23 листопада 2015 рокусправа № 334/7519/15-а(2-а/334/151/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.
суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23 вересня 2015 року у справі № 334/7519/15-а (2-а/334/151/15) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 26.08.2015 року звернулась до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії з 01.06.2015 року та зобов'язання відповідача поновити виплату призначеної їй пенсії з 01.06.2015 року.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року.
Зобов'язано правління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя з 17.07.2013 року та отримувала пенсію по інвалідності III групи загального захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією протоколу №122 від 06.08.2013 року про призначення пенсії ( а.с. 16).
Станом на 01.04.2015 року позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу надходження та прогнозування платежів Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-15).
З 01.04.2015 року відповідач припинив виплату позивачу пенсії по інвалідності з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі по тексту - Закон № 213), яким внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.08.2015 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя з заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності. (а.с. 6)
Проте, відповідач листом від 26.08.2015 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності, мотивуючи своє рішення тим, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то в період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року пенсія, яка призначена згідно Закону України №1058, виплачуватись не повинна (а.с.4-5).
Позивач з вказаними діями відповідача не погодився, вважає, що пенсія їй призначена довічно, а тому виплата пенсії не може бути припинена в жодному випадку.
Колегія суддів зазначає, що станом на 01.04.2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
В теперішній час особам, які підпадають під дію «Про державну службу» пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені частиною 1 статтею 47 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що з 01 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058 підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. При цьому, колегія суддів вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом, ніж відновлення виплати цієї пенсії, неможливо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2015 року у справі № 334/7519/15-а (2-а/334/151/15) залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2015 року у справі № 334/7519/15-а (2-а/334/151/15) залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак