ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.11.2015Справа №910/24612/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта"
про стягнення 1 603 375,99 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Антощук Е.І.(дов. від 06.10.2015)
Від відповідача-1 Баеньковський А.А.(дов. від 19.05.2015)
Від відповідача-2 Тіньков Д.Л.(дов. від 22.09.2015)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу № ФЛ-80-1 від 16.05.2013 у розмірі 1 603 375,99 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.09.2015 порушено провадження у справі №910/24612/15 та призначено до розгляду на 06.10.2015.
Представники відповідачів в судове засідання 06.10.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання 06.10.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 22.10.2015.
В судове засідання 22.10.2015 прибули представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі.
Представники відповідачів подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дані клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 12.11.2015.
12.11.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 26.11.2015 для подання додаткових доказів по справі.
У судове засідання 26.11.2015 з"явилися представники позивача та відповідачів.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.05.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Каменяр» (надалі - відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (надалі - позивач) укладено Генеральний договір фінансового лізингу № 80 (далі - Генеральний договір).
Керуючись Генеральним договором та на підставі заявки відповідача-1 про надання майна в лізинг від 16.05.2013 між відповідачем-1 та позивачем укладено Договір фінансового лізингу від 16.05.2013 № ФЛ-80-1 (далі - договір лізингу), які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до вищезазначеного договору лізингу позивач надав за плату у тимчасове володіння та користування відповідачу-1 мобільну конусну дробарку Махtrак 1000 на гусеничному ходу, серійний № 100707 БЕ, та грохот Horizon 6203R, серійний № PID00125T81D01032 (надалі - предмет лізингу), що підтверджується Актом приймання-передачі від 31.05.2013, видатковою накладною від 31.05.2013 № 55 (копії в матеріалах справи).
Розмір та періодичність лізингових платежів узгоджені Сторонами в Графіку лізингових платежів (в матеріалах справи), який є додатком № 2/ФЛ-80-1 до Договору лізингу і є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.1. Генерального договору Лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування Предметом лізингу зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі.
Згідно з 2.7. Генерального договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі в повному обсязі та в строк до граничної дати сплати, встановленої для відповідного лізингового періоду, які визначено в Графіку лізингових платежів, незалежно від отримання рахунків від Лізингодавця, а також не залежно від фактичного використання Предмета лізингу чи перерв в використанні, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, модифікації, втрати Предмета лізингу або інших перепон в користуванні Предметом лізингу не з вини Лізингодавця.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача-1 виникла заборгованість з лізингових платежів з 28.11.2013 і станом на день розгляду справи становить 1 048 446,14 грн.
Позивачем направлено на адресу відповідача-1 претензію від 24.07.2015 № 1108 (копія в матеріалах справи) з вимогою про сплату заборгованості та повернення Предмета лізингу. Зазначену претензію відповідач-1 отримав 30.07.2014. Проте, відповіді відповідача-1 на зазначену претензію надано не було, претензія частково залишилась без задоволення.
Керуючись п. 9.2.1. Генерального договору та з метою надання гарантій виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договорами лізингу між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір поруки від 10.11.2014 № П1-ФЛ-80-1 (надалі - Договір поруки) (копія в матеріалах справи). Відповідно до зазначеного Договору поруки відповідач-2 зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором лізингу.
Відповідно до розділу 2 договору поруки підставою виникнення зобов'язань цим Договором е Договір фінансового лізингу від 16 травня 2013 року № ФЛ-80-1.
Якщо при настанні строків платежів «Боржником» не буде сплачена «Кредитору» обумовлена в означеному договорі сума боргу, «Боржник» зобов'язується своєчасно повідомити «Поручителя» про прострочення платежів.
«Боржник» та «Поручитель» солідарно відповідають перед «Кредитором» по Договору № П1- ФЛ-80-1 від 10.11.2014.
Згідно розділу 3 договору поруки «Поручитель» поручається перед «Кредитором» за виконання «Боржником» зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 16 травня 2013 року № ФЛ-80-1, що на дату укладення цього Договору складають суму у розмірі 1 240 210,13 грн. (один мільйон двісті сорок тисяч двісті десять гривень 43 коп.), у тому числі невиконані зобов'язання.
«Поручитель» відповідає перед «Кредитором» у тому ж обсязі, що і «Боржник», включаючи сплату основного боргу, процентів.
Розділом 4 догвооур поруки встановлено, що «Поручитель» зобов'язаний у разі порушення «Боржником» обов'язку за Договором лізингу, виконати зазначений обов'язок «Боржника» перед «Кредитором» самостійно або на підставі письмової Вимоги «Кредитора». «Поручитель» зобов'язаний повідомити «Боржника» про виконання його зобов'язання протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання вимоги «Кредитора».
Після виконання зобов'язань перед "Кредитором", «Поручитель» набуває право регресної вимоги до «Боржника».
«Поручитель» може на власний розсуд та в будь-який час чи в будь-якій формі викопати зобов'язання Боржника, визначені в н. 3.1 цього Договору.
Зазначений Генеральний договір, Договір лізингу та Договір поруки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11,202, 509, 629 Цивільного кодексу України, і є обов'язковим для виконання сторонами.
Заборгованість, яка виникла у відповідача-1 зі сплати лізингових платежів за Договорами лізингу, після підписання Договору поруки не сплачена в повному обсязі ні відповідачем-1, ні відповідачем-2.
Позивачем направлено на адресу відповідача-1 претензію від 05.01.2015 № 1252 (копія в матеріалах справи) з вимогою про сплату заборгованості, повернення Предмета лізингу та повідомленням про розірванням Генерального договору та Договору лізингу. Зазначену претензію відповідач-1 отримав 15.01.2015, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення (копія додається) та відповідно до ч.3. ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначені договори вважаються розірваними. Відповіді відповідача-1 на зазначену претензію надано не було, претензія залишилась без задоволення.
На теперішній час ні відповідач-1 ні відповідач-2 зобов'язання за Договорами лізингу та Договором поруки не виконують, у зв'язку з чим перед Позивачем виникла заборгованість за Договором лізингу у розмірі 1 603 375,99 грн. (один мільйон шістсот три тисячі триста сімдесят п'ять грн. 99 коп.), з яких: заборгованість з сплати лізингових платежів - 1 048 446,14 грн., пені - 440 806,73 грн., штраф за повернення Предмета лізингу з порушенням строків повернення - 81 800,00 грн., 3% річних за користування коштами - 32 323,12 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Генеральним договором (п. 11.6.6.) передбачено можливість його розірвання в односторонньому порядку, якщо порушення що стали причиною вилучення Предмета лізингу (п. 11.1. Генерального договору), не усунені в строк, визначений Лізингодавцем, або якщо в визначений строк Лізингоодержувач не передає Предмет лізингу Лізингодавцю. Як вбачається з викладеного вище позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із вимогою сплатити заборгованість та повернути Предмети лізингу. відповідач-1 проігнорував вимоги претензій позивача.
Умовами п. 11.2. Генерального договору передбачено, що у випадку допущення Лізингоодержувачем порушень, перелічених в п. 11.1. цього Генерального договору, по будь-якому Договору лізингу Лізингодавець має право вилучити як Предмет лізингу, що переданий в рамках Договору лізингу, по якому допущено порушення, так і Предмет(и) лізингу, які передані Лізингоодержувачу по іншим Договорам лізингу в рамках дії Генерального договору.
Відповідно до п.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (надалі Закону) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічні за змістом норми встановлені в п.1.ст.806 Цивільного кодексу України та гі.1.ст.292 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідач-1 відповідно до п.2 ст.1 Закону, п.1.ст.806 Цивільного кодексу України, п.1.ст.292 Господарського кодексу України та п.3.2 Договору лізингу взяв на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів у розмірі та строки визначені Договором лізингу.
На підставі підписаного Договору лізингу відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України у відповідача виникли господарські зобов'язання визначені Договором лізингу, в т.ч. зобов'язання своєчасно та в повному розмірі сплачувати лізингові платежі.
Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, факт несплати відповідачем позивачу лізингових платежів належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача-1 та відповідача-2 оплатити позивачу дані платежі, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно основного боргу в сумі 1 048 446,14 грн.
Згідно п. 10.2.1. Генерального договору фінансового лізингу від 16.05.2013 № 80 у випадку прострочення встановлених договором лізингу строків сплати лізингових платежів або у випадку часткової сплати поточного лізингового платежу, Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми такого простроченого лізингового платежу за кожний календарний день прострочення.
Так, за прострочені лізингові платежі (із врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань») позивачем була нарахована пеня у розмірі 440 806,73 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно на користь позивача пеня в сумі 440 806,73 грн.
Згідно із п. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 10.2.2. Генерального договору від 16.05.2013 № 80 у випадку не повернення предмета лізингу або повернення його з порушенням строків повернення, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 2(два) відсотки від вартості предмета лізингу на момент укладення договору лізингу.
На підставі п. 10.2.2. Генерального договору, 05.01.2015 відповідачу була направлена претензія №1252, в якій зазначалось, що Договір лізингу вважається розірваним та позивач вимагає від відповідача не пізніше семи днів з моменту отримання претензії має повернути майно (Предмет лізингу), а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання Договору лізингу (копія листа з доказами про відправлення та вручення в матеріалах справи).
На підставі п. 10.2.2. Генерального договору відповідачу було нараховано штраф у розмірі 2 (два) відсотки від вартості предмета лізингу на момент укладення договору лізингу, що складає 81 800,00 грн.
Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно на користь позивача штраф в сумі 81 800,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 3% річних в сумі 32 323,12 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 32 323,12 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Станом на день розгляду справи предмет лізинг не повернуто та відповідач-1 продовжує користуватися ним без жодних на те правових підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"(31600, Хмельницька обл., с.м.т. Чемерівці, вул. Щорса, буд. 2, код ЄДРПОУ 22778415) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта"(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 51-Б, код ЄДРПОУ 30726963) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 13, оф. 211, код ЄДРПОУ 38291386) 1 048 446(один мільйон сорок вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 14 коп. лізингових платежів, пеню в сумі 440 806(чотириста сорок тисяч вісімсот шість) грн. 73 коп., штраф в розмірі 81 800(вісімдесят одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 32 323(тридцять дві тисячі триста двадцять три) грн. 12 коп. та 24 050(двадцять чотири тисячі п'ятдесят) грн. 64 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення 27.11.2015