26 листопада 2015 рокусправа № 808/3701/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - Пасової Т.Ф. (довіреність від 02 січня 2015 року),
- Свідерського К.Е. (довіреність від 23 листопада 2015 року),
відповідача: - Лисенко О.В. (довіреність від 28 липня 2015 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року
у справі № 808/3701/15
за позовом міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2015 року міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 06 квітня 2015 року №2072/10/28-04-41-00 в частині відмови (непогодження) у застосуванні податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 22 квітня 2014 року №0000024100 на суму 3829941,00 грн., у тому числі 2553295,00 грн. основного платежу та 1276646,00 грн. штрафних санкцій, зобов'язання погодити застосування податкового компромісу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.
На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.
У судовому засіданні представники міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.
Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» правильності розрахунку (перерахунку) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за 2013 рік, який задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2014 року №122/28-04-41-10/20485152.
Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пунктів 187.7, 187.10 статті 187, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196, пункту 198.1 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 10217512,00 грн.
На підставі акту перевірки від 31 березня 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2014 року №0000024100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15326262,00 грн., в тому числі 10217508,00 грн. за основним платежем та 5108754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22 квітня 2014 №0000024100 міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» оскаржило його до Запорізького окружного адміністративного суду.
Під час процедури судового оскарження, міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» звернулося до податкового органу із заявою від 30 березня 2015 року №3770/01-05 про застосування податкового компромісу.
01 квітня 2015 року міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» здійснено сплату грошового зобов'язання по податковому компромісу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №7359.
Рішенням від 06 квітня 2015 року №2072/10/28-04-41-00 відповідач погодив досягнення податкового компромісу в частині основної суми податкових зобов'язань у розмірі 7664216,00 грн., 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання складає 383210,80 грн., інша частина 95 відсотків вважається погашеною за наслідками досягнення податкового компромісу, штрафні санкції на зазначену суму не нараховуються, пеня не застосовується. Податковий компроміс у сумі основного платежу 2553295,00 грн. (штрафні санкції, нараховані на зазначену суму основного платежу 1276646,00 грн.) не є досягнутим внаслідок невідповідності заяви в цій частині підрозділу 9-2 ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України № 63.
Відмова відповідача мотивована тим, що наявний факт невідповідності заяви позивача умовам податкового компромісу, передбаченого підрозділом 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: сума заниженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2553295,00 грн. визначена контролюючим органом внаслідок виявлення заниження податкового зобов'язання, що не підпадає під критерії, встановлені пунктом 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України № 63 щодо надання права платникам податків на застосування податкового компромісу.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.
Суд першої інстанції вірно визначився, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).
Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування податкового компромісу слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.
Судом встановлено, що у даному випадку, контролюючий орган не погодив частково застосування податкового компромісу за заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2553295, 00 грн., у зв'язку з тим, що на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пунктів 187.7, 187.10 статті 187, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2553295,00 грн., зокрема, вартість поставки послуг, які надавались міському комунальному підприємству «ОСНОВАНІЄ» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, підлягали оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вони компенсуються (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого або державного бюджетів). Таким чином, позивач безпідставно декларував визначені операції як такі, що не є об'єктом оподаткування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом правомірно не погоджено податковий компроміс у зв'язку із невідповідністю частини заяви позивача вимогам підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки сума заниженого міським комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2553295,00 грн. визначена контролюючим органом внаслідок виявлення заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а не заниження податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, спростовується і посилання позивача на те, що закон не містить будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови у застосуванні податкового компромісу, оскільки контролюючим органом не відмовлено у застосуванні податкового компромісу, а відбулось його непогодження.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 06 квітня 2015 року №2072/10/28-04-41-00 в частині відмови (непогодження) у застосуванні податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 22 квітня 2014 року №0000024100 на суму 3829941,00 грн., у тому числі 2553295,00 грн. основного платежу та 1276646,00 грн. штрафних санкцій.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання погодити застосування податкового компромісу, оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 06 квітня 2015 року №2072/10/28-04-41-00.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим