Справа: № 823/3688/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
23 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Оксененка О.М.,
при секретарі: Агаркові Б.М.,
за участю: представника позивача Нора А.Г.
представника відповідача Недосєки І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2015 №535/0000712200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Золотоніської міської ради Черкаської області 23.01.2001, ідентифікаційний код 31082518, перебуває на податковому обліку в Золотоніській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області.
На підставі наказу Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 22.05.2015 №297 та направлення від 22.05.2015 №196 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомаш» за період з 01.12.202014р. по 31.12.2014р., результати перевірки оформлені актом від 09.06.2015р. №180/23-13-2200/31082518.
За висновками вказаного акта, ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» порушило вимоги п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2014 року на суму 900000 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки Золотоніською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015р. №535/0000712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 900000 грн. 00 коп., штрафні санкції у сумі 450000 грн. 00 коп., всього на суму 1350000 грн. 00 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Компанія «Енергомаш» (Постачальник) та ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (Покупець) укладено договір поставки від 01.12.2014р. №1201, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, наданих позивачем, зокрема, це - податкова накладна від 31.12.2014 №318, видаткова накладна від 31.12.2014 №ЕМ000000916, рахунок-фактура від 31.12.2014 №ЕМ000000931 та товарно-транспортною накладною від 31.12.2014 №916. Крім того, в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі спеціального одягу, тобто Товару за договором від 01.12.2014р. №1201, з метою популяризації продукції ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» та розширення ринку збуту продукції (а.с. 96-110).
На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наявні первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, про неправомірність формування податкового кредиту позивачем ґрунтується, серед іншого, на податковій інформації від 26.01.2015 №7/05-15-22-02-34849902 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» за жовтень-грудень 2014 року", отриманої від інших податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, якою не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Компанія «Енергомаш» з платниками податків за жовтень-грудень 2014 року.
Тобто, податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки, посилається на інформацію податкових органів щодо контрагентів позивача, в той час, як платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали статус юридичної особи, були платниками податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.
Окрім того, як установлено судом, на час проведення перевірки існувало судове рішення від 07.04.2015р., що набрало законної сили і яким, окрім іншого, зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Головного управління Міндоходів України у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформації від 26.01.2015 № 7/05-15-22-02-34849902 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія "Енергомаш» за жовтень-грудень 2014 року» за період: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі №823/1223/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2015р., встановлено, зокрема, що наказ на перевірку № 297 від 22.05.2015 є протиправний, оскільки під час його винесення існувала заборона суду щодо використання інформації про контрагента позивача ТОВ «Компанія «Енергомаш», а саме, ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2015р. у справі № 805/885/15-а про забезпечення позову, якою заборонено ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області використовувати і поширювати дані, викладені в податковій інформації від 26.01.2015 № 7/05-15-22-02-34849902.
Частиною 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що Черкаським окружним адміністративним судом по справі №823/1223/15 визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача та заборонено контролюючому органу використовувати інформацію, зафіксовану актом перевірки № 180/23-13-2200/31082518 від 09.06.2015, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №535/0000712200, а також, що позивачем надані належні докази для підтвердження реальності господарських операцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які судова колегія не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування постанови відсутні.
Оскільки, при відкритті апеляційного провадження апелянту було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по суті, він підлягає стягненню, відповідно до ст.88 КАС України.
Частиною 3 статті 2 Закону України «Про судовий збір» установлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
В свою чергу, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову мала складати 4872 грн., тобто, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 5359,20 грн.
Керуючись ст.ст.41,195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. (рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу- *;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету 22030001.).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Ухвала в повному обсязі складена 26 листопада 2015 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
О.М.Оксененко
.
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.