04 листопада 2015 року 810/3526/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-
ТОВ «Еталон-К» звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 18.07.2015 р. №125110011/2015/010111/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00147.
У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 18.07.2015 р. Митним постом «Східний термінал» Київської митниці Державної фіскальної служби було прийнято рішення №125110011/2015/010111/2 ( далі - «Рішення») про коригування заявленої ТОВ «Еталон-К» митної вартості товарів, що були імпортовані товариством відповідно до умов контракту №01/10-1-ІМ від 01.10.2010 р. та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00147 (далі - «Картка відмови»).
Вважає, що аргументи, якими відповідач вмотивував висновок щодо неможливості застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, а Рішення та Картка відмови - протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням основних принципів здійснення державної митної справи: законності, визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності.
Представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У обґрунтування своєї правової позиції вказав, що 17.07.2015 р. декларантом ТОВ «Еталон-К» було подано до митного оформлення електронну митну декларацію, якій було присвоєно номер 12110011/2015/009811 на товар: плитка керамічна для підлоги.
Київською митницею ДФС було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення згідно митної декларації №125110011/2015/009811 від 17.07.2015, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявления товару до митного оформлення та винесено рішення про корегування митної вартості товарів від 18.07.2015 р. №125110011/2015/010111/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00147.
04.11.2015 р. у судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 р. позивач з метою митного оформлення товару: плитки керамічної облицювальної глазурованої завтовшки не більше 15 мм. з кам'яної кераміки для покриття підлоги, виробник GRUPPO CERAMICHE RICCHETTI S.P.A., торгівельна марка - CERDISA (країна виробництва - Італія), надав відповідачу митну декларацію №125110011/2015/009811, в якій вартість товару визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до пп.2 п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач в порядку ч.2 ст.53 Митного кодексу України разом із Митною декларацією надав перелік документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/10-1-ІМ від 01.10.2010 p., інвойс (рахунок-фактура) №641/15 від 07.07.2015 р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2015 p., прейскурант (прас- лист) виробника товару №49/15 від 01.07.2015 p., міжнародна автомобільна накладна (CMR) №348751 від 09.07.2015 p., картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001248 від 28.11.2012 p., книжка МДП (Carnet TIR) №RX.75586763 від 09.07.2015 р., інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 07.07.2015 p., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 07.07.2015 p., декларацію про походження товару №641/15 від 07.07.2015 p., копію митної декларації країни відправлення №15S003XL08 від 09.07.2015 p., лист б/н від 01.07.2015 р.
Київською митницею ДФС було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення згідно митної декларації № 125110011/2015/009811 від 17.07.2015, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявления товару до митного оформлення та винесено рішення про корегування митної вартості товарів від 18.07.2015 р. №125110011/2015/010111/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00147.
Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про визначення митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів однак не надано жодного документу, яким підтверджувалося б формування даної митної вартості товарів.
Разом з тим, відсутність документального підтвердження розрахунку митної вартості за другорядним методом суперечить вимогам ч.5 ст. 59 Митного кодексу України.
Крім того, застосовуючи другорядний метод за ціною договору щодо ідентичних товарів підлягають врахуванню умови, визначені ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 59 Митного кодексу України:
- за основу коригування береться лише найбільш наближене до спірного митне оформлення (ч.1 ст. 59 Митного кодексу України);
- взяте за основу коригування митне оформлення мало бути здійснено саме за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (ч.1 ст. 59 Митного кодексу України);
оформлені товари мають бути ідентичними за фізичними характеристиками, торгівельною маркою, виробником, якістю та репутацією на ринку (ч.2 ст. 59 Митного кодексу України);
- ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст. 59 Митного кодексу України);
- У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, включаються у вартість операції ( а у спірному випадку заявлено умови поставки СРТ, які передбачають включення до митної вартості витрат, понесених на транспортування, навантаження, зважування, страхування), здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
Заявляючи метод визначення митної вартості, передбачений ст. 59 Митного кодексу України, позивачем не підтверджено документально та достовірно дотримання кожної із вказаних умов ч.ч. 1-6 ст. 59 Митного кодексу України.
В ході перевірки поданих до митного оформлення документів за ЕМД 17.07.2015 р. №125110011/2015/009811 було встановлено, що вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Згідно з главою 1 розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, відомості про митну вартість товарів вказуються у графі 12 у валюті України. У правому підрозділі графи 22 зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).
Як вбачається з графи 22 вказаної ЕМД фактурна вартість товару складає 5846,40 дол. США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним в графі 23, складає 128 542,97 грн. в той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 становить 168 942,19 грн.
Надані декларантом позивача разом з ЕМД документи (контракт з додатковою угодою, рахунки) підтверджують не відображають усіх складових митної вартості товару, зокрема, відсутні документи, передбачені пунктами 6 і 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому, варто вказати, що за умовами п.п.6,8 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документи, що містять відомості про вартість транспортування товару, а також страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування надаються у будь-якому випадку, незалежно від того, хто поніс такі витрати.
Судом встановлено, що жодного з документів, передбачених чинним законодавством України з питань державної митної справи (ані рахунку-фактури, ані акту виконаних робіт, ані платіжних та банківських документів, ані страхового полісу) декларантом позивача до митного оформлення не було надано.
В той же час, п.44.1 ст. 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності.
Судом встановлено, що документи містили розбіжності, а саме у гр. 44 Митної декларації від 27.07.2015 року №125110011/2015/010346 Позивач задекларував контракт купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 під кодом 4104, що відповідно до Класифікатора документів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Еталон-К» здійснює імпорт «плитка керамічна облицювальна глазурована» за зовнішньоекономічним контрактом із компанією Solifmance OU ОСОБА_1 (продавець), яка не є виробником вищезазначеного товару.
Виробниками товарів значаться компанії, відповідно до переліку виробників товару зазначених у п. 1 додаткової угоди б/н від 01.02.2015 до контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 р., що підтверджено у гр.31 МД від 27.07.2015 р. №125110011/2015/010346 (виробник - Gruppo Ceramiche Richetti S.P.A., Італія - IT). Якщо продавець не є виробником товару, це може значно впливати на митну вартість товару. Отже митне оформлення товарів здійснювалось за непрямим контрактом.
Таким чином, позивач мав би задекларувати контракт під кодом 4100, що відповідно до класифікатора означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів».
При цьому, відповідно до ч.8 ст. 257 Митного кодексу України, декларант зобов'язується вносити до митної декларації відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору.
Також, судом встановлено, що при наданні документів митному органу мали місце розбіжності і в умовах поставки товарів, а саме: у гр.20 митної декларації 17.07.2015 р. №125110011/2015/009811 умовами поставки визначено СРТ UA Бровари, тоді як у п.п. 1, 3 контракту купівлі- продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 р. умовами поставки значиться FOB («Інкотеме 2000») - Валенсія, а у прайс-листі №49/15 від 01.07.2015 р., який виданий продавцем (компанією Solifmance OU ОСОБА_1) - EXW.
Прайс-лист надано від компанії SOLIFINANCE OU, що є продавцем товару, а не виробником. Ціни в прас-листі вказані на умовах EXW, без зазначення місця знаходження заводу, що суперечить вимогам міжнародних правил Incoterms 2010.
До митного оформлення було надано контракт з тим самим номером та датою, однак у п. 1 зазначено, що умовами поставки є FOB Валенсія, Україна.
Цей факт ставить під сумнів достовірність та об'єктивність наданої інформації, оскільки незрозуміло, скільки ще варіантів того самого контракту існує, та за якими умова та з якою фактичною вартістю товар переміщується на митну територію України.
Відповідно до у п. 1 додаткової угоди б/н від 01.02.2015 р. до контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 р. Покупець (ТОВ «Еталон-К») являється офіційним дистриб'ютором товарів в Україні, куплених у Продавця (Solifinance OU ОСОБА_1).
При цьому, ч. 17 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі, якщо одна зі сторін договору є дистриб'ютором іншої, то такі особи вважаються пов'язаними між собою.
Керуючись п.2 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, декларант Позивача зобов'язаний подавати до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та всі додатки до нього.
Судом встановлено, що відповідно до графи 44 митної декларації від 27.07.2015 р. №125110011/2015/010346 до митниці було надано лише одну додаткову угоду від 01.02.2015 р. №б/н до контракту(код 4103 у графі 44 МД).
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ціна товару вже включає вартість транспортування, посилаючись на п.4 контракту, де зазначено, що до ціни включено такі витрати на території продавця.
Разом з тим, місцем знаходження Продавця є м. Таллін, ОСОБА_1. Спірний товар вироблено в Італії.
Умовами поставки відповідно до контракту є FOB Валенсія, будь-які інші умови поставки не є документально підтвердженими.
Однак, фактично за відомостями CMR від 09.07.2015 товар відправлено з м. Люблін, Польща, що не є територією продавця та контрактом не передбачено поставки з м. Люблін.
Судом встановлено, що митна вартість товарів заявлена позивачем відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, у документах, що були надані до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Керуючись вимогами ч.2 ст. 52, ч.2,9 ст. 58 та З ст. 53 Митного кодексу України, відповідачем для підтвердження заявленої митної вартості надіслано декларанту в електронному вигляді письмову вимогу надати протягом 10 календарних днів наступні додаткові документи:
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
Відповідно до ч.5 ст. 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Разом з тим, твердження позивача про те, що при витребуванні додаткових документів митний орган не зазначив конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, оскільки жодними нормами не передбачено обов'язку митниці письмово зазначати про конкретні причини витребування документів.
Однак, не використовуючи своє право, надане законодавцем (ч.3 ст.53 Митного кодексу України - у підприємства було 10 днів, щоб подати додатково витребувані документи) в електронному вигляді представником ТОВ «Еталон-К» ОСОБА_2 було направлено повідомлення на адресу митниці в якому зазначено наступне:
«З запитом ознайомлені, надати додаткові документи немає можливості. Прошу винести рішення без врахування терміну зазначеного в ст.53 МКУ.»
Таким чином, неподання додаткових документів, згідно витребуваного переліку, позбавляють орган доходів і зборів можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів.
Разом з тим. керуючись п.3 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані нести всі додаткові витрати, пов'язані з наданням митниці додаткової інформації. Однак, у спірному випадку ТОВ «Еталон-К» безпідставно знехтував цим обов'язком, наслідком чому є залишення непідтвердженою заявленої ним же митної вартості, її числового розрахунку та обраного методу.
У зв'язку з відсутністю всіх відомостей, у наданих декларантом документах щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару, та наявною у митного органу інформацією щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей товару того ж виробника на рівні 0,51-0,52 дол. США/кг, інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.07.2015 р. № 125000011/2015/000205/2.
Щодо тверджень Позивача з приводу неправомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості суд вказує, що в графі 33 Рішення про коригування митної вартості №125110011/2015/010111/2 від 18.07.2015 р. чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів. Зокрема в ній зазначається, що заявлений метод №2 не застосовується тому, що декларантом не виконано вимоги ст. 59 Митного кодексу України, а також п.6 ч.1 ст. 255 Митного кодексу України та декларант відмовився від надання додаткових документів Метод №3 не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог ст. 60 Митного кодексу України. Методи №4 та №5 не застосовуються у зв'язку із відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Метод 6 - митну вартість скориговано відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 17.06.2015 №1002500001/2015/006619, від 14.07.2015 №100250001/2015/007791.
Враховуючи, що митні декларації, які було взято за джерело коригування оформлено 17.06.2015 та 14.07.2015, то в даному випадку дотримано 90-дений термін до спірного митного оформлення, встановлений ст. 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
При цьому, митна вартість за джерелами корегування є визначеною/визначеною митницею, що відповідає ч.2 ст.64 Митного кодексу України, відповідно до якої митна вартість має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.
Як вбачається із витягу з цінової бази ЄАІС ДМСУ по МД від 17.06.2015 р. №1002500001/2015/006619, від 14.07.2015 р. №100250001/2015/007791, відносно яких відбулося коригування митної вартості товарів по рішенню №125110011/2015 010111/2 від 18.07.2015.
Суд звертає увагу, що за одиницю виміру обрано метр квадратний (м2), оскільки позивачем при декларуванні товарів у гр. 41 митної декларації від 27.07.2015 р. №125110011/2015/009811 обрано додаткову одиницю виміру « 055», що відповідно до Класифікатора одиниць вимірювання та обліку, що використовуються у процесі оформлення митних декларацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» означає квадратний метр «м2».
Оскільки основною одиницею виміру для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів є вартість товару за кілограм, то митницею зроблено перерахунок за додаткову одиницю виміру - USD/m2. Тобто, митна вартість по товару скоригована митним органом до рівня 0,51 USD/кг, що в результаті перерахунку становить 12,75 USD/m2. Таким чином, формула розрахунку для визначення митної вартості має наступний вигляд:
( 0.51 USD/кг* 20880 кг): 835,2 м2= 12,75 USD/m2,
де 0,51 USD/кг- скоригована митна вартість за кг товару;
20880 кг- вага нетто задекларованого товару;
835,2 м2- кількість товару всього в додаткових одиницях виміру.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про корегування митної вартості товарів від 18.07.2015 р. №125110011/2015/010111/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00147, ним було винесено правомірно.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 КАС суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.