Справа: № 826/10001/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю.
за участю: секретаря судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_38, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25,ОСОБА_26,ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Кабінет Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Кабінет Міністрів України, в якому просили:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо невиплати позивачам заробітної плати за квітень 2015 року відповідно до абз. другого ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд";
зобов'язати ТУ ДСА України в м. Києві та ГУ ДКС України у м. Києві нарахувати та виплатити позивачам заробітну плату за квітень 2015 року відповідно до посадового окладу, встановленого абз. другим ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування зазначених вимог позивачі вказали, що їм, як державним службовцям, працівникам апарату районного суду, заробітна плата у квітні 2015 року нарахована та виплачена у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв'язку із порушенням відповідачами вимог другого абзацу ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку, що ТУ ДСА України діяло у межах встановлених законом повноважень, оскільки нарахування та виплату заробітної плати позивачам за квітень 2015 року було здійснено у відповідності до приписів Законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268. У свою чергу, ГУ ДКС України у м. Києві або його посадові особи прав позивачів у межах спірних правовідносин не порушували.
Не погоджуючись із вказаним рішенням окружного суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просили його скасувати, та ухвалити постанову про задоволення позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі працюють в Деснянському районному суді м. Києва на посадах спеціалістів, консультантів, старших секретарів суду, секретарів судового засідання, старших судових розпорядників, судових розпорядників, секретарів, що підтверджується відповідними довідками, при цьому названі посади віднесені до шостої категорії посад державних службовців в силу положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" .
29 березня 2015 року із набранням чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в тому числі, визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду (другий абзац ч.1 ст. 147 названого Закону).
Положеннями ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" посадовий оклад судді місцевого суду встановлено у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становив 1218,00 грн.
Водночас, як правильно встановлено окружним судом, позивачам заробітна плата у квітні 2015 року розрахована виходячи з посадового окладу кожного з них у розмірі 1218,00 грн., а не в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, що обумовило їх звернення до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.
Статтями 8 та 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі за текстом - Постанова №268) затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови).
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 482 «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлена у розмірі 1218,00 грн.
Із прийняттям Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29 березня 2015 року, другим абзацом ч.1 ст. 147 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Водночас, пп. 2 п. 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінету Міністрів України встановлено тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом.
Поряд із цим, спірний період (квітень 2015 року) входив у визначений Кабінету Міністрів України тримісячний термін для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом.
Судом установлено, що станом на квітень 2015 року Урядом зміни до Постанови №268 з метою приведення її у відповідність із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" на час розгляду справи судом першої інстанції, внесені не були.
Вказане свідчить про відсутність на час виникнення спірних правовідносин механізму реалізації положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", зокрема у частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам апарату суду. Водночас, положення ч.2 ст. 19 Основного Закону України вимагають від суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» закріплено можливість застосування положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), ч. 1 ст.142 цього закону (в редакції до внесення вказаних змін законом від 12.02.2015 № 192-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачів та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
Таким чином, судом правильно встановлено, що нарахування та виплата заробітної плати позивачам за квітень 2015 року виходячи з розміру посадового окладу в 1218 грн. здійснено відповідно до вимог законодавства, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема: Законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у діях відповідача відсутня протиправність відмови в здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати позивачам, а тому їхні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Апелянти у скарзі на рішення суду першої інстанції наголошують на тому, що відповідно до ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом.
Колегія суддів з цього приводу звертає увагу, що названою нормою визначено розмір посадового окладу працівників апарату суду, проте, Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальний Закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі і питання заробітної плати працівників апарату суду, як таких, що фінансуються з державного бюджету, встановлює повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників апарату суду.
Також, апелянти зазначають, що скорочення, недостатнє фінансування бюджетних асигнувань, тимчасова відсутність видатків не може бути підставою для відмови у виплаті заробітної плати. Такі доводи позивачі мотивують посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00).
Проте, колегія суддів акцентує увагу на тому, що підставою для відмови у задоволенні позову, наразі, є не відсутність бюджетного фінансування, а встановлена судом відсутність протиправної бездіяльності відповідача при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачам у квітні 2015 року, позаяк, не приведення Урядом нормативно-правових актів у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", на час виникнення спірних правовідносин також унеможливлює виплату заробітної плати у визначеному Законом № 2453-VI розмірі.
Так, Кабінетом Міністрів України тільки 02.09.2015 приведено у відповідність вимогам Закону № 2453-VI постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", у яку було внесено зміни, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала законної сили 09.09.2015).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_38, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25,ОСОБА_26,ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Кабінет Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2015 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.
Ключкович В.Ю.