Справа: № 810/1727/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
26 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Поліське лісове господарство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Поліське лісове господарство» до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправною вимоги в частині,
Державне підприємство «Поліське лісове господарство» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправним пункту 2 вимоги від 01 квітня 2015 року про вказівку на необхідність усунути виявлене ревізією порушення та забезпечити відшкодування коштів у сумі 103 864,08 грн., недоотриманих від реалізації лісопродукції, проведеної всупереч п. 1.5 Положення, затвердженого наказом Держкомлісгоспу № 42 від 19 лютого 2007 року, за ціною, нижчою від аукціонної (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Поліське лісове господарство» зареєстровано в якості юридичної особи 21 січня 1992 року; видами його діяльності є: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівлі, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, лісопильне та стругальне виробництво, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
На підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року у справі № 1-«кс»/522/742/15, ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2015 року у справі № 1-«кс»/522/3135/15, згідно з дорученням Держфінінспекції в Київській області № 10-25-14-14/640 від 02 січня 2015 року та направленням на проведення ревізії, виданим начальником Вишгородської об'єднаної Держфінінспекції № 16 від 10 лютого 2015 року, у період з 11 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року відповідачем проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Поліське лісове господарство» за 2013-2014 роки.
За результатами проведеної ревізії відповідачем складено акт № 17-11/4 від 11 березня 2015 року, за висновками якого, зокрема, констатовано факт реалізації позивачем лісопродукції за заниженими цінами протягом періоду з 01 січня 2014 року по 01 січня 2015 року на загальну суму 103 864,08 грн., в тому числі за 2013 рік - на 29 213,81 грн., за 2014 рік - на 74 650,27 грн.
Наведений висновок обґрунтований тим, що ревізією правильності застосування цін на лісопродукцію, яка реалізується на внутрішньому ринку по прямих договорах, проведеною суцільним порядком шляхом співставлення даних рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, витягів з підсумкового протоколу продажу лотів на загальних аукціонних торгах з продажу ресурсу необробленої деревини Київського ОУЛМГ Держкомлісгоспу України за 2013-2014 роки, встановлено, що у період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2015 року у ДП «Поліське лісове господарство» мали місце випадки реалізації окремих видів лісопродукції покупцям за цінами, нижчими від тих, які склалися на останньому аукціоні (у 2013 році - ПАТ «Корост.з-д МДФ», ПП «Соколине Полісся», ПП «Ушакова О.T.», TOB «Поліссяліспром», в 2014 році - ТОВ «Л-Транс», ПрАТ «Коростенський з-д МДФ», ПП «Нове село», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Альтернативна анергія», ПП «Метра-К»).
Вказано, що зазначене є порушенням вимог ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року, п. 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України № 42 від 19 лютого 2007 року, що призвело до реалізації ДП «Поліське лісове господарство» лісопродукції за заниженими цінами на загальну суму 103 864,08 грн., у тому числі за 2013 рік - на суму 29 213,81 грн., за 2014 рік - на суму 74 650,27 грн.
01 квітня 2015 року відповідач направив директору ДП «Поліське лісове господарство» лист-вимогу № 17-14/583 про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «Поліське лісове господарство».
Зокрема, у п. 2 вказаної вимоги зазначено про необхідність усунення позивачем виявленого ревізією порушення та забезпечення відшкодування коштів, недоотриманих від реалізації лісопродукції, проведеної всупереч вимог п. 1.5 Положення, затвердженого наказом Держкомлісгоспу № 42 від 19 лютого 2007 року, за ціною, нижчою від аукціонної, на загальну суму 103 864,08 грн.
Не погоджуючись з п. 2 вимоги від 01 квітня 2015 року та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 1, пп. 4 п. 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23 квітня 2011 року Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
За змістом п. 6 вказаного Положення передбачено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Колегія суддів зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, та у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2015 року відповідач направив директору ДП «Поліське лісове господарство» лист-вимогу № 17-14/583 про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «Поліське лісове господарство». Зокрема, у п. 2 вказаної вимоги зазначено про необхідність усунення позивачем виявленого ревізією порушення та забезпечення відшкодування коштів, недоотриманих від реалізації лісопродукції, проведеної всупереч вимог п. 1.5 Положення, затвердженого наказом Держкомлісгоспу № 42 від 19 лютого 2007 року, за ціною, нижчою від аукціонної, на загальну суму 103 864,08 грн. Оскаржуваний пункт 2 вимоги вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх відшкодування.
Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня, 13 травня та 18 вересня 2014 року, 20 січня 2015 року, 21 квітня 2015 року, 23 червня 2015 року, 07 липня 2015 року, 24 березня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-332а14, 21-601а14, 21-96а15, 21-967а15, 21-1008а15, 21-100а15, 21-1380а15, 21-1561а15 відповідно).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Також, позивач в апеляційній скарзі посилається на необґрунтовану відмову головуючого судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у задоволенні заяви позивача про відвід судді Скрипки І.М.
Заява позивача про відвід судді була обґрунтована тим, що суддя прямо та опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають у позивача сумнів у неупередженості судді.
Відповідно до ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15 1 цього Кодексу.
Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Частиною 3 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М. не міг брати участь у розгляді справи, оскільки є опосередковано заінтересованою особою в результаті розгляду справи, оскільки головуючий суддя висловив наперед свою думку про відмову в задоволенні позовної заяви, оскільки згідно з приєднаними до справи судовими рішеннями вказується, що у подібних відносинах відмовлено у задоволенні позовних заяв суб'єктів господарювання, не є підставами для відводу судді, оскільки підстави, визначені ст. 27 КАС України, які можуть вказувати, що суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М. прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи, а також обставини, які викликають сумнів у його неупередженості, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких інших доказів, що викликають сумнів у неупередженості судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. позивачем не надано.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Поліське лісове господарство» до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправною вимоги в частині.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Поліське лісове господарство» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 27 листопада 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.