Справа: № 826/10185/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Губська О.А., Ключкович В.Ю.
за участі :
секретар с/з Артюхіна М.А.
пр-к апелянта Сірик Д.О.
пр-к позивача Тимчук В.О.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправнимита скасування податкового повідомлення-рішення -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна", звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 року № 0000182201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промагролізинг-Україна» з питання правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р.
За результатами перевірки складено Акт від 19.08.2014 року № 2042/26-53-22-01-21-37768114, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість всього на суму 194 616,00 грн., а саме: грудень 2013 р. на суму 76250,00 грн., лютий 2014 р. на суму 70 000,00 грн., березень 2014 р. на суму 46333,00 грн., квітень 2014 р. на суму 833,00 грн., червень 2014 р. на суму 1200,00 грн.
Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Стиль Медіа» , ТОВ «Макадам», ТОВ «Укрпапір», ПП «Малахіт-2004».
До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки цих контрагентів, які містять висновки про вчинення цими підприємствами порушень вимог податкового законодавства.
19 січня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 194616,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.
Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.
З матеріалів справи вбачається, що в період, що перевірявся ТОВ «Промагролізинг-Україна» мав господарські відносини з ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Макадам», ТОВ «Укрпапір», ПП «Малахіт-2004», які здійснювалися на підставі наступних угод.
Так, між ТОВ «Укрпромлізинг-Україна» (замовник) та ТОВ «Укрпапір» (перевізник), укладено договір № 01/08 від 01.08.2013 року, відповідно до умов якого перевізник приймає на себе зобов'язання щодо доставки переданого замовником вантажу в строки та в пункт, визначені замовником, передати вантаж особі, якій надано право на його отримання.
На підтвердження виконання господарський операцій за вказаним договором позивач надав суду першої інстанції первинні господарські документи, зокрема: акти прийняття - передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг: № 3 від 11.02.2014 року № 9 від 17.02.2014 р., рахунки фактури. Позивачем надано належні докази щодо транспортування товару.
Також, в період, що перевірявся ТОВ «Промагролізинг-Україна» (замовник) було укладено ряд агентських угод:
- № 10/06 від 01.06.2012 року з ТОВ «Стиль Медіа» (агент) укладено агентську угоду, відповідно до умов якої агент у порядку та на умовах, визначених цією угодою власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов'язується за плату виконати дії з пошуку замовників (покупців), сублізингоодержувачів на продукцію замовника (послуги). Послуги надаються агентом у сфері купівлі-продажу та фінансового лізингу сільськогосподарської техніки. Вищевказані дії здійснюються на території України. Відповідно до п. 2.2 угоди агент зобов'язується надавати замовнику звіти про надання послуг та акти здачі-приймання наданих послуг.
- № 121208 від 12.11.2013 року з ТОВ «Готика ЛТД» (агент) укладено агентську угоду, відповідно до умов якої агент в порядку, визначених цією угодою власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов'язується за плату виконати дії з пошуку замовників (покупців), сублізингоодержувачів на продукцію замовника (послуги). Послуги надаються агентом у сфері купівлі-продажу та фінансового лізингу сільськогосподарської техніки. Відповідно до п. 2.2 угоди агент зобов'язується надавати замовнику звіти про надання послуг та акти здачі-приймання наданих послуг.
Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання надання послуг позивачу за вказаними зобов'язаннями та оплати їх вартості також підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства: податкові накладні, звіти про виконання зобов'язань згідно агентських угод із зазначенням контрагентів, пошук яких було здійснено в процесі виконання договору, акти надання послуг .
В рахунок оплати отриманих послуг на виконання зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Також, між ТОВ «Проманролізинг-Україна» (замовник) та ТОВ «Макадам» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2/11 від 01.11.2013 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ряд фактичних дій по перепродажній підготовці техніки, що знаходиться на балансі замовника, на умовах, визначених в даному договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Характер робіт встановлюється у технічному завданні (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт визначається на підставі кошторису (Додаток № 2 до даного договору). Відповідно до п. 5.1 здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом трьох календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання. Пункт здачі-приймання: с. Озерна, Білоцерківського району, Київської області.
Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства: акти здачі-прийняття робіт (послуг) із визначенням переліку витрат на виконання робіт; технічне завдання; кошторис; податкову накладну.
Крім того, ТОВ «Проманролізинг-Україна» отримано консультаційні послуги з економіки підприємства та бухгалтерського обліку від ПП «Малахіт - 2004» на підставі договору від 22.04.2014 року № 2204/1.
На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано акт здачі-прийняття послуг, податкову накладну. Факт оплати отриманих послуг на виконання зобов'язань підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД (основний вид діяльності - фінансовий лізинг). Зокрема, отримані за умовами агентських договорів послуги сприяли укладенню позивачем договорів фінансового лізингу між товариством та лізингоотримувачами (передача на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування транспортних засобів).
Також, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано додаткові докази, зокрема, копія рахунку від 18.04.2014 року № 22, яким підтверджується наявність договірних відносин та фактичне здійснення господарських операцій з ПП «Малахіт - 2004» та ТОВ «Укрпапір».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагент останнього був правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.
Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.
Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.
Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах актів неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.
Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам для надання послуг позивачу.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги, останній в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.
Отже, при поданні апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 4281,55 грн.
Оскільки доказів сплати судового збору не надано, суд стягує з відповідача несплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 4281,55 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 4281,55 грн. (рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу- *;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету 22030001.).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя В.Ю.Ключкович
Повний текст виготовлено - 27.11.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Губська О.А.
Ключкович В.Ю.