ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року № 826/14193/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів»
до
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві
про
визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Асоціація «Учасників ринку вікон та фасадів» (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексу - відповідач), в якому просило:
визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, а саме відмову у реєстрації платником єдиного податку Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів» від 17 червня 2015 року;
зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві зареєструвати Асоціацію «Учасників ринку вікон та фасадів» платником єдиного податку з 01 липня 2015 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14193/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2015 року.
В судовому засіданні 18 серпня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що Асоціація «Учасників ринку вікон та фасадів» створена як галузеве об'єднання підприємств, метою (предметом) діяльності якого є координація господарської діяльності її учасників без права втручання в їх виборчу й комерційну діяльність, прийняття управлінських рішень.
Так, 10 червня 2015 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
Листом від 17 червня 2015 року № 15474/10/26-58-15-04-09 відповідач відмовив заявнику у видачі свідоцтва платника єдиного податку з підстав невідповідності останнього підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки сукупність часток у статутному капіталі асоціації, що належать юридичним особам, які є не платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.
Позивач не погоджуючись з такою відмовою контролюючого органу, викладеної в листі від 17 червня 2015 року № 15474/10/26-58-15-04-09, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступних висновків.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу ХІV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності".
Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України до третьої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
Згідно пункту одаткового кодексу України, 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:
суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утвореннята напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
фізичні та юридичні особи - нерезиденти;
суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Згідно статті 81 Цивільного кодексу України, юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.
Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (стаття 83 Цивільного кодексу України).
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (стаття 85 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 120 Господарського кодексу України, асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Асоціація є господарською асоціацією, всеукраїнською, недержавною, незалежною, добровільною, некомерційною та неприбутковою організацією, яка утворена як договірне об'єднання та не є господарським товариством чи підприємством.
Так, Асоціація «Учасників ринку вікон та фасадів» створена як галузеве об'єднання підприємств, метою (предметом) діяльності якого є координація господарської діяльності її учасників без права втручання в їх виборчу й комерційну діяльність, прийняття управлінських рішень.
Основним видом діяльності позивача є діяльність організацій промисловців і підприємців (код КВЕД - 94.11).
Відповідно до розділу 3 Статуту позивача, майно асоціації складається з основних фондів та обігових коштів, а також з інших цінностей, створюваних або набутих Асоціацією, вартість яких відображаються в її балансі. Доходи та майно Асоціації не підлягають розподілу між її засновниками і учасниками та не можуть використовуватись для вигоди будь-якого окремого засновника чи учасника Асоціації, їх посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Так, в чинному статуті позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі - не визначені.
У свою чергу, суд зазначає, що за своєю правовою природою статутний капітал - це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.
А відтак, судом не приймаються до уваги посилання позивача, як на підставу для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, на те, що оскільки майно асоціації сформоване за рахунок вступних та членських внесків товариств, подальшого фінансування членами витрат асоціації, і є статутним капіталом позивача, а членами (засновниками) спілки є товариства, які не є платниками єдиного податку.
Крім того, на підтвердження наявності у позивача прав на реєстрацію платника єдиного податку, останнім надано відомості з Реєстру платників єдиного податку, з якого вбачається, що платниками такого податку є юридичні особи без статутного капіталу, зокрема Асоціації та громадські організації.
Враховуючи встановлену відсутність правових підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо відмови у реєстрації платником єдиного податку Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів» від 17 червня 2015 року та як наслідок зобов'язання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві зареєструвати Асоціацію «Учасників ринку вікон та фасадів» платником єдиного податку з 01 липня 2015 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів» задовольнити.
2.Визнати дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо відмови у реєстрації платником єдиного податку Асоціації «Учасників ринку вікон та фасадів» від 17 червня 2015 року протиправними.
3.Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві зареєструвати Асоціацію «Учасників ринку вікон та фасадів» платником єдиного податку з 01 липня 2015 року.
4.Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь «Учасників ринку вікон та фасадів» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник