ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року 13:27 № 826/19710/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1) незаконно отримані кошти у сумі 1727,93 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві, набувши статусу безробітного, не повідомила відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому матеріального забезпечення. А саме відповідач протягом періодів з 06.03.2015 по 25.03.2015, з 28.04.2015 по 15.05.2015 перебувала в трудових відносинах з громадською організацією «Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова» та отримувала за вказаним місцем роботи дохід, про що орган державної служби зайнятості у відповідності до законодавчо встановлених порядку не повідомила. Таким чином, знехтувавши своїм обов'язком щодо повідомлення про наявність трудових відносин та/або надання послуг за договором цивільно-правового характеру з отриманням сум доходів під час перебування на обліку в районному центрі зайнятості, ОСОБА_1 незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 1 727,93 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.
Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, згідно інформації, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України (АДРЕСА_1), проте кореспонденція суду повернулася без вручення адресату.
За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Однак, у встановлений судом строк жодних заперечень проти позовних вимог від відповідача до суду не надходило, заяву про визнання позову відповідач суду також не надіслав.
Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються: дата, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову; ім'я (найменування) сторін; предмет адміністративного позову; положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов; висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази; розподіл судових витрат; обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті; строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1, Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
В розумінні норми ч. 1 ст. 1 цього Закону «зайнятість» - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно, а «безробітний» - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Також, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості, зокрема:
- ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;
- забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (до якого в тому числі відноситься грошова допомога по безробіттю) та цього Закону;
- здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;
- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 43 цього Закону).
Так, п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198 (надалі - Постанова № 198) передбачено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону. (п. 5 Порядку № 198).
Як вбачається з наявних у справі документів, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) був зареєстрований 03.12.2014 в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві як такий, що шукає постійну роботу.
03.12.2014 відповідачем до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві була подана заява про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення ним питання працевлаштування.
Наказами Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві від 03.12.2014 № НТ 141203 і від 10.12.2014 № НТ 141210 відповідачу надано статус безробітного з 03.12.2014 та призначено йому допомогу по безробіттю протягом 360 календарних днів з 10.12.2014 по 04.12.2015 відповідно до п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.7 і 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. Також наказом від 10.12.2014 № НТ 141210 відповідачу було скорочено виплату по безробіттю на строк до 90 календарних днів з 10.12.2014 по 09.03.2015 у зв'язку зі звільненням безробітного з останього місця роботи за власним бажанням без поважних причин відповідно до пп."1" П.5 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробітгя" та пп.1 п.5.3. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
Наказом Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві від 15.06.2015 № НМ 150615 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 15.06.2015. Цим же Наказом Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві ОСОБА_1 було припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з поданням безробітним заяви про припинення реєстрації з 15.06.2015.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.
В силу приписів норм ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта № 1160 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», датованого 29.07.2015, Шевченківським районним центром зайнятості в ході проведеної перевірки встановлений, що безробітний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у період з 01.10.2014 по 15.05.2015 працювала в ГО "Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова" за договорами цивільно-правового характеру, а саме:
- трудова угода від 26.09,2014, дія договору з 01.10.2014 по 30.10.2014;
- трудова угода від 24.10.2014, дія договору з 24.10.2014 по 14.11.2014;
- трудова угода від 06.03.2015, дія договору з 06.03.2015 по 25.03.2015;
- трудова угода від 28.04.2015, дія договору з 01.05.2015 по 15.05.2015.
Дані відомості щодо ОСОБА_1 , які зафіксовані в акті перевірки від 29.07.2015 № 1160, засвідчені керівником та головним бухгалтером ГО "Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова". Крім того, наведені обставини підтверджується також копією листа ГО "Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова" від 29.07.2015 № 96/6.
Водночас, ОСОБА_1 в період з 03.12.2014 по 15.06.2015 знаходилась на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві, одержувала допомогу по безробіттю. Згідно наданого позивачем розрахунку розмір виплаченого відповідачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю, яке відповідач не мала права отримувати, становить 1 727,93 грн.
У зв'язку з вищенаведеним 11.08.2015 Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві прийняте рішення, оформлене наказом від 11.08.2015 № 230, про повернення ОСОБА_1 суми безпідставно отриманого матеріального забезпечення.
За місцем реєстрації відповідачу Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві був направлений лист (повідомлення) від 18.08.2015 № 25-4143, яким запропоновано відповідачу повернути протягом 10-ти календарних днів суму коштів у розмірі 1 727,93 грн. на вказаний розрахунковий рахунок, отриману ним в якості допомоги по безробіттю.
Проте, станом 26.11.2015 доказів повернення незаконно отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 1 727,93 грн. в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.
Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 1 727,93 грн.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (код за ЄДРПОУ - 03491091) кошти у розмірі 1 727,93 грн. (одна тисяча сімсот двадцять сім гривень 93 копійок).
Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.М. Кобилянський