03 листопада 2015 року 810/3147/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Сіренко Ю.П., за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ»
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
ТОВ «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» звернулося до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з вимогою визнати незаконною та скасувати вимогу від 16.06.2015 р. №153-25.
У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 20.06.2015 р. TOB «АВК «СІЧ» отримано податкову вимогу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.06.2015 року № 153-25.
Вважає дану податкову вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ПК України строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пояснив, що в оскаржуваній вимозі допущена технічна помилка, а саме у найменуванні органу державної податкової служби зазначена Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, а треба Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, однак це не є підставою для її скасування.
Відповідач вважає оскаржувану вимогу правомірною та такою, що винесено відповідно до чинного законодавства.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.01.2013 р. та 13.02.2014 р. позивачем подавалась до податкового органу податкові декларації з плати за землю.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Серед інших обов'язкових реквізитів податкової декларації, передбачених пунктом -8.3 статті 48 ПК України, є код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.
Судом встановлено, що в поданих до податкового органу позивачем податкових деклараціях не була заповнена графа «реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта». У даній графі декларації відсутній прочерк або будь-які інші відмітки платника податків.
Таким чином, посадовою особою органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, не був виконаний обов'язок щодо перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів декларації, передбачених, зокрема, п. 48.3 ст. 48 ПК України.
Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання ватником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, сповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове , повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Натомість, податкові декларації позивача, помилково заповнені з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України без належної перевірки були прийняті відповідачем і враховані ним при винесенні оскаржуваної податкової вимоги.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Отже, документи, які були подані позивачем в 2013 та 2014 роках до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не є податковими деклараціями в розумінні норм Податкового кодексу України.
Щодо виникнення обов'язку сплачувати оренду плату, необхідно вказати наступне.
Судом встановлено, що 15.10.2010 р. між ТОВ АВК «Січ» та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області укладено Договір оренди земельної ділянки. Договір оренди було укладено на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.10.2010 р. №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ АВК «Січ».
29.12.2010 р. Бориспільською держаною адміністрацією Київської області винесено розпорядження № 3250 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови районної державної адміністрації ОСОБА_1 від 13.10.2010 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «СІЧ».
Постановою Київського окружного адміністративного суду Бориспільською держаною адміністрацією Київської області від 24.05.2011 р. у справі №2а-896/11/1070 визнано незаконним та скасовано розпорядження № 3250 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови районної державної адміністрації ОСОБА_1 від 13.10.2010 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «СІЧ».
Після завершення вищевказаного спору позивач протягом 2011-2013 років неодноразово звертався до Бориспільського земельного відділу із заявами про державну реєстрацію Договору оренди, але дані заяви не були прийняті реєстраторами, які у своїй відмові посилались на зміну законодавства щодо реєстрації земельних ділянок та відсутністю чітких інструкцій щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі.
З 2013 року набув чинності порядок, відповідно до якого встановлювалась процедура реєстрації речових прав. Необхідною умовою для проведення реєстрації договору оренди орендарем була необхідність зареєстрованого права власності на землю орендодавцем, тобто Бориспільською РДА, як виконавчим органом місцевого самоврядування.
19.09.2013 р. вихідним листом 19/09 TOB «АВК «СІЧ» звернулось до Бориспільської РДА з проханням провести реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 із зазначенням, що не проведення реєстрації перешкоджає можливості проведення реєстрації Договору оренди. Відповіді отримано не було. Право власності у реєстрі не зареєстровано.
30.10.2013 р. ТОВ АВК «СІЧ» повторно подано лист до Бориспільської РДА вих. № 30/10 із зазначенням про необхідність зареєструвати право власності на земельну ділянку через набуття чинності змін до закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме шино та їх обтяжень», на що отримано відповідь вих. №7-46-4453 про подання Бориспільською адміністрацією заяви про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, яка є предметом Договору оренди з ТОВ «АВК «СІЧ».
09.12.2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно видане рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав №8822120 - на тій підставі, що право власності на ділянку з боку Бориспільської РДА не зареєстроване.
17.12.2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно прийняте рішення № 9163924 про відмову у державній реєстрації права оренди на тій підставі, що земельна ділянка не зареєстрована за власником - Бориспільською РДА.
21.03.2014 р. представник позивача отримав рішення державного кадастрового реєстратора Управління Дерземагенства у Бориспільському районі Київської області від 06.10.2014 р. № РВ-3200066192014 про відмову у знесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з «не відповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр». При цьому, кадастровим реєстратором не було роз'яснено заявникові у чому полягає невідповідність поданих документів.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.02.2015 р. у справі №810/5949/14 визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Управління Дерземагенства у Бориспільському районі Київської області ОСОБА_2 від 06.10.2014 р. № РВ-3200066192014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язано розглянути заяву позивача.
05.06.2015 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 47770890. Постанова суду на даний момент не виконана.
Вищевказані обставини вказують на добросовісні намагання позивача провести державну реєстрацію Договору оренди.
Обов'язок сплачувати орендну плату виникає лише після державної реєстрації договору оренди.
Відповідно до вимог п.п. 288.1 та п. 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати (в редакції чинній до 2015 року).
Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Частиною 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.
З системного аналізу вищевказаних норм випливає, що договір оренди вважається чинним та таким, що підлягає виконанню з моменту його державної реєстрації, а отже і обов'язок по сплаті орендної плати виникає саме з цього моменту.
Крім цього, відповідно до пункту 27 Договору оренди приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчують право на неї та її державної реєстрації забороняється.
Підпунктом а пункту 31 Договору оренди встановлено, що: «Орендар має право приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди».
Оскільки на час винесення податкової вимоги у позивача був відсутній зареєстрований Договір оренди земельної ділянки, то обов'язку сплачувати орендну плату земельної ділянки у позивача також не було.
Таким чином, оскаржувана вимога є такою, що винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.06.2015 р. №153-25.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» сплачений судовий збір у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 листопада 2015 р.