Справа: № 826/13422/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченка Володимира Григоровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченка Володимира Григоровича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченка Володимира Григоровича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - позов задоволено частково, а саме: .
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченко Володимира Григоровича від 12.06.2015 № 22044242 про відмову в державній реєстрації права приватної спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09.06.2015 № 11771859 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з доданими до неї документами.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченко В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до п.п. 15, 16 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування. На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав. У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.
Пунктом 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості, щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є спеціальним для спірних відносин.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх
обтяження.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, визначено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав здійснюється на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядки державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частина 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначає які саме дії повинен вчинити державний реєстратор, що пов'язані з державною реєстрацією прав на майно.
Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.
Як підставу для відмови позивачу в реєстрації заявлених прав, державний реєстратор обрав п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень» - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така відмова державного реєстратора є неправомірною та такою, що обмежує право власності на майно, речові права щодо якого підлягають державній реєстрації, з урахуванням наступного.
Згідно абз. 6 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.
Пунктом 38 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.
Отже, з завіреної копії реєстраційної справи вбачається, що позивачами до проведення державної реєстрації права власності було подано всі необхідні документи, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
В свою чергу, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про те, що згідно відомостей за результатами пошуку, квартира зареєстрована за іншим власником (форма власності - державна), в той же час не надавши до матеріалів справи жодного письмового доказу, який підтверджує неможливість реєстрації права власності на квартиру за позивачами, на підставі поданих ними документів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачами до проведення державної реєстрації права власності були надані належні документи, що підтверджують виникнення права власності на квартиру.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченка В.Г. не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Марченка Володимира Григоровича - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: О.О. Шостак
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 27.11.2015.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.