26 листопада 2015 року Чернігів Справа № 825/3646/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Воєдило Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд: зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з березня по травень 2015 року, включно, відповідно до наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321, від 08.06.2015 №420, з урахуванням наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.11.2015 №783.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу від 12.03.2015 №44 військового комісара Городнянського районного військового комісаріату він був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «старший водій відділення забезпечення» із зарахуванням до списків особового складу на всі види забезпечення. Позивач вказує, що з дня прибуття до військового комісаріату, всупереч чинного законодавства, він не був забезпечений харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави. Позивач зазначає, що в/ч НОМЕР_1 в добровільному порядку не виплачує належну йому грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з березня по травень 2015 року, включно, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про зміну позовних вимог та просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.11.2015 року №783 до наказів від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321 та від 08.06.2015 №420 були внесені зміни у відповідності з якими суми нарахування грошової компенсації кожному конкретному військовослужбовцю виключені. Відтак, на даний час не існує будь-яких документальних даних щодо нарахування позивачеві грошової компенсації за харчування за період березня по травень 2015 року. Окрім того, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XIІ (зі змінами) продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. У свою чергу військовослужбовці, призвані у зв'язку з оголошенням мобілізації на особливий період, забезпечуються харчуванням відповідно до пункту «н» приміток до норми № 1 - загальновійськова, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» (зі змінами). Вказані нормативно-правові акти не передбачають права зазначеної категорії військовослужбовців на грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення.
Представник Чернігівського ОВК у судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі. В наданих до суду письмових запереченнях представник ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.03.2015 №44 позивача було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (включаючи продовольче). Згідно наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321 та від 08.06.2015 №420 позивачу була передбачена компенсація замість встановлених норм харчування за березень, квітень та травень відповідно. Копії вищезгаданих наказів разом із додатками були направлені до в/ч НОМЕР_1 , на продовольчому забезпеченні якої перебуває ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка уповноважена нараховувати та виплачувати вищевказану грошову компенсацію. Виходячи з вищевикладеного, позивач фактично зарахований на продовольче забезпечення у спірний період та наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 йому передбачена виплата грошової компенсації замість встановлених норм продовольчого забезпечення.
Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, призначений на посаду «старший водій відділення забезпечення Городнянського РВК», зарахований до списків особового складу військового комісаріату на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 685,00 грн. на місяць, що підтверджується витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.03.2015 №44 (а.с. 8).
Судом встановлено, що на час звернення з даним позовом до суду позивач продовжує проходити військову службу та перебуває в статусі військовослужбовця.
Судом також встановлено, що позивач з 12.03.2015 не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Чернігівський ОВК перебуває на продовольчому забезпеченні при в/ч НОМЕР_1 з 01.09.2012 (а.с. 19-21).
Наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321 та від 08.06.2015 №420 (додаток 18 до наказів) було наказано виплатити військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , який призваний у зв'язку з мобілізацією, грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період березень-травень 2015 року, в загальній сумі 1127,68 грн. (а.с.23-28).
В подальшому наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.11.2015 №783 внесено зміни, зокрема, до наказів військового комісара від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321 та від 08.06.2015 №420, де з додатків до вищевказаних наказів, якими передбачались розрахунки суми компенсації за певний період, була виключена графа «сума за період компенсації, грн» (а.с. 29-32).
Вищевказані накази є чинними на момент розгляду даної справи.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми N 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Пунктом 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 2.3. вказаного Положення у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено право на грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, яка на час розгляду справи в суді не нарахована та не виплачена позивачу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з березня по травень 2015 року, включно, відповідно до наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321, від 08.06.2015 №420, з урахуванням наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.11.2015 №783, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу суми грошової компенсації замість встановлених норм харчування №1 - загальновійськова за період з березня по травень 2015 року, включно, в/ч НОМЕР_1 суду не надано.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні та підлягають задоволенню.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з березня по травень 2015 року, включно, відповідно до наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2015 №244, від 05.05.2015 №321, від 08.06.2015 №420, з урахуванням наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2015 №783.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.І. Д'яков