ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року № 826/15267/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
прозобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив:
- зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 від 21 квітня 1965 року за №737, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності «українець» його батька - ОСОБА_3, змінивши його на «поляк»;
- зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису №707 від 21 грудня 1963 року про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відмова Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 за №737 від 21 квітня 1965 року, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності «українець» батька позивача - ОСОБА_3, змінивши його на «поляк»; та актового запису №707 від 21 грудня 1963 року про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо зміни національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк», не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року справу прийнято до свого провадження суддею Нагорянським С.І.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав письмові пояснення стосовно обставин позову.
У зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, суд ухвалив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.
20 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_1 за №737 від 21 квітня 1965 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, про шлюб батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 707 від 21 грудня 1963 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві стосовно національності батька позивача - ОСОБА_3, а саме: про зміну національності «українець» на «поляк».
До заяви позивачем додано наступні документи: копію свідоцтва про народження заявника; копію свідоцтва про шлюб батьків заявника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копію довідки з Архіву; копію метричної книги; копію господарської книги; копію відповіді ВДРАЦС Житомирського РУЮ; копію відповіді з Державного архіву Житомирської області; копії заяв свідків.
Листом Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві від 14 червня 2014 року позивача було повідомлено про неможливість прийняття його заяви про внесення змін до актових записів про шлюб батьків позивача та про народження позивача, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що актовий запис про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутній. Відповідно до актового запису про шлюб батьків позивача, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька - українець, відповідно до актового запису про народження позивача, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька - українець. З доданих до заяви матеріалів відповідач встановив, що прізвища та імена батьків та діда позивача відрізнялися в написанні (ОСОБА_9 - ОСОБА_9, ОСОБА_9-ОСОБА_9).
Відмова Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві у внесенні змін до актових записів стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Порядок внесення змін до актових записів врегульовано статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI) визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).
Статтею 9 Закону № 2398-VI визначено, що актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 2398-VI, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Пункт 2.12 Правил передбачає, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до п. 2.15 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Так, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що при вирішенні даного спору суди не звернули уваги на те, що позивачу листом Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві від 14 червня 2014 року відмовлено у прийнятті його заяви про внесення змін до актових записів. При цьому в матеріалах справи був відсутній висновок відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, як це передбачено ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та п.п. 2.12, 2.20 Правил № 96/5.
На виконання ухвали суду касаційної інстанції судом було витребувано від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві письмові пояснення з урахуванням висновків ухвали ВАСУ.
Зі змісту відповіді на заяву ОСОБА_1 та письмових пояснень відповідача судом встановлено, що дійсно, за результатами розгляду заяви відповідачем не було складено відповідного висновку, як того вимагає ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI та п.п. 2.12, 2.15 Правил про задоволення або про відмову у задоволенні заяви про внесення змін до актових записів.
Водночас, суд звертає увагу, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві заяву позивача про внесення змін до актових записів взагалі не було прийнято та не було розглянуто питання по суті.
В контексті наведених обставин, суд звертає увагу, що в межах даного спору позивач не оскаржує дії відповідача щодо не складення висновку за результатами розгляду його заяви від 14 червня 2014 року або дій щодо порушення процедури розгляду його заяви. Натомість позивач просить захистити його права шляхом безпосереднього внесення змін до актових записів, тобто поза межами процедури внесення таких змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Частиною 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, оскільки відмова позивача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2014 року та щодо внесення змін до актових записів позивачем у судовому чи в іншому порядку не оскаржувалась, а позивач звертаючись з даним позовом не ставить вимог щодо правомірності таких дій відповідача, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме - внести зміни до актових записів.
Крім того, в даній справі позивач вважає, що в актових записах зазначені неправильні відомості щодо національності його батька.
Так, відповідач надав письмові пояснення з приводу висновків суду касаційної інстанції та зазначив, що в матеріалах доданих до заяви ОСОБА_1 від 20 травня 2014 року немає жодного документу, який можу бути підставою для внесення змін до актових записів. Крім того, як зазначив відповідач, підтвердити родинні стосунки між позивачем ОСОБА_1 та його дідом ОСОБА_5 неможливо, через відсутність актового запису про народження батька та розбіжності в написанні прізвищ.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача від 21 квітня 1965 року №737, національність батька позивача - ОСОБА_3, (рос.) зазначено «украинец», національність матері - ОСОБА_6, (рос.) зазначено «українка».
21 грудня 1963 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що Відділом запису актів цивільного стану міста Києва зроблено запис за №707 від 21 грудня 1963 року в книзі записів актів громадянського стану про одруження. У свідоцтві про одруження національність ОСОБА_3 було вказано - «украинец».
Відповідно до Архівної довідки Державного архіву Житомирської області від 24 квітня 2013 року №Ш/968-1, в костьольній книзі реєстрації народжень по містечку Ліщин Житомирського повіту Волинської губернії (нині с. Ліщин Житомирського району Житомирської області) за 1909 рік зазначено, що ОСОБА_5 «так в документі» народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Іванківській колонії, дата хрещення 05 квітня 1909 року, батьки - ОСОБА_7, ОСОБА_8, уроджена Клянова.
24 квітня 2013 року №Ш/968-2 Житомирською обласною державної адміністрацією було надано відповідь позивачу про те, що книги реєстрації актових записів про шлюб по Туровецькій сільраді Троянівського (нині Житомирського) району за 1933-1934 роки та народження за 1935 рік, на зберігання до Держархіву Житомирської області не надходили, а тому підтвердити реєстрацію шлюбу ОСОБА_9 і народження ОСОБА_3 є неможливим.
Згідно записів Метричної книги за 1909 рік, ОСОБА_9, дід позивача, був хрещений у Лещинській Римо-католицькій приходській церкві.
Крім того, як вбачається з відомостей із господарської книги, батьками позивача були ОСОБА_3 та ОСОБА_6, їх національність «українці».
Згідно листа Головного управління юстиції у Житомирській області Відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 12 серпня 2013 року №10839/02-12, проведеною перевіркою по Державному архіву Житомирської області, актового запису про народження ОСОБА_3, за 1932-1937 роки не виявлено.
Суд враховує, що відповідно до копії свідоцтва про народження позивача національність батька зазначено «украинец», в свідоцтві про одруження батьків позивача зроблено запис про одруження та національність ОСОБА_3 було вказано - «украинец». Крім того, відповідно до відомостей із господарської книги, судом встановлено, що батьки позивача за національністю «українці».
З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 щодо національності «українець» його батька - ОСОБА_3, змінивши його на «поляк» та зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк».
Суд враховує посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на норму статті 11 Закону України «Про національні меншини», де вказано, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.
Водночас, вирішуючи даний спір суд керується положеннями статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», яка вимагає наявність достатніх підстав для внесення змін до актового запису цивільного стану.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.І. Нагорянський