскального звітного чека № 188 готівкових коштів у сумі 10 111,15 грн. (т.2 а.с.216).
Позивачем отримання вказаної суми на підставі зазначеного фіскального звітного чеку не заперечувалось. Однак, ним не було надано копії книги обліку розрахункових операцій № 1008002142, фіскального звітного чеку № 188 тощо.
Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 2.6 Положення.
Стосовно виявленого відповідачем в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95ВР, яке полягало в тому, що ним не було забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій, фіскальний № 1008002200, фіскальних звітних чеків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність вказаного порушення, оскільки позивачем не було надано фіскальних звітних чеків від 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26 березня 2009 р., від 2, 4, 5, 9, 11, 13, 16, 17, 20, 21, 23, 28 квітня 2009 р. та від 1, 6, 7, 11, 14, 15 травня 2009 р. або будь-якого іншого документу на підтвердження дотримання ним вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95ВР.
Обговорюючи питання щодо викладених в Акті перевірки порушень позивачем вимог п. 7.41 Положення, колегія суддів виходить з наступного.
Так, в Акті перевірки зазначено, що позивачем з каси підприємства видано кошти працівникам під звіт на потреби підприємства, а саме: підзвітними особами позивача зазначені кошти було отримано на придбання товарів, сировини, матеріалів, проте, до авансового звіту не було додано відповідних розрахункових документів, на підтвердження здійснення цими особами платежу за куплений товар, а також підтвердження отримання цього товару.
За результатами перевірки відповідачем було зроблено висновки, що позивачем було порушено порядок відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих відповідних розрахункових документів. Зокрема, зазначалось, що:
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 16 листопада 2007 р. на суму 312 грн. ОСОБА_11 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме: фіскального касового чека фірми «Епіцентр» за 16 листопада 2007 р. на суму 274,60 грн.;
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 11 грудня 2007 р. на суму 483 грн. ОСОБА_12 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме: фіскального касового чека від 11 грудня 2007 р. за паливо на суму 483 грн.;
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 22 січня 2007 р. на суму 500 грн. ОСОБА_13 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме: фіскального касового чека від 22 січня 2007 р. за паливо на суму 246,97 грн.;
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 02 листопада 2007 р. на суму 315 грн. ОСОБА_8 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме: належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми «Транссервіс» на суму 148 грн.;
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 02 листопада 2007 р. на суму 315 грн. ОСОБА_14 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме: належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми «Транссервіс» на суму 168 грн.;
- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 26 жовтня 2007 р. на суму 2 285,00 грн. ОСОБА_15 не було додано відповідного розрахункового документу, зокрема, щодо сплати ОСОБА_15 готівкових коштів в сумі 2 285,00 грн.
Позивачем не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду копії жодного звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт або інших доказів на підтвердження цільового використання підзвітними особами готівкових сум.
Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку суду щодо порушення позивачем вимог п. 7.41 Положення.
Щодо порушення позивачем п. 2.11 та п. 7.42 Положення колегія суддів виходить з наступного.
Так, в Акті перевірки відповідача зазначено, що працівниками позивача було перевищено встановлені законодавством строки використання виданої ним під звіт готівки. Зокрема, в акті зазначено, що підзвітними особами авансові звіти подавалися з перевищенням строку, встановленого п. 2.11 Положення, а саме:
- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 229 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_16 готівку у сумі 600 грн. Згідно з посвідченням про відрядження № 79 ОСОБА_16 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 30 травня 2007 р.;
- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 230 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_17 готівку у сумі 600 грн. Згідно з посвідченням про відрядження № 82 ОСОБА_17 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 30 травня 2007 р.;
- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_13 готівку у сумі 800 грн. Згідно з посвідченням про відрядження № 78 ОСОБА_13 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 30 травня 2007 р.;
- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_18 готівку у сумі 600 грн. Згідно з посвідченням про відрядження № 81 ОСОБА_18 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 30 травня 2007 р.;
- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 235 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_19 готівку у сумі 250 грн. Згідно посвідчення про відрядження № 80 ОСОБА_19 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 30 травня 2007 р.;
- на підставі видаткового касового ордеру від 27 листопада 2007 р. № 883 позивачем з центральної каси було видано на виробничі (господарські) потреби ОСОБА_20 готівку у сумі 500 грн. Проте, авансовий звіт про використання коштів у вказаній сумі ним було подано лише 03 грудня 2007 р.
Однак, позивачем не було надано до суду копії жодного видаткового касового ордеру та авансового звіту на підтвердження дотримання ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 вимог п. 2.11 та п. 7.42 Положення.
Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку суду щодо порушення позивачем вимог п. 2.11 та п. 7.42 Положення.
Висновок експертного дослідження від 09 лютого 2010 р. № 1/9.02.10, виготовленого судовим експертом з правом ведення економічних експертиз ОСОБА_21, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки він зроблений на підставі наданих позивачем документів перелічених на сторінці 1 висновку (т.2 а.с.222-243) та за відсутності документів, оцінка яким надана в даній постанові.
Крім цього, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 р. у адміністративній справі № 2а-5094/10/1070, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 р. та Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 р., було задоволено позов Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості. Стягнуто з вказаного підприємства заборгованість у сумі 695 669,57 грн., яка виникла на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 січня 2010 р. № 0000102305 та 07 квітня 2010 р. № 0000122305, що оскаржуються в межах даної адміністративної справи (т.1 а.с.187-191).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог даного адміністративного позову.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 27.11.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.