ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 лютого 2011 року 11:45 № 2а-15641/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.
за участю:
позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.01.2011 року № 86/9/10-008)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18.08.2010 року № 00002951730/0
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (23.07.1988 р.н.) з позовом до ДПІ в Облонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 00002951730/0, якими позивачці визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 964 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем проведено перевірку за результатами якої встановлено, що на її картковий рахунок протягом червня та липня 2009 року перераховано 26 430 000,00 грн., які визначені податковим органом як дохід позивачки з нарахуванням 15% податку. Позивачка вказує, що висновки податкового органу є передчасними, перевірка проведена поверхово, під час її проведення та ухвалення оскаржуваного рішення податковим органом не враховано, що позивачка фактично кошти за операціями з інвестиційними активами не отримувала, зазначені кошти були фактично отримані іншими особами за надану позивачці винагороду про що зазначено у протоколі її допиту як свідка по кримінальній справі. З цих підстав позивачка вважає оскаржуване рішення незаконним та просить його скасувати.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що рішення є обґрунтованим та законним, ухвалено на підставі положень п/п. 8.2.1., 8.1.3., 16.3.3, п/п. «а»п. 19.1., п/п. 9.6.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закон про ПДФО), виходячи з характеру операцій, вчинених позивачкою, суть якої полягає у пред'явленні позивачкою векселя до оплати Концерну «Енергопромінвест», який сплатив позивачці за пред'явленими векселями зазначену вище суму коштів, яка відповідно до банківських документів -отримана позивачкою, а отже є доходом, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.
В судовому засіданні 11.02.2011 року позивач та відповідач заявили, що надали всі наявні у них документи, що стосуються розгляду справи, інших матеріалів не мають.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачкою та відповідачем докази, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.06.2010 року у кримінальній справі № 77-00166 про призначення податкової перевірки позивачки, ДПІ в Оболонському районі м. Києва проведено невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року громадянки ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено Акт перевірки № 483-17-3-3234613202 від 10.08.2010 р. (далі -Акт перевірки), який отриманий позивачкою 10.08.2010 року.
Перевіркою встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачка не нараховувала та не сплачувала податків, зборів (обов'язкових платежів).
Зокрема, як вбачається з поданої 09.07.2010 року до податкового органу декларації про доходи, позивачка задекларувала відсутність доходів за 2009 рік, а також відсутність витрат, пов'язаних, зокрема, з придбанням цінних паперів.
Перевіркою встановлено та з банківських виписок, наявних у матеріалах справи, вбачається, що згідно договору № 1 від 28/04/09 року на картковий рахунок позивачки в АКБ «Правекс-банк»від Концерну «Енергопромінвест»протягом 2009 року надходили кошти як оплата по пред'явленому векселю. При цьому сторони заявили, що не мають у своєму розпорядженні зазначеного договору, векселя та не мають інформації про їх місцезнаходження.
Зокрема, 05.06.2009 р. на рахунок позивачки надійшло 480 000 грн., 10.06.2009 року -7 150 000 грн., 12.06.2009 р. -2 500 000 грн., 12.06.2009 р. -3 780 000 грн., 23.06.2009 р. -1 150 000 грн., 23.06.2009 р. -5 170 000 грн., 02.07.2009 р. -4 582 000 грн., 03.07.2009 р. -4 708 000 грн., а всього 29 520 000 грн.
Як вбачається з акту перевірки. зазначені вище кошти видані з каси банку на підставі підписаних позивачкою заяв про видачу готівки, наявними у матеріалах справи, від 11.06.2009 року у сумі 3 000 000 грн., 12.06.2009 р. у розмірі 2 000 000 грн., 16.06.2009 р. у сумі 6 870 000 грн., 23.06.2010 року у сумі 1 000 000 грн., 24.06.2009 р. у сумі 5 000 000 грн., 02.07.2009 р. у сумі 4 560 000 грн., 4 000 000 грн., а всього видано готівкових коштів у розмірі 26 430 000 грн.
Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, решту коштів, що надійшли на рахунок позивачки отримано невідомими особами на підставі підроблених документів, висновок щодо чого міститься в експертному висновку від 01.07.2010 р. № 175 про проведення почеркознавчої експертизи.
Виходячи з наведеного відповідачем встановлено порушення п/п. 8.2.1., п/п. 16.3.3., п/п. «а»п. 19.1. Закону про ПДФО та, з урахуванням п/п. 17.1.5. Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ухвалено оскаржуване рішення.
Однак, як вбачається з розділу IV Акту перевірки (екземпляр позивачки, отриманий безпосередньо після проведення перевірки) порушення, у зв'язку з яким ухвалено оскаржуване рішення, встановлено стосовно іншої особи -ОСОБА_3 В судовому засіданні відповідачем надано виправлений екземпляр з виправленням зазначених обставин в Акті перевірки.
Під час розгляду справи позивачка не заперечувала, що підписи на фінансових документів вчинялися нею власноручно, однак зауважувала, що фактично кошти не отримувала, зазначені кошти фактично було отримано особою, яка їй не відома, за посередництвом інших осіб, які просили її за винагороду відкрити картковий рахунок та підписати документи на видачу готівки без фактичного отримання позивачкою цих коштів. З приводу наведеного відповідачем також надано протокол допиту позивачки в якості свідка від 06.05.2010 року.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно із п/п. 4.2.13 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4 вищевказаного Закону.
Фізичні особи, які протягом звітного року одержували доходи від продажу інвестиційних активів згідно зі ст. 18 Закону, повинні до 1 квітня наступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію та сплатити податок з суми одержаного інвестиційного прибутку за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.
Спеціальний порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначається пунктом 9.6 Закону про ПДФО з урахуванням наказу ДПА України від 16.10.2003 р. № 490 "Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу" (далі - Порядок).
Зокрема, п/п. 9.6.1 вказаного Закону передбачено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Підпунктом "а" п/п. 9.6.7 Закону про ПДФО визначено, що для цілей цього пункту під терміном "інвестиційний актив" розуміється, зокрема, пакет цінних паперів. Підпунктом «б» цього підпункту визначено, що під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів.
Виходячи з положень п/п. 9.6.2 вказаного Закону, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», правової природи векселів та суті операцій з їх пред'явлення до платежу, яка полягає у виплаті емітентом коштів при пред'явленні йому векселя до платежу векселедержателем, пред'явлення векселя до платежу є операцією з інвестиційними активами.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, п/п. 9.6.2. Закону про ПДФО визначено, що під інвестиційним прибутком розуміється позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Підпунктом 9.6.6 вищевказаного Закону встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 цього Закону.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
В даному випадку, як вбачається з Декларації позивачки про доходи за 2009 рік, позивачка задекларувала відсутність будь-яких витрат з придбання цінних паперів, а також доходів від операцій з інвестиційними активами, виходячи з того, що фактично готівкові кошти, які надійшли на її рахунок, вона не отримувала.
При цьому, під час проведення перевірки, податковим органом не було виявлено будь-яких первинних документів щодо понесених витрат з придбання векселя та позивачем такі докази також не було надано з підстав того, що такі документи взагалі відсутні.
Відтак, за загальним правилом, даний актив (векселя) слід було б вважати безоплатно отриманим, у зв'язку з чим та на підставі п/п. 9.6.2. зазначеного Закону даний інвестиційний актив вважався би придбаним за нульовою вартістю, що в свою чергу спричиняло би визначення оподатковуваного інвестиційного прибутку за загальним правилом п. 9.6 Закону про ПДФО.
Проте, в контексті спірних відносин та виходячи з обставин даної конкретної справи, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України суд перевіряє чи прийнято оскаржуване рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Цей критерій оцінювання рішень суб'єкта владних повноважень відображає принцип обґрунтованості рішення. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
З урахування наведеного суд зазначає, що виходячи з системного правового аналізу норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», для цілей оподаткування, в даному випадку - інвестиційного прибутку, має значення фактична виплата (надання), а в контексті спірних відносин -встановлення факту отримання позивачкою готівкових коштів з її карткового рахунку в касі банку.
В даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач залишив поза увагою та не перевірив, не надав належної оцінки доводам позивачки, яка, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, у протоколі допиту свідка від 06 травня 2010 року по кримінальній справі № 77-00166, заявила, що: за винагороду відкрила на прохання свого знайомого картковий рахунок, на який надходили вищенаведені кошти, про що їй ставало відомо з інформації інших осіб; вона дійсно підписала банківські документи на отримання готівки, надані їй працівником банку, але кошти фактично отримувала з каси банку інша особа та позивачка не допускалась до отримання коштів. Під час розгляду справи відповідач не надав в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України доказів зворотного. Відповідач також залишив поза увагою те, що у гр. 1.2. Декларації про доходи від 09.07.2010 року позивачка також зазначила, що готівкові кошти в банку вона фактично не отримувала.
Тобто, в даному випадку оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх обставин, які мали суттєве та визначальне значення для прийняття оскаржуваного рішення, а саме - відповідачем під час перевірки не було з'ясовано та встановлено, а під час розгляду справи не доведено, що позивачка фактично отримувала кошти в касі банку, тобто наявності обставин, з якими Закон про ПДФО пов'язує виникнення обов'язку із сплати податку.
Наявність підпису позивачки на банківських документах та зарахування коштів на її картковий рахунок не є безумовним свідченням факту отримання позивачкою коштів в касі банку та виникнення обов'язку з нарахування їй податкових зобов'язань і відповідачем під час розгляду справи не було спростовано зазначені вище доводи позивачки та обставини, які викладені у протоколі допиту позивачки, вчинені під попередження про кримінальну відповідальність.
Суд також окремо відзначає, що екземпляр Акту перевірки, наданій позивачці безпосередньо після проведення перевірки, як доказ, поскладений в основу оскаржуваного рішення, містить виклад обставин щодо встановлення факту порушення податкового законодавства стосовно іншої особи -ОСОБА_3, з огляду на що, оскаржуване рішення не може вважатися таким, що ґрунтується на встановленому відносно позивачки факті порушенням податкового законодавства та не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що ухвалено з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, враховуючи вищенаведене в сукупності та виходячи з обставин справи, суд, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наданих сторонами доказів, приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача не може вважатися законним та обґрунтованим, тобто, прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, а отже відповідач не довів правомірності прийняття спірного рішення відповідно до вимог ч. 2 статті 71 (щодо обов'язку доказування), п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо критеріїв оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
При визначенні способу захисту прав позивачки суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Виходячи з характеру спірних відносин та оскаржуваного акту, суд, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивачка у позові не наполягала.
Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:
ОСОБА_4 Юріївни (адреса: 04070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 18.08.2010 року № 00002951730/0.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 16 лютого 2011 року.