Справа: № 733/331/14-а (2-а/733/19/14) Головуючий у 1-й інстанції: Чугуєвська Т.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
24 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Гром Л.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певнії дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дії Відповідача в частині відмови Позивачу у призначенні пенсії на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів; зобов'язання Відповідача призначити та нарахувати Позивачу відповідну пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів після досягнення 50 років.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано дії Відповідача протиправними в частині призначення та нарахування Позивачу пенсії після досягнення 50 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов'язано Відповідача призначити та нарахувати Позивачу пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як особі, що працювала в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості днів після досягнення 50 років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року апеляційну скаргу Відповідача - задоволено, постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2014 року - скасовано; провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року касаційну скаргу Позивача задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2015 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року справу прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду на 24 листопада 2015 року.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.05.2012 року.
Так, Позивач у період з 09.05.1986 року по 08.06.1986 року був у складі військової частини НОМЕР_2 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: записами у військовому квитку (а.с.5), довідкою ГУМНС України в Чернігівській області (а.с.14), списком особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с.12,13), довідкою колгоспу ім.Леніна с.Бережівка Ічнянського району №75 від 31.12.1992 року про отримання Позивачем зарплати в двохкратному та трикратному розмірах (а.с.11).
Рішенням від 02.04.2013 року №543/02/х-12 Відповідач відмовив Позивачу в призначенні пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС (2 категорії) відповідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Положеннями ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів, - віднесені до категорії 2 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст.49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно ст.55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед іншого, особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років.
Частиною 3 статті 65 Закону передбачено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно ч.1 ст.15 Закону встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами, з чого випливає, що довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Пунктом 7 Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії згідно норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Позивачем також разом із заявою про призначення пенсії подавалися документи передбачені п.7 Порядку, зокрема, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 21.05.2012 року; копія трудової книжки; копія військового квитка; копія довідки від 13.07.2010 року №64-6/23-8кд, видана ГУ МНС України в Чернігівській області, згідно якої Позивач з 19.05.1986 року по 07.06.1986 року у складі в/ч НОМЕР_2 виконував обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за маршрутом: 19.05.1986 - 22.05.1986 року - с. Оране; 23.05.1986 року - Чорнобиль АЕС; 24.05.1986 - 26.05.1986 року - с.Оране; 27.05.1986 року - Чорнобиль АЕС; 28.05.1986 - 07.06.1986 року- с.Оране. Отримав дозу зовнішнього опромінювання 20,9 рад.
Отже, первинними документами підтверджується факт безпосередньої зайнятості Позивача на територіях радіоактивного забруднення у період з 19.05.1986 року по 07.06.1986 року включно, у зв'язку з чим він має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Такими чином, посилання Відповідача на відсутність належних первинних документів є неправомірним.
В апеляційній скарзі Відповідач також зазначає, що Позивач у лютому 2013 року вже звертався до суду з адміністративним позовом про зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії на пільгових умовах та постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2013 року Позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено. А тому в апеляційній скарзі Відповідач просить, скасувати постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2014 року та закрити провадження у справі з підстав, передбачених ч.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Колегія суддів такі доводи апелента вважає безпідставними, з огляду на таке.
За приписами п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Так зі змісту постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2013 року вбачається, що Позивачу було відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що він не надав необхідних документів для призначення пільгової пенсії.
В подальшому Позивач повторно звертався до Відповідача із заявами про призначення пільгової пенсії, надавши відповідні докази на підтвердження такого права, проте листами від 02 квітня 2013 року та 19 листопада 2013 року, тобто після ухвалення судового рішення, йому було відмовлено в призначенні такої пенсії.
З позовної заяви вбачається, що саме вищевказані відмови оскаржуються Позивачем у цій справі.
Отже, колегія суддів вважає, що в цій справі інший предмет спору, оскільки Позивач оскаржує інші дії та рішення Відповідача, а тому підстави для закриття провадження відсутні.
Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій суб'єкта владних повноважень при відмові Позивачу у призначенні пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Гром Л.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Гром Л.М.
Костюк Л.О.