про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 вересня 2015 року 810/4311/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Білоцерківської міської організіції Союз жінок трудівниць "За майбутнє дітей України" про припинення юридичної особи,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області з позовим до Білоцерківської міської організіції Союз жінок трудівниць "За майбутнє дітей України" про припинення юридичної особи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Пунктом 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративному судочинстві є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Окремі випадки, коли в адміністративному процесі у процесуальному статусі відповідача можуть бути інші особи, крім суб'єкта владних повноважень, визначені частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках , встановлених Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить прийняти рішення про припинення діяльності юридичної особи - Білоцерківської міської організіції Союз жінок трудівниць "За майбутнє дітей України" з підстав неподання податкової звітності.
Відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
В свою чергу, державні органи згідно з частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності, реєстрації та припинення громадських організацій регламентується спеціальним Законом України від 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання».
Згідно статті 12 Закону України 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Реєстрація громадського об'єднання здійснюється безоплатно органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об'єднань (далі - уповноважений орган з питань реєстрації), за місцезнаходженням громадського об'єднання.
Статтею 25 Закону України 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання» визначено способи припинення діяльності громадського об'єднання. Так, припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється: за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом приєднання до іншого громадського об'єднання такого самого статусу; за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.
Припинення діяльності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи має наслідком припинення цієї юридичної особи у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
При цьому, примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян здійснюється судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому цим Законом, та виключення з Реєстру громадських об'єднань (стаття 28 Закону України від 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання»).
Відтак, спеціальним законом передбачено припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальної санкції за порушення вичерпного переліку норм Конституції України та Закону України від 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання», яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб - уповноваженого органу з питань реєстрації.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що законодавство України не передбачає повноваження податкового органу на звернення до суду із позовом про припинення юридичної особи громадської організації на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», оскільки порядок ліквідації громадського об'єднання визначено нормами спеціального законодавства.
За таких обставинах, компетенція адміністративних судів встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного України не поширюється на дані правовідносини.
Суд також звертає увагу, що аналогічні обставини були викладені в ухвалах Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 у справі № 810/6276/14 та у справі № 810/6270/14 за позовами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції. Вказані ухвали набрали законнної сили 25.11.2014.
За правилами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У відкритті провадження у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Білоцерківської міської організіції Союз жінок трудівниць "За майбутнє дітей України" про припинення юридичної особи, - відмовити.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1