04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/13687/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представників:
від прокуратури: Жовтун Н.Б.- посвідчення № 019901 від 21.08.2013;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник згідно угоди б/н від 08.09.2014;
від відповідача 3: не з'явились;
від третьої особи: ОСОБА_4 (особисто) - паспорт серія НВ № 014593, виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 04.10.2001;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015
у справі № 910/13687/14 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області
до 1. Хмельницької обласної ради
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
3. Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" в особі Хмельницької філії
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6
про визнання недійсним пункту додатку до рішення обласної ради та договорів купівлі-продажу частини нежитлового приміщення,
Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 - Хмельницької обласної ради, відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, відповідача 3 - Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" в особі Хмельницької філії товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" про:
- визнання недійсним пункту 9 додатку № 2 до рішення Хмельницької обласної ради № 31-16/2013 від 19.06.2013, яким включено частину нежитлового приміщення ФОП "Фармація", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 171,8 кв.м до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу;
- визнання недійсним договору № 5 купівлі-продажу частини нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми "Фармація" загальною площею 171,8 кв.м, що належить спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, від 17.09.2013, укладеного між Хмельницькою філією товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" та ОСОБА_7;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення площею 171,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 22.11.2013 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради від імені якої діє Хмельницька філія товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1506.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент прийняття Хмельницькою обласною радою рішення від 19.06.2013 щодо включення частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 171,8 кв.м. до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, зазначене приміщення не було предметом продажу на аукціоні або за конкурсом, спірне майно не перебувало в користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, оскільки, акт приймання-передавання приміщення за договором оренди було підписано лише 15.07.2013 та згідно якого в оренду передавалось приміщення площею 136,4 кв.м, а не 171,8 кв.м. Також, прокурор посилається на відсутність здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 поліпшень орендованого майна у розмірі 25% його ринкової вартості, що є обов'язковою підставою для приватизації такого майна шляхом викупу орендарем.
Рішенням Господарського суду міста Києва №910/13687/14 від 24.09.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (далі - третя особа).
Постановою Київського апеляційного господарського суду №910/13687/14 від 16.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 у справі № 910/13687/14 залишено без змін.
Постановою Вищого Господарського суду України від 16.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 у справі № 910/13687/14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі №910/13687/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, дійшов помилкового висновку про неприпустимість позбавлення особи її майна внаслідок порушення законодавства державними органами, а також не звернув увагу на наявність доказів порушення прав та законних інтересів територіальної громади внаслідок відчуження спірного майна.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 розгляд справи було відкладено на 24.11.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 24.11.2015 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.
Представник третьої особи у судовому засіданні 24.11.2015 також підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, а також подав доповнення до апеляційної скарги прокурора, яке суд апеляційної інстанції розглядав як пояснення учасника апеляційного провадження.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 24.11.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представники відповідача 1 та відповідача 3 у судове засідання 24.11.2015 не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, направленням на адресу їх місцезнаходження копій ухвали від 29.10.2015. Отримання відповідачем 1 процесуального документа 06.11.2015 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411613132635. Отримання відповідачем 3 процесуального документа 06.11.2015 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411613132643.
В свою чергу, частиною 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Жодних клопотань або пояснень відповідач 1 та відповідач 3 не подали.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань та заяв про відкладення розгляду справи (в тому числі щодо неможливості подання доказів з причин, що не залежать від сторони тощо), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 3, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Хмельницької обласної ради шостого скликання №22-4/2011 від 18.05.2011 було затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки.
Відповідно до п. 8 додатку №3 до рішення Хмельницької обласної ради №22-4/2011 від 18.05.2011 до переліку об'єктів, які підлягають викупу було включено частину нежитлового приміщення обласної фірми "Фармація" площею 57,7 кв.м., що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, власником будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, частину якої було віднесено до переліку об'єктів, що підлягали приватизації шляхом викупу, були спільні територіальні громади сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, а право повного господарського відання на дану будівлю належало Хмельницькій обласній фірмі "Фармація".
З матеріалів справи вбачається, що Хмельницька обласна фірма "Фармація" листом №3/67 від 21.02.2013 звернулась до Хмельницької обласної ради для надання дозволу на передачу частини приміщення площею 136,4 кв.м. в оренду іншим суб'єктам господарювання,
Вказане звернення було погоджено Хмельницькою обласною радою листом №440/01-15 від 05.03.2013.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 25.03.2013 проведено конкурс (оформлений протоколом №4 від 25.03.2013, що затверджений Хмельницькою обласною радою) на право оренди нежитлового приміщення площею 136,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Сторонами не заперечується, що за результатами проведеного конкурсу на право оренди нежитлового приміщення площею 136,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 переможцем конкурсу визначено ФОП ОСОБА_5.
З матеріалів справи вбачається, що між Хмельницькою обласною фірмою "Фармація" як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як орендарем укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області №120п від 01.06.2013, який погоджений Хмельницькою обласною радою.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди, предметом договору є оренда окремо визначеного майна, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 під торгівлю непродовольчими товарами.
Згідно із п. 1.2. договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду окремо визначене приміщення площею 136,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1.4. договору оренди власником орендованого майна залишається територіальна громада області, а орендар користується ним протягом терміну дії договору.
Пунктом 4.2.2. договору оренди визначено, що орендар має право проводити капітальний ремонт та реконструкцію приміщення за умови отримання письмового погодження орендодавця та згоди власника майна.
Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання укладеного договору, 15.07.2013 року Хмельницька обласна фірма "Фармація" передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 прийняв в оренду приміщення загальною площею 136,4 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого приміщення б/н від 15.07.2013.
Крім того, 07.06.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" звернувся до голови Хмельницької обласної ради із заявою про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення загальною площею 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, більша частина якого знаходилась в його користуванні.
Так, 19.06.2013 Хмельницькою обласною радою прийнято рішення №31-16/2013 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року №22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки", яким до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено частину нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми "Фармація" площею 171,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 9 Додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013).
Крім того, 16.07.2013 між Хмельницькою обласною радою (замовник) та Хмельницькою філією Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" (виконавець) укладено договір про виконання делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області №132п від 16.07.2013.
Відповідно до п. 1.1. договору №132п, на виконання рішення сесії Хмельницької обласної ради від 19 червня 2013 року №31-16/2013 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року №22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" та висновку постійної комісії обласної ради з питань власності, приватизації та інвестицій від 13.06.2013 замовник доручив, а виконавець взяв на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів (майна), що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а саме частини нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми "Фармація" площею 171,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, а саме 17.09.2013 між Хмельницькою філією Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська", уповноваженою Хмельницькою обласною радою на підставі договору №132 від 16.07.2013 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель шляхом викупу №5 від 17.09.2013, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця приміщення Хмельницької обласної фірми "Фармація" загальною площею 171,8 кв. м., що належить спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради та розташоване по АДРЕСА_1.
22.11.2013 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (на праві повного господарського відання Хмельницької обласної фірми "Фармація"), від імені якої діє Хмельницька філія Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі продажу, відповідно до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність 41/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. "А-1" загальною площею 418,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у власність покупця переходить 41/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. "А-1". Площа 41/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. "А-1" становить 171,8 кв.м. (п. п. 1.1., 1.2. договору).
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у відповідності до п. 2.1. договору купівлі продажу від 22.11.2013, покупець вніс кошти за 41/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ "А-1" в сумі 417800,00 грн. на розрахунковий рахунок продавця. Факт оплати відповідачем 2 вартості нежитлового приміщення у розмірі 417800,00 грн. згідно договору купівлі-продажу №5 від 17.09.2013 підтверджується платіжним дорученням №53 від 20.09.2013, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно із актом прийому-передачі майна б/н від 25.11.2013, ФОП ОСОБА_5 прийняв, а Хмельницька філія Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" передала у власність 41/100 частки у праві власності на нежитлову будівлю аптеки літ. "А-1" загальною площею 171,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Як зазначалося у даній постанові, прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, визначив порушення інтересів держави, зокрема, посилаючись на порушення передбаченого законодавством порядку приватизації комунального майна здійсненого Хмельницькою обласною радою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені прокурором обставини не дають підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна, шляхом його викупу, та як наслідок, не свідчать про наявність підстав для визнання договорів купівлі-продажу такого майна недійсними.
В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
Порядок відчуження майна на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю визначається, зокрема Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 №2163-XII (далі - ЗУ "Про приватизацію державного майна"), Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 №2171-XII (далі - Закон).
Статтею 1 ЗУ "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Як було вищевстановлено, Хмельницькою обласною радою прийнято рішення від 18 травня 2011 року №22-4/201, яким затверджено "Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" (надалі - Програма).
Відповідно до п. 1.2. Програми, остання визначає основні цілі, пріоритети, завдання і способи приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, групи об'єктів, які підлягають приватизації, обсяги приватизації та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Згідно із п. 6.1 Програми, приватизація об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області здійснюється такими способами: викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.
Статтею 3 Закону визначено три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
При цьому, в пункті 1 частини 1 статті 18-2 Закону визначено право орендаря на викуп орендованого державного майна у разі прийняття рішення про приватизацію такого майна.
Вказана норма закріплює право орендаря на викуп орендованого майна за умови: 1) прийняття рішення про приватизацію даного майна, 2) здійснення за рахунок коштів орендаря поліпшення, яке неможливо відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передане саме в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вищенаведеними нормами законодавства визначено обставини згідно яких у орендаря комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації.
В свою чергу, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 19 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії обласної ради, за дорученням відповідних рад, вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.
Частинами 5, 6 статті 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
З вищенаведеного вбачається, що умови приватизації комунального майна територіальної громади (в тому числі визначення способу) визначаються відповідним органом місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що спірне майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на момент його приватизації належало на праві комунальної власності спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації такого майна виступала саме Хмельницька обласна рада.
Частинами 1, 3 статті 7 Закону передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 "У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації)") вказано, що способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Хмельницька обласна рада була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна, зокрема, шляхом викупу.
Разом з цим, у відповідності до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що з огляду на положення ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та положення ст. 626 ЦК України, з моменту досягнення домовленості щодо усіх істотних умов договору оренди та його підписання між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, сторони набули статусу орендодавця та орендаря.
При цьому, посилання апелянта на п. 7.1 договору оренди № 120 від 01.06.2013 не приймаються в якості підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки даний пункт визначає порядок дії договору у часі (початок якого, зокрема, обумовлюється підписанням акту приймання передачі). Тоді, як правомірно встановлено судом першої інстанції, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору (в тому числі щодо визначення орендаря, яким є відповідач 2) саме в момент його підписання.
Отже, доводами апелянта не спростовано, що на час прийняття рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 ФОП ОСОБА_5 був орендарем переважної частини спірного майна за договором оренди №120п від 01.06.2013.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірне рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року №22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" на час його прийняття відповідало вимогам законодавства.
Доказів, які б підтверджували порушення прав та законних інтересів спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області внаслідок прийняття вказаного рішення прокурором не надано. Тоді як посилання прокурора на той факт, що надаючи в оренду спірне приміщення, громада в майбутньому могла би отримати більше коштів, не приймаються судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 1, 29 ГПК України.
У зв'язку із зазначеним, позовна вимога про визнання недійсним пункту 9 додатку № 2 до вказаного рішення, яким включено частину нежитлового приміщення ФОП "Фармація", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 171,8 кв.м до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу - задоволенню не підлягає.
В свою чергу, частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Пунктом 5 ст. 27 ЗУ "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу, у визначені строки.
Відповідно до ч. 6 ст. 29 ЗУ "Про приватизацію державного майна", порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Інших підстав для визнання договорів купівлі - продажу об'єкта приватизації ніж визначені наведеними статтями приватизаційне законодавство не містить.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції апелянт наполягав на неправомірність здійснення відповідачем 2 невід'ємних поліпшень у спірному приміщення, а також здійсненні ремонту без дозвільної документації, що, на думку прокурора, свідчить про винну, протиправну поведінку ФОП ОСОБА_5
В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта, враховуючи наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5 звернувся до Хмельницької обласної фірми "Фармація" із листом про надання дозволу на проведення поточного ремонту орендованого приміщення загальною площею 136,4 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 без компенсації вартості витрат зі сторони орендодавця.
17.07.2013 Хмельницька обласна фірма "Фармація" звернулась до Хмельницької обласної ради з листом від 16.07.2013 №3/331 про надання дозволу відповідачу 2 на проведення ремонтних робіт вказаного вище приміщення.
Відповідно до листа заступника голови Хмельницької обласної ради №1465/01-15 від 23.07.2013, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, як орендар, отримав дозвіл на проведення поточного ремонту орендованого майна.
У зв'язку із зазначеним, 01.08.2013, між ФОП ОСОБА_5 (замовник) та ПП "Вектор-М" (підрядник) було укладено договір №18 від 01.08.2013, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника та здати йому закінчені будівельно-монтажні роботи по ремонту приміщень аптечного закладу по АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2.1. договору №18 від 01.08.2013, попередня кошторисна вартість робіт за цим договором становила 117 822,00 грн. з ПДВ.
Крім того, згідно із наявним в матеріалах справи звітом про оцінку об'єкта приватизації "Визначення ринкової вартості частини нежитлового приміщення, заг. площею 171,8 кв.м., що належить спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (на праві господарського відання Хмельницької обласної фірми "Фармація") та розташоване по АДРЕСА_1", який складений ТОВ "Подільська незалежна оцінка" та затверджений Хмельницькою обласною радою 13.09.2013, ринкова вартість частини нежитлового приміщення площею 171,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з невід'ємними поліпшеннями склала 468000,00 грн. з ПДВ, ринкова вартість невід'ємних поліпшень склала (частка орендаря) 50200,00 грн. з ПДВ, ринкова вартість комунальної частки нежитлового приміщення склала 417800,00 грн.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з розділу №10 "Визначення вартості невід'ємних поліпшень" звіту, фактичні витрати орендаря становили 97128,80 грн. згідно проведених відповідачем 2 оплат: 06.08.2013 на суму 47128,80 грн. та 29.08.2013 на суму 50000,00 грн.
При цьому, ФОП ОСОБА_5 02.10.2013 року згідно платіжного доручення №63 на суму 20393,37 грн., з урахуванням проведених у вересні 2013 року робіт на суму 19534,99 грн., було проведено остаточний розрахунок за проведені ремонті роботи.
Таким чином, фактичні затрати ФОП ОСОБА_5 на ремонтні роботи орендованого приміщення складають 117522,17 грн. з ПДВ, що відображено у Доповненнях до Звіту про фактичні результати стосовно фінансування проведених поліпшень орендованого майна орендарем - ФОП ОСОБА_5 від 05.09.2013, складеним Приватною аудиторською фірмою "Експрес-аудит" (Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №0452 від 26.01.2001).
Згідно із п. 1.1. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004, невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
У відповідності до п. 3.7. Порядку №377 від 27.02.2004, у разі отримання в результаті розрахунку позитивної величини ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна вона порівнюється з фактично сплаченою сумою коштів орендаря у здійснення ідентифікованих поліпшень з урахуванням вимог пункту 3.6 цього Порядку. Фактично сплаченою сумою коштів орендаря визнаються сплачені (перераховані) орендарем кошти у здійснення ідентифікованих поліпшень орендованого нерухомого майна, суми зобов'язань орендаря, що виникли внаслідок операцій з фінансування зазначених поліпшень і не погашені орендарем на дату оцінки. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна приймається такою, що не перевищує вищезазначену суму коштів. У цьому разі ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень (державна частка або відповідно частка комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим в об'єкті приватизації) є різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна.
З огляду на наведене вище, ринкова вартість поліпшень визначається на момент укладання договору купівлі-продажу і впливає на остаточну суму, що підлягає сплаті покупцем.
Згідно приписів п. 3.7. Порядку №377 від 27.02.2004 загальна вартість, проведених орендарем невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна порівнюється з фактично сплаченими Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 грошовими коштами на проведені ремонтні роботи та складає 117522,17 грн., що становить 28,12% ринкової вартості комунальної частки нежитлового приміщення та 25,11% ринкової вартості майна з проведеними поліпшеннями згідно Висновку про вартість об'єкта приватизації, складеного за результатами проведеної 31.08.2013 оцінки (затверджений 13.09.2013 Хмельницькою обласною радою).
Крім того, в матеріалах справи наявний Звіт №15-08/15 про ідентифікацію та оцінку спірного об'єкту загальною площею 171,8 кв.м., складений оцінювачем ОСОБА_9 та Висновок №15-08-15 про фактичну наявність та вартість невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення площею 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5.
Відповідно до Звіту №15-08/15 об'єктом оцінки є невід'ємні поліпшення (електрозабезпечення, каналізація, центральне опалення) нежитлового приміщення (частина нежитлової будівлі) загальною площею 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Під час здійснення даної оцінки встановлено наявність невід'ємних поліпшень, а саме: електрозабезпечення, яке складається з електропроводки, електричних розеток, комбінованого електроосвітлення, електрощитка та лічильника; каналізація, виконана безпосередньо в туалеті до умивальника та унітаза; центральне опалення, яке складається з газового котла, металевих труб водяного опалення по всьому периметру приміщення та металевих радіаторів опалення в кількості 10 шт. по всьому периметру приміщення площею 171,8 кв.м.
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем 2 здійснювались невід'ємні поліпшення у нежитловому приміщенні загальною площею 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення невід'ємних поліпшень на вищезазначену суму.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані, доводи відповідача 2 про те, що здійснення ремонтних робіт у приміщенні площею саме 171,8 кв.м. (а не 136,4 кв.м.) обумовлено тим, що 41/100 частини приміщення аптеки площею 171,8 кв.м. являє собою функціонально відокремлену частину приміщення з окремим входом, який був згідно технічного паспорта єдиним входом як для орендованого ОСОБА_5 частини приміщення 136,4 кв.м., так і для орендованого ОСОБА_6 частини приміщення площею 35,4 кв.м.
Також, саме зазначеними обставинами обумовлено прийняття рішення відповідачем 1 про приватизацію шляхом викупу усієї частини приміщення площею 171,8 кв.м., оскільки частина приміщення площею 35,4 кв.м. не була самостійно функціональною.
Крім того, суд першої інстанції дослідив наданий третьою особою Аудиторський висновок №03/10-13 від 03.10.2013 про результати перевірки фінансування здійснення поліпшення орендованого приміщення ФОП ОСОБА_6, складений ПП "Аудиторська фірма "Логіка-аудит" та правомірно встановив, що даний висновок не підтверджує факту здійснення ФОП ОСОБА_6, у порядку визначеному приватизаційним законодавством, невід'ємних поліпшень у нежитловому приміщенні, загальною площею 35,38 кв.м., орендарем якого останній являвся, як і не підтверджує здійснення невід'ємних поліпшень у спірному приміщенні площею 171,8 кв.м., натомість, лише визначає, що фінансування витрат, пов'язаних з проведенням реконструкції орендованого нежитлового приміщення під майстерню з ремонту мобільних телефонів у АДРЕСА_1 здійснювалось за рахунок коштів ФОП ОСОБА_6, без зазначення, які саме докази підтверджують факт фінансування реконструкції, тобто, жодних платіжних доручень та квитанцій про оплату витрат не надано.
Таким чином, вказаний вище Аудиторський висновок не спростовує факту здійснення відповідачем 2 невід'ємних поліпшень у нежитловому приміщенні, загальною площею 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Окремою підставою вважати необґрунтованими доводи апелянта та третьої особи про незаконність приватизації спірного приміщення є той факт, що в матеріалах справи наявні лист (розписка) від 07.06.2013 ФОП ОСОБА_6, який свідчить про погодження третьою особою приватизації ФОП ОСОБА_5 шляхом викупу частини нежитлового приміщення площею 35,4 кв.м., яке перебувало в оренді Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та розписка від 14.04.2014 про відсутність претензій до ФОП ОСОБА_5 щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також докази про факт визнання третьою особою ОСОБА_5 належним власником спірного приміщення - договір оренди №2 від 02.04.2014 нежитлового приміщення загальною площею 35 кв.м. строком до 14.02.2017 року між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор також наполягав на тому, що всупереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд першої інстанції не врахував принцип справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Власну позицію апелянт, зокрема, обґрунтовує висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 18.09.2013 по справі № 6-92цс13.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки Верховного Суду України, які викладені у наведеній постанові, ґрунтуються на істотно різних обставинах, відмінних фактах та іншого роду правовідносинах між сторонами спору. Так, ВСУ в межах зазначеної справи була встановлена винна поведінка відповідача, а прокурором, в свою чергу, доведено порушення суспільних інтересів саме безоплатною передачею спірного об'єкту з комунальної власності у приватну.
Натомість, у межах справи № 910/13687/14 прокурор не довів порушення суспільної потреби та державних інтересів здійсненням приватизації спірного об'єкту та викупу його саме відповідачем 2, який діяв в межах чинного законодавства, без здійснення протиправної поведінки та який є добросовісним набувачем спірного приміщення у розумінні глави 24 ЦК України.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
У постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Даним рішенням суду з прав людини встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Разом з цим, у даній постанові, зокрема, на підставі ст. 101 ГПК України встановлено, що Хмельницька обласна рада як орган місцевого самоврядування у межах своїх правомочностей щодо розпорядження майна, яке перебувало у комунальній власності спільних територіальних громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області прийняла рішення щодо приватизації частини нежитлового приміщення 171,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визначила спосіб приватизації майна, яке перебувало у комунальній власності, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянта про безпідставність застосування вказаного рішення Європейського суду з прав людини, але з інших вищенаведених підстав.
При цьому, як вже зазначалося, укладаючи договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення площею 171,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_5 був орендарем приміщення площею 136,4 кв.м., розташованого за вказаною адресою.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснюючи приватизацію нежитлового приміщення, Хмельницька обласна рада, яка діяла як орган публічної влади, мала виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та укладення необхідних для її проведення правочинів, а покупець ФОП ОСОБА_5 зобов'язувався дотримуватися встановлених обласною радою умов та порядку приватизації (що було правомірно здійснено останнім).
Враховуючи вищенаведені положення Конвенції, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні правочину не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсним.
Натомість, як було вищезазначено, матеріали справи не містять доказів наявності винної, протиправної поведінки покупця - ФОП ОСОБА_5 при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу.
В свою чергу, укладаючи договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення площею 171,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перераховуючи власні грошові кошти за нього, ФОП ОСОБА_5 мав право очікувати на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (аналогічну правову позицію наведено в постанові Вищого господарського України від 02.03.2011 у справі № 36/310).
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції виконав вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 18.06.2015 по даній справі та належним чином встановив наявність права відповідача 2 на викуп приватизованого майна площею 171,8 кв.м., а також відсутність порушених суспільних інтересів укладенням вищезазначених правочинів.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно та законно відмовив у задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області в повному обсязі, оскільки встановлені у даній постанові факти свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог прокурора саме на підставі наведених ним обставин та наданих доказів.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 у справі № 910/13687/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 у справі № 910/13687/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13687/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк