26 листопада 2015 р. Справа № 902/1499/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ", м.Запоріжжя
до: Комунального підприємства "Аеропорт Вінниця", с.Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область
про стягнення 622 237,84 грн за договором № 87 від 02.04.2013 р.
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 155 від 07.07.2015 р., паспорт серії СА № 674746 виданий Комунарівським РВ УМВС України в Запорізькій області 20.01.1998 р.
відповідача: не з'явився.
Публічним акціонерним товариством "МОТОР СІЧ" подано позов до Комунального підприємства "Аеропорт Вінниця" про стягнення 662 237 грн 84 коп. штрафних санкцій за договором № 87 від 02.04.2013 р., з яких: 587 607 грн 86 коп. - інфляційних втрат за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р. та 34 629 грн 98 коп. - 3 % річних за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р.
Ухвалою суду від 12.11.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1499/15 та призначено до розгляду на 26.11.2015 р.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 12.11.2015 р., надіслання та вручення якої стверджується поштовим повідомленням за № 2105001336600.
25.11.2015 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване зайнятістю представника відповідача - адвоката ОСОБА_2 в іншому судовому процесі по розгляду кримінальної справи в Вінницькому районному суд Вінницької області.
26.11.2015 р. позивачем на виконання вимог суду надано додаткові документи в обґрунтування заявленого позову, які долучені до матеріалів справи.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступних міркувань.
Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Як вбачається з клопотання представника відповідача від 26.11.2015 р., одним з мотивів звернення з даним клопотанням про відкладення слухання справи була - відсутність на підприємстві іншого представника, який би міг прийняти участь у розгляді даної справи 26.11.2015 р.
Разом з тим, суд зазначає, що довіреність від 18.11.2015 р., яка видана директором КП "Аеропорт Вінниця", уповноважує адвоката ОСОБА_2 бути представником відповідача в суді.
Отже, на думку суду, відповідач не був позбавлений можливості в разі зайнятості даного адвоката 26.11.2015 р. в розгляді іншої справи, видати доручення іншій особі для представництва інтересів підприємства в суді, в тому рахунку укласти угоду з іншим адвокатом або з'явитись в судове засідання безпосередньо керівнику відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого клопотання, а тому відхиляє його.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав повністю мотивуючи обставинами викладеними у позовній заяві та посилаючись на докази додані по останньої.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, матеріали господарської справи №902/1407/14, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
02.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" (Виконавець) та Комунальним підприємством "Аеропорт Вінниця" (Замовник) укладено договір № 87, згідно п.п.1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується виконати авіарейси повітряними суднами по маршруту: Вінниця - Москва - Вінниця (Москва - Вінниця -Москва), а Замовник проводить оплату Виконавцю за виконання рейсів згідно п.4 даного Договору (а.с.10-14, т.1).
02.04.2013 р. та 01.05.2013 р. до вказаного Договору сторонами підписано додаткові угоди № 87/1 та № 87/2 відповідно згідно яких змінено зокрема розділ 4 щодо порядку взаєморозрахунків (а.с.16-20, т.1 справи № 902/1407/14).
Так, з урахуванням внесених додатковими угодами змін до Договору Вартість одного рейсу складає 94 916,88 грн, без врахування пасажирських зборів, багажу в аеропортах, харчування (кетерінг) пасажирів в польотах (п.4.2 Договору).
При цьому виручка від продажу авіаквитків на рейси Замовника являється власністю Замовника і перераховується на його розрахунковий рахунок за мінусом агентської винагороди Виконавця і затрат на банківське обслуговування (п.2 додаткової угоди від 02.04.2013 р. № 87/1).
Взаєморозрахунки між Сторонами проводяться в два етапи: перший етап взаєморозрахунків проводиться по попереднім підсумкам минулого місяця на підставі реєстру рейсів у відповідності з польотними завданнями; реєстр рейсів формується Виконавцем на 5-6 день після закінчення звітного місяця і направляється разом зі зформованим рахунком Замовнику із розрахунку вартості одного рейса згідно п.4.2; Замовник на протязі п'яти банківських днів після отримання рахунку проводить перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.п.4.5, 4.5.1 Договору).
Другий етап взаєморозрахунків проводиться по фактичним (кінцевим) підсумкам звітного місяця; на протязі 25 календарних днів місяця, наступного за звітним, Виконавець направляє Замовнику: звіт по фактичним витратам і складає звіт (довідку) про доходи отримані від продажу авіаквитків на рейси Замовника; акт виконаних робіт за звітний місяць, який включає в себе суму фактичних витрат за мінусом доходу; рахунок на погашення заборгованості, який формується з врахуванням раніше перерахованої Замовником суми; при необхідності сторони складають акт звірки взаєморозрахунків; не пізніше чим до 30-го числа, місяця наступного за звітним Замовник підписує акт виконаних робіт і надсилає другий екземпляр Виконавцю (п.4.5.2 Договору).
Під час розгляду справи № 902/1407/14 встановлено, що Виконавець на умовах Договору надав Замовнику послуги за період з 01.05.2013 р. по 31.10.2013 р. на загальну суму 4 918 510,80 грн в які увійшли 3 210 095,35 грн коштів отриманих Замовником в якості оплати за авіаквитки.
При цьому Замовником було сплачено за період з 12.07.2013 р. по 27.11.2013 р. 260 000,00 грн грошовими коштами.
Також між сторонами проведено залік взаємних вимог на суму 159 940,09 грн (сума заборгованості ПАТ "Мотор Січ" перед КП "Аеропорт Вінниця" по договору № 1.12.11 від 01.01.2012 р.).
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 87 від 02.04.2013 р. становить 1 288 475,36 грн (4 918 510,80 - 3 210 095,35 - 260 000,00).
Невиконання належним чином відповідачем свого зобов'язання за договором № 87 від 02.04.2013 р., стало підставою для звернення позивача 23.09.2014 р. (дата здачі позовної заяви на пошту) з позовом до суду підставі якого було порушено провадження у справі № 902/1407/14 про стягнення з відповідача 1 381 898 грн 36 коп. заборгованості за договором № 87 від 02.04.2013 р., з яких 1 131 295 грн 22 коп. - основного боргу, 144 788 грн 29 коп. - інфляційних витрат за період з 29.10.2013 р. по 08.09.2014 р., 29 289 грн 70 коп. - 3 % річних за період з 29.10.2013 р. по 08.09.2014 р. та 76 525 грн 15 коп. пені за період з 29.10.2013 р. по 29.04.2014 р.
Під час розгляду справи № 902/1407/14 розмір заявлених позивачем вимог неодноразово змінювався в зв'язку із поданням ним заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2014 р. по справі № 902/1407/14 позовні вимоги ПАТ "Мотор Січ" до КП "Аеропорт Вінниця" про стягнення 1 381 898 грн 36 коп. заборгованості за договором № 87 від 02.04.2013 р. задоволено частково. Стягнуто з КП "Аеропорт Вінниця" на користь ПАТ "МОТОР СІЧ" - 1 288 475 грн 36 коп. - основного боргу, 169 022 грн 75 коп. - інфляційних втрат, 29 359 грн 29 коп. - 3 % річних, 49 342 грн 49 коп. - пені та 30 724 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору; в позові про стягнення 218 грн 89 коп. інфляційних втрат та 531 грн 37 коп. пені відмовлено. (а.с.237-240, т.4 справи № 902/1407/14).
При цьому слід зазначити, що відповідно до рішення суду від 10.12.2014 р. з відповідача стягнуто інфляційні втрати в сумі 169 022,75 грн та 3% річних в сумі 29 359,29 грн за період з 21.08.2013 р. по 10.12.2014 р.
В зв'язку з неподанням відповідачем апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014 р. та набрання ним законної сили, судом 26.12.2014 р. на виконання рішення суду 10.12.2014 р. видано наказ в якому зазначено про набрання рішенням законної сили 26.12.2014 р., який надіслано позивачу для пред'явлення до виконання (а.с.248, т.4 справи № 902/1407/14).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після винесення рішення від 10.12.2014 р. у справі № 902/1407/14 не здійснив жодних розрахунків з позивачем за договором № 87 від 02.01.2014 р. чи виконав в добровільному порядку рішення суду від 10.12.2014 р. по справі № 902/1407/14.
Невиконання відповідачем належним чином свого зобов'язання по виконанню договору 87 від 02.04.2014 р. та рішення суду від 10.12.2014 р. у справі № 902/1407/14, яке набрало законної сили 26.12.2014 р. спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача 587 607 грн 86 коп. - інфляційних втрат за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р. та 34 629 грн 98 коп. - 3% річних за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р.
З врахуванням встановлених обставин, суд надаючи оцінку доводам позивача в сукупності із аналізом фактичних обставин спору, дійшов наступних висновків щодо заявленого позову.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач станом на день розгляду справи в суді не здійснив жодних розрахунків з позивачем за послуги отримані на умовах Договору № 87 від 02.04.2013 р., не здійснивши цього обов'язку навіть після винесення рішення у справі № 902/1407/15 яким встановлено основну заборгованість останнього перед позивачем в сумі 1 288 475 грн 36 коп., що стверджується відповідними довідками банківських установ наданими позивачем.
Також в матеріалах справи міститься копія заяви позивача від 24.11.2015 р. про звернення останнього до відділу державної виконавчої служби Вінницького РУЮ про примусове виконання рішення суду від 10.12.2014 р.
Тобто після винесення судового рішення у справі № 902/1407/14 та набранням ним законної сили позивач надав відповідачу можливість в добровільному порядку погасити заборгованість без звернення до виконавчої служби з метою уникнення додаткових витрат для відповідача.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11, які в силу приписів ст.11128 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Аналогічні положення висвітлені в п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якій зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.
Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються в повному обсязі.
В розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку, яка полягає у невірному визначенні кінцевої суми.
Так, судом при перерахунку отримано 563 218,78 грн інфляційних втрат з огляду на що в стягненні 24 389,08 грн інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків за послуги отримані за договором №87 від 02.04.2013 р. (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно до задоволеної суми позову відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
26.11.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Аеропорт Вінниця", с.Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202 (ідентифікаційний код - 01130532) на користь Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ", пр. Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, 69068 (ідентифікаційний код - 14307794) - 563 218 грн 78 коп. - інфляційних втрат за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р., 34 629грн 98 коп. - 3 % річних за період з 11.12.2014 р. по 02.11.2015 р. та 8 967 грн 73 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 24 389 грн 08 коп. інфляційних втрат відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 27 листопада 2015 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2, 3- відповідачу - с.Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202; а/с 8035, м.Вінниця-50, 21050.