15 вересня 2015 року м.Київ 810/1745/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 фізичної особи-підприємця
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання нечинною вимога та рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 фізична особа-підприємець (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1, суб'єкт господарювання, платник податків, фізична особо-підприємець) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання частково в сумі 20099,00 грн. нечинними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2014 № Ф-603 та рішення про застосування штрафної санкції від 24.12.2014 № 38 в сумі 2497,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимога та рішення були прийняті податковим органом на підставі висновків Акта планової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 - 31.12.2013 № 600/17-3/НОМЕР_1 від 21.11.2014 (далі - Акт перевірки).
Разом з тим, вважаючи висновки Акта перевірки необґрунтованими позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Водночас, відповідь на скаргу позивач станом на час звернення до суду не отримав. Тому, на думку позивача, Головним управлінням ДФС у Київській області зазначену скаргу було задоволено у повному обсязі та встановлено, що чистий оподаткований дохід з якого рахується податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницькою діяльністю за 2012 рік нею було занижено на суму 42481,26 грн.
З огляду на зазначене, позивач зауважила, що фактично єдиний внесок за 2012 рік нею було занижено на суму 14741,00 грн., у зв'язку з чим і сума штрафної санкції повинна становити 2211,00 грн.
Отже, оскільки в оскаржуваних вимозі та рішенні податковим органом зазначено інші від наведених сум, на дамку позивача, вони підлягають частковому скасуванню.
У судове засідання призначене на 15.09.2015 уповноважені представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи доказів.
15.09.2015 від представника позивача до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Представники відповідача у судове засідання 15.09.2015 не з'явились. Відповідач про причини неявки уповноваженого представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ДФС у Київській області суду не повідомив та будь-яких заяв або клопотань до суду не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113317044720.
Разом з тим, під час розгляду справи у судовому засіданні 19.05.2015 представником відповідача були надані суду заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування доводів заперечень представник відповідача посилався на обставини, викладені в Акті перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27.10.2014 по 01.11.2015 на підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 27.10.2014 № 969 та № 970, згідно плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено Акт № 600/17-3/НОМЕР_1 від 21.11.2014 (далі - Акт перевірки), в якому посадовими особами податкового органу зафіксовано такі порушення, зокрема:
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012-2013 роки в сумі 14327,00 грн. в т.ч. за 2012 рік в сумі 10585, 25грн. та 2013 рік - 3741 ,46 грн.,
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на додану вартість у сумі 13242,00 грн., в т.ч. у травні 2012 року на суму ПДВ - 224,00грн., у жовтні 2012 року на суму ПДВ 6158,00грн., у вересні 2013 року на суму ПДВ 5967,00 грн., у листопаді 2013 року на суму ПДВ 893,00 грн.,
- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, що призвело до заниження єдиного внесоку за 2012-2013 роки на суму 4840,0 грн., в т.ч. за 2012 рік у розмірі 24487,19 грн. та 2013 рік - 10352,74 грн.
Внаслідок виявлених та зафіксованих в Акті перевірки порушень Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі ДФС у Київській області прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-603 від 21.11.2014 згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити суму недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 34840,00 грн.,
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2015 № НОМЕР_2, згідно з яким позивачу визначено штрафні санкції у сумі 5390,47 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу від 24.12.2014 № 38 згідно з яким до суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з донарахуванням податковим органом єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 34840,00 грн. застосовано штрафні санкції у розмірі 4708,00 грн.,
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.12.2014 № НОМЕР_3 згідно з яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 19862,00 грн., у тому числі на 13242,00 за основним платежем та 6621,00 грн. за штрафними санкціями,
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.12.2014 № НОМЕР_4 відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 21491,00 грн., у тому числі на 14327,00 за основним платежем та 7164,00 грн. за штрафними санкціями.
Непогоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку.
Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України) розглянула скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 06.07.2015 б/н (вхідний № 2292/ФОП від 06.07.2015) та від 07.07.2015 б/н (вхідний № 2310/ФОП від 07.07.2015) на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.12.2014 № 004006170202, № НОМЕР_3, рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.03.2015 № 574/14/10-36-10-01-04 про результати розгляду первинної скарги та на протиправні дії посадових осіб органів ДФС. 30.07.2015 ДФС України було прийнято рішення № 7350/К/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду зазначених скарг. Відповідно до змісту цього рішення скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, а податкові-повідомлення рішення - скасовано. При цьому, ДФС України зазначено що скасовані податкові-повідомлення рішення не породжують виникнення будь-яких обов'язків у субєкта господарювання.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування” платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування” встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Розмір єдиного для таких платників становить 34,7 % вказаної вище бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування” обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Як встановлено судом, ДФС України скасовано податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 24.12.2014 № НОМЕР_4 відповідно до якого платнику податків ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 21491,00 грн., у тому числі на 14327,00 за основним платежем та 7164,00 грн. за штрафними санкціями, а також зазначено, що скасовані податкові-повідомлення рішення не породжують виникнення будь-яких обов'язків у ФОП ОСОБА_1
З огляду на зазначене та враховуючи, що податковим органом донарахований єдиний соціальний внесок та штрафні (фінансові) санкції саме у зв'язку з нарахуванням податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є підставою для визнання протиправними і скасування вимоги від 21.11.2014 № Ф-603 та рішення № 38 від 24.12.2014 про застосування штрафних санкцій.
Разом з тим, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 визнає той факт, що нею було занижено єдиний внесок за 2012 рік на суму 14741,00 грн. та не заперечує проти застосування до неї за вказане порушення штрафної санкції у розмірі 2211,00 грн.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів суду не надано, а також не наведено жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних вимоги та рішення.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням приписів частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про визнання частково протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2014 № Ф-603 та рішення про застосування штрафної санкції від 24.12.2014 № 38, оскільки вимога про визнання частково нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акта.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги недоведеність відповідачем правомірності прийнятих ним рішень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2014 № Ф-603 в частині сплати єдиного внеску у розмірі 20099,00 грн., а також рішення від 24.12.2014 № 38 про застосування штрафної санкції у розмірі 2497,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2014 № Ф-603 в частині сплати єдиного внеску у розмірі 20099,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.12.2014 № 38 в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 2497,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 Олександрівни- фізичної особи-підприємця судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.