ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" квітня 2011 р. Справа № 2a-950/11/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші про визнання вимоги нечинною,
22.03.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Калуші про визнання вимоги про сплату боргу № 354 від 04.11.2010 року нечинною. Позовні вимоги мотивував тим, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші при розгляді скарги щодо визнання незаконною та необов'язковою до виконання вимоги про сплату боргу за № 354 від 04.11.2010 року не було прийнято обгрунтованого рішення протягом встановленого відповідно до вимог чинного законодавства строку, однак всупереч чинному законодавству УПФУ вищевказану вимогу нечинною не визнало, чим спричинило порушення його прав, як платника страхових внесків.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивач, не погоджуючись із вимогою про сплату боргу від 04.11.2010 року за № 354, згідно якої на нього було покладено обов'язок сплатити недоїмку із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 695,46 грн, в порядку процедури узгодження даної вимоги 13.01.2011 року подав скаргу до управління Пенсійного фонду в м.Калуші. Однак отриманий ним 17.01.2011 року лист від відповідача не містив у собі висновку про задоволення або часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі, тобто скарга була розглянута з порушенням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-2. На думку представника позивача відповідачем про результати розгляду скарги протиправно було надіслано лист, а не рішення, як це передбачено Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-2. Преставник позивача також повідомив суду, що 14.02.2011 року позивач звернувся до УПФУ в м. Калуші із заявою про те, щоб вимогу № 354 вважати нечинною та вказану в ній суму боргу не зазначати в особовій картці. Проте у відповідь на подану заяву позивачем було отримано лист, згідно якого подана ним скарга від 13.01.2011 року про визнання незаконною вимоги про сплату боргу № 354 розглядалася відповідачем відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян»і тому рішення про повне або часткове задоволення скарги не приймалося. Даний порядок розгляду скарги на вищезгадану вимогу представник позивача вважає незаконним, тому просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача витрати по оплаті державного мита.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила, суду пояснила, що Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші, розглянувши в порядку, визначеному ЗУ «Про звернення громадян» скаргу позивача від 11.01.2011 року про визнання незаконною вимоги № 354 від 04.11.2010 року про сплату боргу, надало відповідь за № 485/04, в якій роз'яснило, що підстав для скасування даної вимоги немає. 14.02.2011 року ОСОБА_3 знову звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші, в якій просив вважати вимогу № 354 нечинною, оскільки рішення про результати розгляу скарги не приймалося. Розглянувши дану заяву відповідачем 21.02.2011 року було днадано відповідь, в якій зазначено, що заява позивача від 11.01.2011 року розглядалася відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому рішення про повне або часткове задоволення заяви страхувальника про узгодження вимоги про сплату недоїмки, скасування оскарженої вимоги, про сплату недоїмки та/або залишення вимоги про сплату недоїмки без змін- не приймалося. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що скарга ОСОБА_3 була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», так як вимога про сплату боргу було сформовано на підставі самостійно визначених платником сум страхових внесків, тому остання до оскарження не підлягала згідно п.1.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Одночасно вказала, що сума боргу, визначена в оскарженій ОСОБА_3С вимозі, була погашена в добровільному порядку. Крім того зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до суду. В задоволенні позову просила відмовити.
Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1.3. Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року за №81/8680 з урахуванням строків позовної давності, страхувальник (банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій) має право оскаржити в суді вимогу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення.
В судовому засіданні встановлено, що 11.01.2011 року позивач, не погоджуючись із вимогою про сплату боргу № 354 від 04.11.2010 року, звернувся до Управління Пенсійного фонду України із скаргою, в якій просив визнати незаконною та необов'язковою до виконання вищевказану вимогу. Дана обставина підтверджується як поясненнями сторін, так і дослідженим судом витягом з системи діловодства УПФУ вм.Калуші «Атлас-док».
Згідно п.1.4. Постанови № 21-2, відмова в прийнятті скарги та/або заяви про узгодження вимоги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, забороняється. Реєстрація скарги та /або заяви про узгодження вимоги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Пенсійного фонду, але не пізніше наступного робочого дня. Реєстрація заяви про узгодження вимоги здійснюється працівником органу Пенсійного фонду, уповноваженим на це керівником цього органу, в журналі реєстрації заяв про узгодження вимог про сплату недоїмки. Реєстрація скарг на рішення про нарахування пені та накладення штрафу здійснюється працівником органу Пенсійного фонду, уповноваженим на це керівником цього органу, в журналі реєстрації скарг.
Відповідно до досліджених в судовому засіданні письмових доказів, поданих відповідачем на виконання ухвали суду, зокрема журналів реєстрації заяв про узгодження вимог про сплату недоїмки та звернень громадян судом також встановлено, що вищезгадана скарга ОСОБА_3 не зареєстрована уповноваженою особою Управління Пенсійного фонду в м.Калуші у журналі реєстрації заяв про узгодження вимог про сплату недоїмки, тобто відповідачем порушено вимоги п 1.4 Постанови ПФУ за № 21-2.
Згідно пояснень представника відповідача вищезазначена скарга позивача була розглянута як звернення в порядку, встановленому відповідним законом.
Однак з правомірністю розгляду даної скарги в порядку ЗУ «Про звернення громадян»суд погодитись не може, оскільки як вбачається з дослідженої в судовому засіданні в якості письмового доказу по справі скарги ОСОБА_3 від 11.01.2011 остання по своїй формі та змісту повністю відповідає вимогам до скарг, розгляд яких передбачений Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.1.2. зазначеного Порядку, так як дане положення поширюється виключно на страхувальників, які самостійно визначають суму страхових внесків. При цьому як вбачається з системного аналізу положень чинного законодавства під самостійним визначенням сум страхових несків в вищезгаданій нормі слід вважати виключно декларування у встановленому порядку таких сум страхувальником. Однак позивачем дані суми самостійно не визначалися, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАСУ відповідач жодних доказів декларування сум страхових внесків ОСОБА_3 суду не надав. На переконання суду не заслуговують на уваги твердження представника відповідача, що ОСОБА_3 самостійно визначив суму страхових внесків, так як обрав особливий спосіб оподаткування, оскільки в данному випадку позивач, як страхувальник, визначав не розмір сплати страхових внесків, а тільки механзім та порядок сплати своїх зобов'язань.
У відповідності до п 5.1. вищевказаної Постанови за результатами розгляду скарги орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг. Пунктом 5.4 даної Постанови визначено, що орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, може залишити рішення, яке оскаржується без змін, а скаргу без задоволення, скасувати в певній частині або повністю рішення, яке оскаржується і задовольнити скаргу страхувальника. Рішення про результати розгляду скарги скарги та/або заяви страхувальника, банку організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, оформляється до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду, який розглядав скаргу та/або заяву (п.6.2. Постанови №21-2).
Згідно відповіді управління Пенсійного фонду України на заяву ОСОБА_3С рішення про повне чи часткове задоволення скарги або залишення вимоги про сплату недоїмки без змін, а заяви страхувальника без задоволення не приймалося.
У зв'язку із вищезазначеним, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що відповідь УПФУ на скаргу відповідача від 13.01.2011 в порядку, визначеному відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-2 фактично не надана.
Згідно п.6.8. даної Постанови, якщо вмотивоване рішення за скаргою та /або заявою страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та /або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.
Оскільки рішення оформлене належним чином на адресу позивача не було надіслано протягом встановлено законодавством строку, то слід вважати підставною і обгрунтованою його заяву від 14.02.2011 року про визнання недійсною вимоги № 354 від 04.11.2010 року про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 695,46 грн вважати та не зазначати суму боргу, вказану у вимозі у особовій картці.
Так як Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші всупереч вимогам чинного законодавства, а саме Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-2 за результатами розгляду скарги, не надало суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 обгрунтованого рішення про результати розгляду скарги відповідно до п.2.5.вищевказаної Постанови, то слід вважати скаргу позивача повністю задоволеною.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші, порушення останнім законодавчо встановлених вимог про розгляді скарги, поданої позивачем, а отже про необхідність поновлення порушеного права позивача шляхом визнання недійсною вимоги про сплату боргу № 354 від 04.11.2010 року. Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як оскаржуване рішення слід визнати недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки вимоги втрачаються не з часу її прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача сплату позивачем суми внесків, визначених оскаржуваним рішенням, оскільки факт сплати коштів за рішенням суб'єкта владних повноважень в жодному разі не може свідчити про правомірність такого рішення.
Не погоджується суд і з твердженням відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Так відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_3 дізнався з відповіді на його заяву, надіслану йому 21.02.2011 рок, а до суду позивач звернувся 18.03.2011 року, тобто в межах строку, визначеного положеннями ст. 99 КАСУ.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає до відшкодування 3,40 грн. сплаченого державного мита.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 за № 81/8680, керуючись ст.ст.11,71,86, ч.1ст.94, ч.3ст.160,ст.162 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші за №354 від 04.11.2010 року визнати недійсною.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 (три) грн. 40 коп. державного мита.
Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови.
Суддя: Гундяк В.Д.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.05.2011 року.