ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року № 826/14831/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним, недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2015 року № 0000321701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14831/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 серпня 2015 року.
У судовому засіданні 11 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень від 15 жовтня 2014 року № 966/26-55-17-01, № 965/26-55-17-01 та № 967/26-55-17-08 та згідно наказу від 01 жовтня 2014 року № 2823, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 11 листопада 2014 року №3316/26-55-17-01-1754813598.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення, зокрема:
-п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік та несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік;
-підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 87679,95 грн, в тому числі за 2012 рік - 523,44 грн, 2013 рік - 87156,51 грн.
На підставі вищезазначеного висновку прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2014 року № 0001301701, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 110789,94 грн., у тому числі за основним платежем 87679,95 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 23109,99 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 03 квітня 2015 року № 0000151701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 109939,94 грн., у тому числі за основним платежем 87679,95 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 22259,99 грн.
Позивач не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням від 03 квітня 2015 року № 0000151701, звернувся до суду з відповідним позовом.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 у справі року № 826/3405/15, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 826/3405/15, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.04.2015 року №0000151701 Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в частині збільшеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11354,05 грн, в тому числі за основним платежем 9083,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2270,81 грн. В інший частині позову відмовлено.
Так, 15 липня 2015 року контролюючим органом, на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року перераховано та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000321701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 98585,89 грн., у тому числі за основним платежем 78596,71 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 19989,18 грн.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 15 липня 2015 року № 0000321701 й мотивує позивні вимоги тим, що відповідачем не надано належної правової оцінки тій обставині, що позивачем вірно задекларовано чистий оподатковуваний дохід у розмірі 514578,00 грн. за 2012 рік, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік. Крім того, позивачем зазначено, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині коригування розрахунку штрафних санкцій, порушено вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного зменшення штрафу на суму 2270,81 грн., тоді як штраф мав бути зменшений на суму 2610,81 грн.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачений статтею 177 ПК України.
Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1 статті 177 ПК України).
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 статті 177 ПК України).
Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Пунктом 164.3 вказаної статті Кодексу визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Згідно пункту 167.1 статті 167 ПК України платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік, та несвоєчасно подано декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік (подано 25.06.2014 року, в той час як граничний строк подачі 10.02.2014 року). Також, під час проведення перевірки встановлено розбіжність між даними перевірки та даними декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 515811,60 грн, в тому числі за 2012 рік - 3126,00 грн, за 2013 року - 512685,60 грн. Розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2012 рік в сумі 3126,00 грн виникла у зв'язку із тим, що відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік (від 11.02.2013 року №1300009500) сума валового доходу зазначена в розмірі 514578,00 грн, в той час як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок на розрахунковий рахунок позивачем за 2012 рік отримано виручку у розмірі 517704,00 грн. Розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2013 рік в сумі 512685,60 грн виникла у зв'язку з тим, що відповідно до уточнюючої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік (від 12.08.2014 року №1400060991) сума валового доходу зазначена в розмірі 354267,40 грн, в той час як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця у 2013 році отримано виручку у розмірі 866953,00 грн.
Як встановлено судом, позивачем в податковій декларації від 11.02.2013 року №1300009500 визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 514578,00 грн, згідно даних перевірки загальний оподатковуваний дохід складає 517704,00 грн, що призвело до розбіжностей у розмірі 3126,00 грн.
Під час розгляду адміністративної справи № 826/3405/15 судами встановлено, що згідно випискам по рахунку у банку - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ (НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, розрахунку доходів і витрат ФО-П ОСОБА_1, контролюючим органом помилково взято до уваги надходження грошових коштів 31.10.2012 року у сумі 16000,00 грн, в той час як згідно виписку по рахунку у банку та розрахунку, що наданий позивачем, фактично надійшла сума 12873,60 грн (різниця між 16000,00 грн та 12873,60 грн складає 3126,00 грн).
Відповідно, контролюючим органом помилкового зроблено висновок про розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2012 рік в сумі 3126,00 грн.
Стосовно встановлених відповідачем розбіжностей між задекларованою сумою валового доходу за 2013 рік, що згідно акту перевірки позивачем в податковій декларації від 25.06.2014 року №1400049429 та уточнюючому розрахунку від 12.08.2014 року №1400060991, визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 354267,40 грн, згідно даних перевірки загальний оподатковуваний дохід складає 866953,00 грн, що призвело до розбіжностей у розмірі 512685,60 грн.
Проте, згідно виписки по рахунку у банку - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ (НОМЕР_2) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, розрахунку доходів і витрат ФО-П ОСОБА_1, контролюючим органом помилково взято до уваги надходження грошових коштів 10.01.2013 року у сумі 6000,00 грн, в той час як згідно виписку по рахунку у банку та розрахунку, що наданий позивачем, фактично надійшла сума 1408,1 грн. (різниця складає 4591,90 грн); 21.05.2013 року у сумі 73102,00 грн, в той час як фактично надійшла сума 65240,00 грн (різниця складає 7862,00 грн); 28.07.2013 року у сумі 17700,00 грн, в той час як фактично надійшла сума 16039,10 грн (різниця складає 1660,90 грн); 03.12.2013 року у сумі 16200,00 грн, в той час як фактично надійшла сума 8206,80 грн (різниця складає 8206,80 грн); 19.12.2013 року у сумі 8492,00 грн, в той час як фактично надійшла сума 6928,80 грн (різниця складає 1563,20 грн).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір банківського рахунку від 24.03.2011 року №03/81/20-26, відповідно до якого останній відкриває клієнту один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах, та здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку (ів) клієнта, а також надає клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами Банку. Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що клієнт зобов'язаний сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування рахунку (ів) та надання інших послуг за цим договором в розмірах, визначених Тарифами банку. Плата за касове обслуговування в національній та іноземних валютах, плата за розрахункове обслуговування в іноземній валюті та інші комісії Банку повинні сплачуватись клієнтом в день проведення операцій.
Згідно виписки по рахунку у банку - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ (НОМЕР_2) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та розрахунку доходів і витрат, що наданий позивачем, загальна сума витрат на комісійну винагороду банку складає 26467,22 грн, відповідно, контролюючим органом помилкового зроблено висновок про розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2013 рік в сумі 512685,60 грн, оскільки фактично вона складає 462333,58 грн.
Вказані факти досліджувались Київським апеляційним адміністративним судом та викладені в постанові від 25 червня 2015 року у справі № 826/3405/15, яка у свою чергу, набрала законної сили 25 червня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України підтверджуються в частині заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 78596,71 грн. за 2013 рік (17 % від 462333,58 грн.)
Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно, податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2015 року № 0000321701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 9083,24 грн. (87679,95 грн. - 78596,71 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2270,81 грн. (9083,24 х 25%) перераховано та винесено на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року № 826/3405/15.
Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем пункту 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 ПК України у зв'язку із неподанням податкової декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік та несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, колегією суддів встановлено наступне.
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до пункту 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Згідно пункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб - підприємців податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2014 року №452/0/26-15-10-08 про результати розгляду первинних скарг, факт несвоєчасного подання позивачем податкової звітності за 2013 рік не є повторним порушенням у розумінні абз 3 п. 120.1 ст. 120 ПК України, тому підлягають застосуванню штрафні санкції у розмірі 170,00 грн, а ні 1020,00 грн, відповідно загальна сума штрафних санкцій повинна складати 22259,99 грн. (23109,99 грн - 850,00 грн). Контролюючим органом за вказані порушення до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340, 00 грн.
У відповідності до п.п.60.1.5 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Підпунктом 60.1.4 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
За вказаних обставин судом встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зменшено розмір грошового зобов'язання позивача, а тому відповідач згідно статті 60 Податкового кодексу України повинен направити податкове повідомлення-рішення, що містить зменшену суму грошового зобов'язання.
У пункті 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 року №1236, вказано, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.
Відповідно до п.5.1.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 року №1236, податкове повідомлення-рішення важається відкликаним , якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов»язання визначена у податковому повідомлені-рішенні органу державної податкової служби.
На підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року податковим органом було відкликано податкове повідомлення-рішення 03 квітня 2015 року, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобовязання № 0000321701 від 15 липня 2015 року.
Враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0000321701 прийняте на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, якою було зменшене грошове зобовязання, та з урахуванням правомірності проведеного перерахунку, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0000321701 прийняте контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 197,18 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4674,82 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4674,82 грн.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник