Копія
19 листопада 2015 р. Справа №818/3552/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3552/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Сумській області
про скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Сумській області) за № 2371/04 від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняттям протиправного та незаконного наказу за № 2371/04 від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади порушено його права та інтереси.
Позивач зазначає, що підставою прийняття наказу про звільнення, як зазначено у тексті самого наказу, є факт вручення 11.09.2015 ОСОБА_1 повідомлення про підозру Прокуратурою Сумської області щодо вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 368 КК України. Однак, на переконання позивача факт отримання повідомлення про підозру у вчиненні злочину не може бути підставою для припинення трудових відносин.
Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що у наказі про звільнення вказується, що Позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з припиненням ним державної служби відповідно до п. 6 ч. 30 ЗУ «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця, передбаченої ст. 17 ЗУ «Про державну служ6у». Однак позивач просить суд врахувати, що звільнення державного виконавця на цій підставі передбачає дотримання керівником державного органу відповідної процедури звільнення та попередньої службової перевірки, які чітко визначені законодавством.
Так, відповідно до Розділу 9 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Головного управління юстиції у Сумській області затверджених протокол № 1 від 15.02.2013р. «у разі виявлення порушень спеціальних обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу, порушення Присяги державний службовець підлягає звільненню з займаної посади за поданням безпосереднього керівника після проведення службового розслідування.
Проведення таких розслідувань регламентується «Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником державного органу, в якому працює службовець. За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата (п.4).
Подібна норма міститься і у ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про державну службу» та ч. 5 ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції».
Крім цього, позивач посилається на п.8 «Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» відповідно до якого, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому мають бути зазначені: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування і т.ін. Акт службового розслідування з відповідними документами повинен зберігатися в державному органі, який проводив розслідування.
Отже, позивач просить суд врахувати, що законодавством чітко визначена процедура звільнення та дії керівника державного органу у разі отримання працівником підозри про вчинення корупційного правопорушення.
Натомість, начальником Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_4 взагалі був проігнорований передбачений законодавством порядок звільнення і службове розслідування не проводилося. І замість того, щоб відсторонити Позивача від виконання службових обов'язків на момент проведення перевірки зі збереженням заробітної плати, його було незаконно звільнено.
Таким чином, звільнення Позивача є невмотивованим, адже відбулось без будь-якої перевірки фактів та обставин його діяльності на займаній посаді.
В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача також наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача не визнає, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.16-27).
Так, в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що 10.09.2015р. Управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області від Прокуратури Сумської області було отримано листа, який свідчив про те, що в ході розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 10.09.2015р. під час отримання неправомірної вигоди був затриманий старший державний виконавець відділу ДВС СМУЮ ОСОБА_1
11.09.2015р. відповідачем було отримано листа від Прокуратури Сумської області про вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
У зв'язку з повідомленням позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наказом ГТУЮ у Сумській області №237,04 від 11.09.2015р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку з припиненням державної служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 ЗУ "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 17 зазначеного закону.
При цьому, відповідач зазначив, що проведення службового розслідування не проводилось, оскільки це ж не обов'язок установи, а право. Відповідно, позивача було одразу звільнено з урахуванням інформації, яка надійшла з прокуратури Сумської області про порушення відносно позивача кримінальної справи. Відсторонення позивача від займаної посади на період розгляду кримінальної справи відповідач також вважав недоцільним, оскільки інформація, яка міститься в листі прокуратури Сумської області, на переконання представника відповідача, вже сама по собі свідчить про порушення позивачем присяги державного службовця, а тому є підставою для звільнення з займаної посади.
Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного Наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади зам порушення присяги начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області діяв у відповідності до наданих повноважень та з дотриманням процедури прийняття наказу про звільнення.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як свідчить з матеріалів справи, 12.05.2011 року ОСОБА_1 був призначений на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Великописарівського районного управління юстиції тимчасово, на період соціальної відпустки основного працівника ОСОБА_5, до моменту її фактичного виходу на роботі, як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір та був зарахований до кадрового резерву.
На підставі ст. 17 ЗУ «Про державну службу» 12.05.2011р. Позивач прийняв присягу державного виконавця та йому було присвоєно 15 ранг державного службовця в межах сьомої категорії посад.
16.05.2011р. Позивач переведений, за його згодою, на посаду державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції тимчасово, на період соціальної відпустки основного працівника ОСОБА_6, до моменту її фактичного виходу на роботу, відповідно до ст. 32 КЗпП України.
25.11.2011р. Позивач призначений на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
21.03.2012р. Позивач переведений, за його згодою, на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, як такий, що успішно пройшов стажування.
13.05.2013р. Позивачу присвоєно 14 ранг державного службовця в межах сьомої категорії посад.
13.05.2015р. Позивачу присвоєно 13 ранг державного службовця в межах сьомої категорії посад.
10.09.2015р. Управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області від Прокуратури Сумської області було отримано листа, який свідчив про те, що в ході розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 10.09.2015р. під час отримання неправомірної вигоди був затриманий старший державний виконавець відділу ДВС СМУЮ ОСОБА_1
11.09.2015р. відповідачем було отримано листа від Прокуратури Сумської області про вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
У зв'язку з повідомленням позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наказом ГТУЮ у Сумській області №237,04 від 11.09.2015р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку з припиненням державної служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 ЗУ "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 17 зазначеного закону.
15.09.2015р. Позивач отримав лист від начальника Головного територіального управління юстиції в Сумській області № 08-08/824 від 11.09.2015 ОСОБА_4, у якому повідомлялося про його звільнення та необхідність з'явитися 14.09.2015 до відділу кадрової роботи та державної служби головного територіального управління юстиції для здачі службового посвідчення серії СУ №930 від 23.04.2014.
Так як Позивач в період з 15.09.2015 по 18.09.2015 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідними довідками, то лише 21.09.2015р. був ознайомлений під підпис особисто з наказом Головного територіального управління юстиції в Сумській області №2371/04 від 11.09.2015р. (а.с.7).
Підставою прийняття наказу про звільнення, як зазначено у тексті самого наказу (а.с.7), є факт вручення 11.09.2015 ОСОБА_1 повідомлення про підозру Прокуратурою Сумської області щодо вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
Оцінюючи правомірність та законність прийняття оскаржуваного наказу, суд виходить з наступного:
Основним законом, який регулює суспільні відносини, які охоплює діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, є Закону України "Про державну службу".
Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
При цьому, факт отримання повідомлення про підозру у вчиненні злочину не може бути підставою для припинення трудових відносин.
Дійсно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» від 17 травня 2012 № 4711-17 доповнено частину 1 статті 36 Кодексу законів про працю України пунктом 7і, де визначено ще одну підставу припинення трудових відносин. Такою підставою є «набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення». Також законодавець визначив, що у випадках, передбачених пунктами 7 і 7і частини 1 цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Подібне положення міститься й у Розділу 9 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Головного управління юстиції у Сумській області затверджених протокол № 1 від 15.02.2013: «Працівник, якого притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, підлягає звільненню з посади після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до вимог п. 7-1 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до отого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення».
Тож підставою для прийняття наказу про звільнення державного виконавця може бути лише факт отримання копії судового рішення, яке набрало законної сили і, відповідно до якого державного виконавця притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення», а не факт отримання підозри про вчинення злочину.
Стаття 62 Конституції України гарантує принцип презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Виходячи з цього, твердження прокурора про винність ОСОБА_1 та вручення йому підозри про вчинення злочину - це лише його думка та позиція, правильність якої ще потрібно довести в суді. І лише обвинувальний вирок суду, винесений у встановленому законом порядку, означатиме позитивне вирішення питання про винність Позивача у вчиненні злочину, який йому інкримінують.
При цьому, у наказі про звільнення вказується, що Позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з припиненням ним державної служби відповідно до п. 6 ч. 30 ЗУ «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця, передбаченої ст. 17 ЗУ «Про державну служ6у». Однак звільнення державного виконавця на цій підставі передбачає дотримання керівником державного органу відповідної процедури звільнення та попередньої службової перевірки, які чітко визначені законодавством.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державну виконавчу службу» працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.
Основним законом, який регулює правовідносини щодо прийняття, проходження та звільнення з державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. N 3723-ХІІ. При цьому, наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних з проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про державну службу» підставою для припинення державної служби, крім загальних підстав, що передбачені Кодексом законів про працю України, є порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.
За правилами ст. 17 Закону громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. При цьому в п. 6 ч. першої ст. 30 вказаного Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, яке відбувається у формі звільнення.
Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.
Так, відповідно до Розділу 9 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Головного управління юстиції у Сумській області затверджених протокол № 1 від 15.02.2013 : «у разі виявлення порушень спеціальних обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу, порушення Присяги державний службовець підлягає звільненню з займаної посади за поданням безпосереднього керівника після проведення службового розслідування.
Проведення таких розслідувань регламентується «Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець. В рішенні про проведення службового розслідування слід визначити голову та членів комісії з його проведення, мету і дату початку та закінчення службового розслідування, термін якого не може перевищувати двох місяців (п.3). Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником державного органу, в якому працює службовець. За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата (п.4).
Подібна норма міститься і у ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про державну службу» та ч. 5 ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції».
Крім того, відповідно до п. 8 «Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому мають бути зазначені: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у державному органі і перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з державного службовця безпідставні звинувачення або підозру. У разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника державного органу (посадової особи), який призначив службове розслідування, в одному примірнику. При цьому перед поданням на розгляд з його змістом необхідно ознайомити державного службовця, стосовно якого проводилося розслідування. За результатами розгляду зазначений керівник державного органу (посадова особа) повинен прийняти в десятиденний термін відповідне рішення та ознайомити з ним державного службовця, який має право на його оскарження в порядку, установленому чинним законодавством. Акт службового розслідування з відповідними документами повинен зберігатися в державному органі, який проводив розслідування.
Тож як ми бачимо, законодавством чітко визначена процедура звільнення та дії керівника державного органу у разі отримання працівником підозри про вчинення корупційного правопорушення.
Натомість, начальником Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_4 взагалі був проігнорований передбачений законодавством порядок звільнення і службове розслідування не проводилося. І замість того, щоб відсторонити Позивача від виконання службових обов'язків на момент проведення перевірки зі збереженням заробітної плати, його було незаконно звільнено.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не доведена наявність підстав для припинення перебування на державній службі ОСОБА_1, визначених ст.17, п.6 ч.1 ст.30 ЗУ «Про державну службу», що безпосередньо зазначені в оскаржуваному наказі №2371/04 від 11.09.2015р.
Відповідачем не було дотримано процедури прийняття наказу про звільнення, службове розслідування не було проведено, обставини викладені у листі Прокуратури Сумської області про вручення позивачу підозри у скоєнні злочину будь-яким чином відповідач не намагався з'ясувати. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що проведення службового розслідування це є право відповідної установи, а не обов'язок і відповідач не вважав за необхідне таким правом скористатись.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про припинення перебування позивача на державній службі відповідач діяв не на підставах, встановлених Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням права позивача на працю, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Сумській області № 2371/04 від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАСУ встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Сумській області №2371/04 від 11.09.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1С." з посади старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
Поновити ОСОБА_1 (40000, м. Суми, вул. Декабристів, 143/22) на посаді старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
Постанова в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2015 року.