ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року №826/23778/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та надати вказівку до МРЕВ ДАЇ ГУ МВС України в м. Києві вилучити вказане авто з бази заборон зняття з обліку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дізнавшись про накладення арешту на вказаний транспортний засіб у межах виконавчого провадження, позивач, як власник останнього, вважає свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, оскільки, за твердженням позивача, боргів та штрафів остання не має.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, заперечень до суду не надав.
Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 29.04.2008, зареєстрованого в реєстрі за №4-1640, державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори посвідчено, що ОСОБА_1, яка була дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, придбаному подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується за ОСОБА_1, складається з автомашини марки Mazda, модель 6, випуск 2004 року, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, седан, ідентифікатор НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ-11 м. Києва 14.02.2004, що належала померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5, виданого МРЕВ-11 м. Києва 14.02.2004.
Надалі, як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, маючи намір відчужити вказаний транспортний засіб, ОСОБА_1 звернулась до органів управління державної автомобільної інспекції, де отримала інформацію про наявну заборону на відчуження автомашини марки Mazda 6, кузов НОМЕР_2, а саме: арешт, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві №91/14 від 14.09.2004.
Вважаючи арешт даного транспортного засобу необґрунтованим та таким, що порушує права та охоронювані закон інтереси позивача, останній звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
При цьому, приписами частини 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено мету такого арешту, а саме: арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У силу частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 13.11.2015, відповідачем зазначено, що за ідентифікаційним номером НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, та ідентифікаційним номером НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1, будь-яких боргів, штрафів, пені, накладення арештів на будь-яке майно, що належить вказаним особам, немає.
Виходячи з наведеного, враховуючи вказану інформацію, надану відповідачем, суд дійшов висновку про те, що станом на момент розгляду даної справи судом відсутня необхідність у продовженні існування арешту вказаного транспортного засобу, оскільки інформація щодо будь-яких боргів, штрафів, пені, накладення арештів на будь-яке майно, що належить ОСОБА_2 (як спадкодавцю) та ОСОБА_1 (як спадкоємцю) у відповідача відсутня.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Щодо вимоги про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві надати вказівку до МРЕВ ДАЇ ГУ МВС України в м. Києві вилучити вказане авто з бази заборон зняття з обліку, суд зазначає про наступне.
Так, згідно з частиною 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Такими чином, наведеними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачена певна процедура для зняття державним виконавцем арешту з майна у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, а саме: прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна та направлення її, зокрема, до органу (установи), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
При цьому, доказів того, що відповідачем у разі набрання даною постановою законної сили не буде виконано покладених на нього приписами частини 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків щодо прийняття постанови про зняття арешту з майна та, в подальшому, направлення її, зокрема, до органу (установи), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві надати вказівку до МРЕВ ДАЇ ГУ МВС України в м. Києві вилучити вказане авто з бази заборон зняття з обліку суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню на час розгляду даної адміністративної справи.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з автомобіля Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.