ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
18 листопада 2015 року м. Київ № 826/25305/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., при розгляді адміністративного позову та долучених до нього документів
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
провизнання протиправним та скасування наказу №923
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Київській області від 08.05.2015 року №923.
Ознайомившись із позовним матеріалом, суд прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а відтак вбачаються правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5, пункту 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи наказом ГУМВС України. №62 л/с від 31.01.2013 року позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду інспектора патрульної служби взводу патрульної служби Фастівського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з обслуговування міста Фастова та Фастівського району.
Наказом ГУМВС України в Київській області від 08.05.2015 року № 923, а саме: п.3 «за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилося в порушенні правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, інспектору патрульної служби взводу патрульної служби Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області сержанту міліції ОСОБА_1 оголошено догану».
Позивач не погоджуючись із правомірністю наказу від 08.05.2015 року № 923, звернувся за захистом порушених прав 12.11.2015р. (шляхом скерування даного позову на адресу суду засобами поштового зв'язку).
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження по справі, суд виходив із наступного.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Так, до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба.
За змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Разом з тим, як встановлено ст. 1 Закону України "Про міліцію" (чинного на момент прийняття оспорюваного наказу), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
З огляду на наведене та враховуючи що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, службу в органах внутрішніх справ України слід розглядати як публічну службу.
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою про оскарження наказу про звільнення лише 12 листопада 2015 року, в той час як про існування наказу 08.05.2015 року № 923 позивачеві стало відомо ще 03.07.2015року, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 на копії наказу.
В розрізі наведеного, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
В той час, як поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України та на підставі повного та об'єктивного дослідження долучених до позовного матеріалу документів, суд приходить до висновку про неповажність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, а відтак і відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Керуючись ст. 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу №923.
У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
2. Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з визначенням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.А. Качур