"26" листопада 2015 р. Справа № 07/138-38.1
за скаргою Державного комунального підприємства “Луцьктепло” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.10.2015р. №5775/08 (вхід.01-49/54/15 від 29.10.2015р.)
по справі 07/138-38.1
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до Державного комунального підприємства “Луцьктепло”, м.Луцьк
про стягнення 21 705 900,00грн.
Суддя Філатова С.Т.
за участю представників сторін:
від скаржника: ОСОБА_1, довіреність від 05.10.2015р. №5163/08
від стягувача: н/в
від ДВС: ОСОБА_2, довіреність від 27.04.2015р. №20-22/144
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.
Суть спору:
Державне комунальне підприємство “Луцьктепло” звернулося зі скаргою від 27.10.2015р. №5775/08 (вхід.01-49/54/15 від 29.10.2015р.) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №07/138-1 від 03.03.2011р. та просить визнати недійсною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.10.2015р. ВП №28694996, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №07/138-38.1.
В обґрунтування скарги зазначив:
14.09.2011р. постановою ДВС відкрито виконавче провадження.
18.10.2011р. постановою ДВС виконавче провадження зупинено на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
15.01.2014р. постановою ДВС виконавче провадження поновлено у зв'язку із закінченням строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
28.03.2014р. постановою ДВС виконавче провадження зупинено на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
10.07.2014р. постановою ДВС виконавче провадження поновлено.
11.07.2014р. постановою ДВС виконавче провадження зупинено на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
13.01.2015р. постановою ДВС виконавче провадження поновлено.
Того ж дня виконавче провадження зупинено на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.08.2015р. по справі №07/138-38.1 виконання судового рішення відстрочено до 01 січня 2016 року.
У зв'язку з цим, боржник звернувся до суб'єкта оскарження із заявою від 27.08.2015р. за вих. № 4786/08 про зупинення виконавчого провадження, до якої було додано ухвалу господарського суду Волинської області від 25.08.2015р. по даній справі. Заява була відправлена поштовим відправленням 27 серпня 2015 року, отримана уповноваженим представником суб'єкта оскарження 28 серпня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
06.10.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №28694996 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 738 934,39 грн.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Частиною 4 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 1 цієї ж статті встановлено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Всупереч згаданим вище імперативним приписам правових норм, суб'єктом оскарження було винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, недійсність оскарженої постанови державного виконавця полягає ще й в наступному.
Статтею 25 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Наведена вище правова позиція висловлена Верховним Судом України від 28.01.2015р. по справі №924/205/13-г.
Повідомив, що оскаржувану постанову представник боржника отримав 20 жовтня 2015 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 30.10.2015р. було відкладено вирішення питання про прийняття скарги Державного комунального підприємства “Луцьктепло” №28 від 02.08.2013р. (вхід. №01-40/150/13 від 05.08.2013р.) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №07/138-1 від 03.03.2011р. по справі №07/138-38.1 до повернення матеріалів справи до господарського суду Волинської області.
02.11.2015р. матеріали справи №07/138-38.1 надійшли до господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 04.11.2015р. розгляд справи призначено на 17.11.2015р.
Ухвалою суду від 17.11.2015р. розгляд скарги відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України: пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті скарги; матеріали виконавчого провадження ВП№28694996 надати для огляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні 26.11.2015р скаржник ДКП «Луцьктепло» скаргу підтримав з підстав, викладених в скарзі.
Представник ДВС в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду долучив копії матеріалів виконавчого провадження ВП №28694996 (Т. 5 а.с. 27-105); у запереченнях від 26.11.2015р. просив відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи тим, що 06.06.2015р. набрав чинності Закон України від 14.05.2015р. №423-VІІІ, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, де зазначено, що виконавче провадження з підстав, передбачених пунктом 15 частини даної статті, не зупиняється в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України" та/ або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.
У зв'язку з цим, на виконання наказу №07/138-1, виданого господарським судом Волинської області 03.03.2011р. про стягнення з ДКП “Луцьктепло” на користь ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України” в особі Волинської філії ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 20387562грн. заборгованості, а також 23 951, 23 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, керуючись ч. 5 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, 06.10.2015р. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження в ЄДРВП № 28694996.
Копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження для відома та можливості оскарження та вручено представнику ДКП “Луцьктепло” ОСОБА_1 20.10.2015р.
Згідно ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У зв'язку з тим, що вищевказаний виконавчий документ у строк, встановлений державним виконавцем, не виконаний, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, керуючись ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, 06.10.2015р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми стягнення, що становить 1 738 934,39 грн.
Копію постанови надіслано боржнику для відома та можливості оскарження та вручено представнику ДКП “Луцьктепло" 20.10.2015р.
У повідомленні НАК ДК “Нафтогаз України” №31/13-3682 від 29.09.2015р., що 06.10.2015р. надійшло до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зазначено, що залишок заборгованості по виконавчому документу становить 17 389 343, 90 грн.
Згідно заяви ДКП “Луцьктепло” №4786/08 від 27.08.2015р. про зупинення виконавчого провадження встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області №07/138-38.1 від 25.08.2015р. відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 до 01 січня 2016 року. Вищевказана ухвала оскаржена до апеляційної інстанції, а тому не набрала законної сили.
За результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.08.2015р. по справі №07/138-38.1 Рівненським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 21.10.2015р. А тому, ухвала господарського суду Волинської області від 25.08.2015 у справі №07/138-38.1 набрала законної сили 21.10.2015р.
Вищевказане виконавче провадження підлягає зупиненню відповідно до ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” не пізніше наступного робочого дня, коли державному виконавцю стало відомо про такі обставини. При надходженні вищевказаної постанови Рівненського апеляційного суду від 21.10.2015р. у даній справі державним виконавцем будуть вжиті заходи щодо зупинення виконавчого провадження.
Вважає, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.10.2015 в розмірі 1 738 934,39 грн. у виконавчому провадженні № 28694996 з виконання наказу №07/138-1, виданого господарським судом Волинської області 03.03.2011р., є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Стягувач у судове засідання не з'явився, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.11.2015р. №4301033596873.
Згідно з ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд, зважаючи на неявку представника стягувача в судове засідання, вважає за можливе розглянути скаргу без участі останнього за наявними в ній матеріалами, та заслухавши пояснення представників ДВС, скаржника, дослідивши долучені до скарги докази,-
встановив:
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. (Т. 1 а.с. 63-64), залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. (Т. 1 а.с. 90-93) та Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. (Т. 1 а.с. 113-115), у справі №07/138-38.1 стягнуто з Державного комунального підприємства “Луцьктепло” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 20 387 562 грн., в т. ч. 20 000 000,00грн. основного боргу, 146 482,00грн. пені та 241 080,00грн. 3% річних, 23 951,23грн. витрат по сплаті державного мита, 221,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання судового рішення видано наказ №07/138-1 від 03.03.2011р. (Т. 1 а.с. 117).
14.09.2011р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження (Т. 2 а.с. 20).
ДКП «Луцьктепло» у листі 26.09.2011р. №5608/08 повідомило ДВС, що ДКП «Луцьктепло» 28.11.2005р. та станом на 20.10.2011р. внесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України №582/600 від 20.09.2011р., а тому просило зупинити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області №07/138-1, виданого 03.03.2011р. на підставі ст.. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (Т. 5 а.с. 33-34).
18.10.2011р. постановою державного виконавця ВПВР ДВС України виконавче провадження зупинено на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Т. 2 а.с. 21).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2014р. відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 до 01.05.2014р. (Т. 1 а.с. 238-239).
28.03.2014р. постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України виконавче провадження зупинено на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення (Т. 2 а.с. 23).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 відстрочено до 30.09.2014р. (Т. 2 а.с. 37-40).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.07.2014р. виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2010р. у справі №07/138-38.1 відстрочено до 31.12.2014р. (Т. 2 а.с. 134-126).
10.07.2014р. постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України виконавче провадження поновлено (Т. 5 а.с. 84).
11.07.2014р. постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України виконавче провадження зупинено на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення (Т. 5 а.с. 82-83).
13.01.2015р. постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України виконавче провадження зупинено на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Т. 2 а.с. 145).
25.08.2015р. ухвалою господарського суду Волинської області по справі №07/138-38.1 виконання судового рішення відстрочено до 01 січня 2016 року (Т. 2 а.с. 159-161).
27.08.2015р. ДКП «Луцьктепло» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою № 4786/08 про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 25.08.2015р. по справі №07/138-38.1 виконання судового рішення відстрочено до 01.01.2016р. (Т. 5 а.с. 9)
Заява була отримана представником ДВС 28 серпня 2015 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 5 а.с. 9 на звороті).
06.10.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №28694996 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження на підставі п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", де зазначено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.09.2015р. (Т. 3 а.с. 248).
06.10.2015р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №28694996 винесено постанову про стягнення з ДКП «Луцьктепло» виконавчого збору в розмірі 1 738 934,39 грн., мотивуючи тим, що залишок заборгованості за виконавчим документом №07/138-1 від 03.03.2011р. складає 17 389 343,90грн, а ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає до стягнення, у випадку невиконання боржником судового наказу в добровільному порядку (Т. 5 а.с. 8).
Скаржнику про винесення постанови стало відомо 20.10.2015р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, звернення зі скаргою до суду відбулось 29.10.2015р., що стверджується вхідним штемпелем суду на скарзі (Т. 5 а.с. 4), тобто, в межах строків, визначених ст. 1212 ГПК України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно зі статтею 115 Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу).
Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.
Винятки стосовно загального порядку примусового виконання рішень господарського суду закріплено у відповідних статтях Кодексу та Закону.
Так, згідно зі статтею 121 Кодексу у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (частина перша); про відстрочку або розстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку (частина третя).
Підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про відстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.06.2013р. №5-рп/2013.
25.08.2015р. ухвалою господарського суду Волинської області по справі №07/138-38.1 виконання судового рішення відстрочено до 01 січня 2016 року (Т. 2 а.с. 159-161).
27.08.2015р. ДКП «Луцьктепло» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою № 4786/08 про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 25.08.2015р. по справі №07/138-38.1 виконання судового рішення відстрочено до 01.01.2016р. (Т. 5 а.с. 9)
Заява була отримана представником ДВС 28 серпня 2015 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 5 а.с. 9 на звороті).
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Частинами 1, 4 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.
Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.
Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.
Суд зауважує, що саме з метою своєчасного вирішення питань виконання судових рішень судом розглядається питання в 10-денний строк (ст.121 ГПК України), а на боржника, стягувача, інших учасників виконавчого провадження покладений обов'язок звертатися зі скаргою у скорочені терміни - 10 днів.
Суд не приймає доводи представника ДВС щодо підставності зупинення виконавчого провадження лише після набрання ухвалою господарського суду Волинської області від 25.08.2015р. у справі №07/138-38.1 законної сили (після розгляду в апеляційному порядку), як такі, що суперечать змісту ст.ст. 85, 86 ГПК України.
Вищий господарський суд України у п. 12 постанови пленуму від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» вказав, що ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).
Частинами 5, 6 ст.122-11 ГПК України визначені такі ухвали господарського суду, а саме: про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі, які набирають законної сили у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції.
Доводи ДВС спростовуються і приписами ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Крім того, п. 3.4 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за №388/7709 (редакція від 25.06.2015р.), визначено, що відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення.
В даному випадку ухвала про відстрочення виконання судового рішення набрала законної сили в день винесення - 25.08.2015р. (Т. 2 а.с. 159-161), ухвалу отримано ДВС 28.08.2015р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 5 а.с. 9 на звороті), що зобов'язувало ДВС діяти в порядку ст.ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження», і, водночас, не позбавляло права оскаржувати ухвалу відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», п. 4.4.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №865/4158.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №28694996 від 06.10.2015р. в порушення вимог п. 13 ч. 1 ст. 37, ч. 4 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №28694996 від 06.10.2015р. слід визнати недійсною.
При цьому судом врахована правова позиція, викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. по аналогічній скарзі по справі №5004/165/12.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 1, 37, 39, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1212 ГПК України, господарський суд, -
ухвалив:
1. Скаргу Державного комунального підприємства “Луцьктепло” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.10.2015р. №5775/08 (вхід.01-49/54/15 від 29.10.2015р.) щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №28694996 від 06.10.2015р. задовольнити.
2. Постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору №28694996 від 06.10.2015р. визнати недійсною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Суддя С.Т.Філатова