Справа № 815/4540/15
20 листопада 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
суддів Свиди Л.І., Тарасишиної О.М.
за участю секретаря - Філімоненко А.О.
за участю сторін:
позивач: - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
представник 1 та 2 відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів № 163к від 15.07.2015 року та № 31 дк від 30.07.2015 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів № 163к від 15.07.2015 року та № 31 дк від 30.07.2015 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У судовому засіданні 20.11.2015 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві та уточненнях до позову (а.с. 3-7 т.1, 77-83 т. 2) вважаючи, що накази № 163к від 15.07.2015 року та № 31 дк від 30.07.2015 року є незаконними та необґрунтованими, тому просили їх скасувати, поновити Позивача на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідачів ОСОБА_4 Одеської області та Генеральної прокуратури України, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, які зазначені в запереченнях на позов (а.с. 71-74 т. 1), (а.с. 212-214 т. 2).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши Позивача, представника позивача та представника відповідачів, суд встановив наступне.
Позивач працювала в органах ОСОБА_4 України, що згідно з положеннями п.п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України віднесено до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних виплат, пов'язаних з її проходженням згідно ст. 17, 104 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що 15.07.2015 року ОСОБА_4 Одеської області видано Наказ № 1636к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з займаної посади старшого прокурора прокуратури Суворовського району за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, Позивачу 11.07.2015 року пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Вказана подія набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури. Своїми діями ОСОБА_1 порушила Присягу працівника прокуратури, вимоги Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, тобто скоїла проступок, який порочить її як працівника прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури. З урахуванням викладеного, керуючись ч. 1 ст. 8. п. 5 ст. 9 ст.ст.10, 11. 13 Дисциплінарного Статуту прокуратури України Позивача звільнено із займаної посади.
Також, Генеральною прокуратурою 30.07.2015 р. винесено Наказ № 31дк «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 15.07.2015 р. № 1636 к», в п. 2 якого зазначено: «Вважати старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси радника юстиції ОСОБА_1 звільненою із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням її класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 05.03.2009 р. № 221к».
Зазначений наказ мотивований іншими підставами, ніж наказ №1636к від 15.07.2015, на зміну якого він виданий, а саме, ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст.ст.10, 11, 16 Дисціплінарного статуту прокуратури України та п. 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України.
Не погоджуючись з винесеними наказами ОСОБА_4 Одеської області та Генеральної прокуратури України, позивач оскаржила їх у судовому порядку.
Оцінюючи оскаржені накази суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Порядок прийняття на службу до органів прокуратури, порядок її проходження та звільнення, регулюються нормами Закону України «Про прокуратуру», а також Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 6.11. 1991 року № 1796 -XII.
Відповідно до ч.2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках:1) недотримання пов'язаних із проходженням ужби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом: 2) порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
У відповідності до ст. 11 Статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, невиконання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
Як вбачається з пояснень Позивача та її представника, жодною з підстав, передбачених ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», звільнення 15.07.2015 згідно наказу №1636к мотивоване не було. Про наказ Генеральної прокуратури України від 30.07.2015 р. № 31дк «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 15.07.2015 р. № 1636 к» взагалі не знала. Діянь, несумісних з посадою працівника прокуратури не здійснювала. Процесуальні документи щодо скоєння кримінального правопорушення були відсутні. Супровідний лист про направлення до ОСОБА_4 Одеської області ОСОБА_3 з реєстру досудових розслідувань, повідомлення про підозру у вчиненні правопорушення, клопотання про застосування запобіжного заходу, датований 17.07.2015 року, тому спірні накази винесені без з'ясування обставин та одержання письмових пояснень, без перевірки та порушуючи презумпцію невинуватості.
Позивач особисто була у прокуратурі області 16.07.2015 у кадровій службі, однак про наявність зазначеного наказу їй повідомлено не було, будь-яких документів для ознайомлення не вручалось. У період з 16.07.2015 по 24.07.2015 знаходилась у відпустці у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Тому Позивач вважає, що оскаржуваний наказ не існував ні 15.07.2015 року, ні 16.07.2015 року, а у Відповідача були відсутні фактичні дані про скоєння будь-якого проступку.
Заява щодо обставин, які відбулися 10.07.2015, подана нею за власною ініціативою до прокуратура Одеської області 31.07.2015, вдруге на усну вимогу працівника відділу кадрів - 10.08.2015 року та втретє - 11.08.2015 року. Інших запрошень надати пояснення не надходило, про проведення службового розслідування відомо не було.
Також Позивач зазначила, що обставини, що викладенні у повідомлені про підозру, не відповідають фактичним, а також матеріалам кримінального провадження №42015161010002861 від 10.07.2015 року, які свідчать про провокаційні дії працівників правоохоронних органів, які використали іншу особу в своїх інтересах, але які не довели вчинення будь-якого проступку взагалі. За фактом вчинення провокаційних дій службовими особами УСБУ в Одеській області та службовими особами ТОВ «Центролит», 14.08.2015 до Єдиного реєетру досудових розслідувань за №42015160690000039 внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України. За фактом перевищення службових повноважень і службового підлогу співробітниками військової прокуратури та УСБУ під час затримання за ознаками ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України 07.08.2015 у ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження №42015160690000028. У зазначених кримінальних провадженнях Позивач залучена в якості потерпілої.
Також Позивач вважає, що Генеральним прокурором України наказом від 30.07.2015 № 31дк до неї застосоване нове стягнення за той самий проступок згідно п. 6 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України - звільнення з позбавленням класного чину, що суперечить вимогам ст. 12 Дисциплінарного статуту та ст. 61 Конституції України.
Судом встановлено, що 10.07.2015 прокурором Одеської області винесено розпорядження №330 про проведення службового розслідування з метою перевірки відомостей щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди при здійсненні процесуального керівництва та утворено для цього комісію з числа працівників прокуратури.
Наказом №1611к від 13.07.2015 року Позивача тимчасово на період службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків (а.с. 184 т.2 звор.бік).
14.07.2015 року за №(16)11-3213 вих-15 Прокуратурою Одеської області направлено запит до військової прокуратури Одеського гарнізону про надання документів: витяг з ЄРДР, копію повідомлення про підозру, копію подання та ухвали суду про обрання запобіжного заходу (а.с.77т.2).
15.07.2015 року за вих. № 8096 вих-15, Військовою прокуратурою Одеського гарнізону направлено до ОСОБА_4 Одеської області копії зазначених документів, які отримані 17.07.2015 року за вх. №44852 вх15.
З наданих копій документів вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища поєднане з її вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
За вказаним фактом 10.07.2015 слідчим Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42015161010002861 та 11.07.2015 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. В той же день ухвалою Приморського районного суду м. Одеси застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Наказом прокуратури Одеської області від 15.07.2015 № І6З6 бк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
Зазначений наказ Позивач отримала в ОСОБА_4 Одеської області 24.07.2015 року.
Як вбачається з пояснень представника відповідачів, підставою для застосування такого виду дисциплінарної відповідальності та видання наказу слугувало те, що військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, викрито старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_1, яка з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, одержала від керівника підприємства неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності.
Про вказаний факт ОСОБА_4 Одеської області стало відомо з доповіді Прокурора Суворовського району м. Одеси, інформації на офіційному сайті Генеральної прокуратури України, відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інших інтернет джерел.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Згідно з вимогами ст.ст. 2, 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання їх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, проявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
За невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить працівника прокуратури, на прокурорсько-слідчих працівників може бути накладено дисциплінарне стягнення.
Отже, із системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що ними регулюються умови звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника прокуратури саме за вчинення цією особою проступку під час проходження служби в прокуратурі.
Згідно вимог ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», прокурори, слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також і у випадках порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Текст присяги працівника прокуратури ОСОБА_1 підписаний 04.02.2011 року.
Частиною 2 ст.46 зазначеного закону встановлений зміст присяги, в якому, зокрема працівник присягає неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. При цьому працівник прокуратури усвідомлює, що порушення присяги несумісне з подальшим
перебуванням в органах прокуратури.
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, працівник покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд критично оцінює посилання Позивача та її представника на те, що діянь, несумісних з посадою працівника прокуратури вона не здійснювала, процесуальних рішень про доведеність вини не існує, а обставини, що викладенні у повідомлені про підозру, не відповідають фактичним, оскільки, як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для звільнення позивача із займаної посади слугувало скоєння нею проступку, який порочить її як працівника прокуратури, а не кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Суд зазначає, що відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не може ототожнюватись з відсутністю факту порушення дисципліни. Порушення "Присяги працівника прокуратури" є окремою підставою для звільнення з органів прокуратури і у відповідних статтях Дисциплінарного статуту прокуратури України не йдеться про можливість застосування даної підстави для звільнення виключно в разі притягнення особи до кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки як злочинної.
Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить працівників прокуратури, є дія чи бездіяльність проти інтересів служби, яка хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна із званням прокурора і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, тобто грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби - органів прокуратури. Прокурори зобов'язані сприяти підвищенню позитивного іміджу та авторитету органів державної влади і прокуратури зокрема, дорожити своїм ім'ям та статусом, не допускати невитриманості у висловлюваннях, уникати ситуацій, що дискредитують орган державної влади або ганьбить репутацію прокуратури.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 07.05.2014 № 47, службове розслідування може проводитись у випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками ганебних вчинків.
Відповідно до пункту 1.3 цього порядку, службові перевірки можуть проводитись за іншими фактами недотримання Присяги працівниками прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, уявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.
Таким чином, проведення службового розслідування є правом Прокурора, який вирішує питання про накладення стягнення.
Як пояснив суду представник відповідачів, з урахуванням вимог п. 2 Інструкції, метою проведення службового розслідування було саме з'ясування обставин ганебного вчинку та виявлення причин та умов, що їм сприяли, а також попередження таких вчинків серед інших працівників органів прокуратури, при цьому письмові пояснення від ОСОБА_1 не одержувались в зв'язку із затриманням та застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З висновку службового розслідування вбачається, що Позивач неодноразово зустрічалась зі свідком у кримінальному провадженні. 03.07.2015 року, у приміщенні прокуратури поставила вимогу про те, що він має передати їй неправомірну вигоду, після чого 10.07.2015 року отримала таку вигоду у вигляді грошових коштів, поєднану з її вимаганням. Таким чином, комісією зроблено висновок, що ОСОБА_1 порушила Присягу працівника прокуратури України, скоїла проступок, який порочить її як працівника прокуратури та є несумісним з подальшим перебуванням на службі в органах прокуратури (а.с.205-212 .т1).
Щодо застосування, як вважає Позивач з боку Генеральної прокуратури України нового стягнення за той самий проступок згідно п. 6 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, тобто звільнення з позбавленням класного чину, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.
Із змісту статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України вбачається, що прокурори областей мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.
Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів.
23.07.2015 року Прокурором Одеської області внесено подання Генеральному прокурору України про позбавлення класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 05.03.2009 р. № 221к (а.с.185 т.1).
Наказом Генерального прокурора України від 30.07.2015 р. № 31дк «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 15.07.2015 р. № 1636 к», внесено зміни, а саме в п. 2 зазначено: «Вважати старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси радника юстиції ОСОБА_1 звільненою із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням її класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 05.03.2009 р. № 221к», що спростовує твердження про порушення вимог статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України з боку відповідача.
Таким чином, системний аналіз зазначеного дає підстави дійти висновку, що скоєння проступку, який допустила Позивач під час виконання службових обов'язків, з урахуванням соціального аспекту давало відповідачам підстави дійти висновку про неможливість подальшого її перебування на службі та застосувати до неї найсуворіший вид стягнення - звільнення з органів прокуратури з позбавленням класного чину.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури є правомірним, відповідає ступеню тяжкості проступку, порушень чинного законодавства не встановлено, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо скасування наказів та поновлення її на посаді не підлягають задоволенню.
Разом з тим, стосовно вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд може задовольнити таку вимогу лише в разі поновлення на посаді та скасування оскаржуваних наказів.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачами по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2,8,69,71,94,158-163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області, Генеральної прокуратури України - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний 23.11.2015 року.
Головуючий суддя Бутенко А.В.
Суддя Свида Л.І.
Суддя Тарасишина О.М.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області, Генеральної прокуратури України - відмовити повністю.
23 листопада 2015 року.