23 листопада 2015 року о/об 12 год. 54 хв.Справа № 808/8552/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР»
до Запорізької митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -
03 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» (далі - позивач або ТОВ «ВОСОР») до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач або Запорізька митниця), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС (м/п «Запоріжжя центральний») про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000316/2 від 13.10.2015; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті митної декларації, а саме картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00622 (зроблена електронним повідомленням від 13.10.2015).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не мав підстав вимагати від ТОВ «ВОСОР» додаткових документів для митного оформлення товару. На думку позивача у документах, поданих ним для митного оформлення товару, були відсутні розбіжності, а відтак у позивача не було підстав надавати додаткові документи митному органу.
Заперечуючи проти позову з підстав, передбачених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимогам ст.53 Митного кодексу України орган доходів з борів дійшов висновку, що документи, надані до митного контролю та оформлення позивачем, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на викладене, декларанту була пред'явлена письмова вимога у вигляді електронного повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів. Враховуючи те, що декларант відмовився у наданні додаткових документів відповідач прийняв оскаржуване рішення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 23 листопада 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» зареєстроване як юридична особа за адресою: 69012, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул.Карла Маркса, буд. 49, ідентифікаційний код 20487748.
01 липня 2015 року між Товариством «ВОСОР» та Yantai Heatex Biochemical & Technology Co., Ltg (Китай) укладено контракт №2 про купівлю-продаж гумату калію (сухого) «GumiGold» за ціною 1267,00 доларів США за 1 метричну тону (1,27 доларів США за 1 кг товару).
12.10.2015 ТОВ «ВОСОР» до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 МКУ митну декларацію (далі - МД) з довідковим номером 1313, режим ІМ 40, якій було присвоєно №112050000/2015/017911 на товар: «ОСОБА_4 GumiGold (добриво) запакований в 1200 п/е мішків до 10 кг, 150 п/е мішків (1кг/фольгір. пакет/20 шт.), 150 п/е мішків (5кг/фольгір. пакет/4 шт.), 350 п/е мішків (10 кг/фольгір. пакет/2 шт.). Всього 1850 мішків, являє собою гранульовану речовину (1-2мм) чорного кольору, на основі гумінових кислот. Склад: гумінова кислота не більше 85%; К20 10%; водорозчинність не менше 98%; фульвокислоти не більше 15%; РН - 9-10. Виробник: Yantai Heatex Biochemical & Technology Co., Ltg. Торгівельна марка: GumiGold. Країна виробника - СN (Китай).».
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять наступні розбіжності:
1) В платіжних дорученнях №8, 12 від 21.07.2015 та 21.09.2015 відсутні відмітки уповноваженого банку. Також в графах «Призначення платежу» вказано, що оплата здійснюється за контрактом №2 від 01.07.2015, хоча оплата здійснюється відповідно до інвойсу від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709;
2) В інвойсі від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709 не зазначено номер специфікації згідно якої здійснюється поставка та визначається вартість товару;
3) В коносаменті від 31.08.2015 №МSCUXY080181 вказано, що перевезення товару здійснювалось на судні «К Pegasus- FК535А», але в митній декларацї заявлено, що переміщення товару здійснювалось на судні Сharlotte Schulte;
4) Вартість товару в Прайс - листі від 09.07.2015 вказано на умовах FOB, що не дає змоги співставити з цінами вказаними в на умовах СІF в інвойсі від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709;
5) В інвойсі від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709 вказано що відвантаження здійснюється протягом 20 днів з дати після отримання авансового платежу. Авансовий платіж був здійснений 21.07.2015, а товар було відправлено 31.08.2015, що не відповідає вимогам інвойсу.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України 12.10.2015 декларанту була предявлена письмова вимога у вигляді електронного повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги виробника товару;
3) копію митної декларації країни відправлення;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також було зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 МК України.
13.10.2015 декларантом ТОВ «ВОСОР» відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МК України, що підтверджується електронним повідомленням.
13.10.2015 Запорізькою митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000316/2, складено картку відмови в митному оформленні №112050000/2015/00622 від 13.10.2015.
Товар випущено у вільний обіг за МД від 13.10.2015 №112050000/2015/018003 під гарантію відповідно до розділу X МК України. Строк дії фінансових гарантій закінчується 01.01.2016.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів, а також ненадання витребуваних документів, не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
У митного органу виникли зауваження, зокрема, щодо платіжного документу, а саме відсутності в платіжних дорученнях №8, 12 від 21.07.2015 та 21.09.2015 відмітки уповноваженого банку. Разом з тим, до матеріалів позову позивачем додано копії вказаних платіжних доручень з наявними відмітками уповноваженого банку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, якщо рахунок сплачено, то на підтвердження митної вартості товару слід надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Стосовно розбіжностей в графі «Призначення платежу» у наведених платіжних дорученнях, а саме: вказано, що оплата здійснюється за контрактом №2 від 01.07.2015, хоча оплата здійснюється відповідно до інвойсу від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709, суд критично оцінює позивача на п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національної валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004, згідно якого реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, оскільки контракт №2 від 01.07.2015 не містить відомостей щодо вартості товару, а має лише посилання на інвойс.
Стосовно посилання позивача на те, що в інвойсі від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709 не має міститися посилання на специфікацію згідно якої здійснюється поставка та визначається вартість товару, оскільки ціна товару визначається сторонами та відповідає цінам, вказаним в інвойсі, суд зазначає, що відповідно до умов контракту продавець товару надсилає покупцю наступні документи: інвойс, сертифікат походження, пакувальний лист, опис товару, специфікацію, коносамент, прас-лист.
Щодо розбіжностей наявних в коносаменті від 31.08.2015 №МSCUXY080181, а саме вказано, що перевезення товару здійснювалось на судні «К Pegasus- FК535А», але в митній декларацї заявлено, що переміщення товару здійснювалось на судні Сharlotte Schulte слід відмітити наступне.
Посилання позивача на приписи ст. 145 Кодексу торгового мореплавства України згідно яких за договором фрахтування фрахтівник має право здійснювати перевезення в одному чи декількох морських суднах в даному випадку є необґрунтованим, оскільки відповідно до умов інвойсу від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709 в графі «перевантаження» стоїть відмітка «не дозволено». При цьому, суд звертає увагу на те, що до адміністративного позову позивачем додано копію інвойсу від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709, де в графі «перевантаження» стоїть відмітка «дозволено», водночас в судовому засіданні встановлено, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу подано інвойс від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709, де в графі «перевантаження» стоїть відмітка «не дозволено». При огляді в судовому засіданні оригіналу інвойсу від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709 встановлено, що в графі «перевантаження» стоїть відмітка «не дозволено».
Стосовно розбіжностей у вартості товару товару в прайс - листі від 09.07.2015 та в інвойсі від 09.07.2015 №VO/YH-15/0709, а також різниці у вимогах інвойсу та даті відправлення товару, останні також є розбіжностям и розумінні ст. 53 Митного кодексу України.
У зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом.
Декларантом не надано митниці та до суду доказів неможливості подання документів, витребуваних митницею.
В судовому засіданні встановлено, що у органа доходів і зборів була наявна інформація щодо митної вартості такого товару на рівні 1,65 $/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом.
Згідно вимог ч.4 ст. 57 МКУ проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, що підтверджується електронним повідомленням надісланим органом доходів і зборів декларанту. Під час консультації орган доходів і зборів та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 2б, в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними/ подібними товарами відповідно до ст. 57, 59, 60 МК України, а також неможливість застосувати методи 2в, 2г в зв'язку з відсутністю інформації відповідно до ст. 62, 63 МК України. Так, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів застосовано другорядний метод №2Ґ (резервний) у відповідності з вимогами статті 57, 64 МК України, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України, використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей (з розрахунку 1,65$/кг). Джерело: МД від 17.04.2015 №110130000/2015/502072, від 26.06.2015 №500060001/2015/011955.
Відповідно до ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
За приписами ст. 266 МК України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 6 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Суд дослідивши документи, надані позивачем, що викликали сумніви у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності зазначених вище документах розбіжностей.
Враховуючи наведене, суд вважає правильними дії відповідача, що неподання декларантом витребуваних митним органом додаткових документів надає право митному органу визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, документів, наданих позивачем, відповідно вимог ст.57, 64 МК України, оскільки, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості імпортованого товару - документи, подані декларантом до митного контролю та митного оформлення, ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною договору.
У зв'язку із не наданням позивачем будь-яких інших додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, відповідач дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.
Згідно ч. 3, 4 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 МК України.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Суд зазначає, що ст. 58 МК України встановлює основні засади застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При цьому кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Судом встановлено, що відповідачем, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органі доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідачем була використана наявна в органі доходів і зборів інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами, зокрема відомості вантажної митної декларації від 17.04.2015 МД №110130000/2015/502072, від 26.06.2015 №500060001/2015/011955 (з розрахунку 1,65 доларів США за 1 кг товару).
Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
На підставі вищевикладеного, оскільки за результатами перевірки документів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем були виявлені розбіжності, а також те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та не надано додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та складання картки відмови в митному оформленні товарів, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Виходячи з наведеного та враховуючи ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.
Стосовно посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України суд вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару в межах даної справи, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-64 Митного кодексу України.
Вказане в сукупності свідчить про те, що Запорізькою митницею ДФС дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, прийняте Запорізькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000316/2 від 13.10.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00622 від 13.10.2015 є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова