ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" квітня 2011 р. Справа № 2a-899/11/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В. Р,
за участю: представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 03.03.2011 року, -
15.03.2011 року ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 03.03.2011 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідачем, згідно оскаржуваного рішення, безпідставно застосовано до неї штрафні санкції. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона являється платником єдиного податку і не зобов'язана застосовувати реєстратори розрахункових операцій. При цьому, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, вона веде книгу обліку доходів і витрат, в якій згідно чинного законодавства не зобов'язана вести облік товарних запасів на складах за місцем їх реалізації. Тому вважає висновки перевіряючи про допущення нею порушень п.12 ст.3, ст..6 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України безпідставними, що в свою чергу тягне за собою скасування оскаржуваного рішення.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлена належним чином. На адресу суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, суду пояснили, що під час проведення перевірки було встановлено факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема, на місці проведення розрахунків книга обліку доходів і витрат була відсутня. Вважають, що штрафна санкція до позивача застосована правомірно.
Вислухавши представників відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як було встановлено в судовому засіданні 28.02.2005 року Тлумацькою районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та 01.01.2011 року взято на облік ДПІ в Тлумацькому районі як платника єдиного податку.
16.02.2011 року працівниками ДПА в Івано-Франківській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, який розташований в м.Тлумач по вул.. 1 травня та належить позивачу. За наслідками перевірки складено акт № 090062 від 16.02.2011 року.
Вищевказаним актом перевірки ДПА в Івано-Франківській області встановлено порушення: п. 2,5,12, ст. 3,6 Закон України “Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.
На підставі акту перевірки від 16.02.2011 року Державною податковою інспекцією в Тлумацькому районі винесено рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2254 грн.
Як вбачається із матеріалів справи позивач вважає необґрунтованими висновки перевіряючих в частині зафіксованих порушень п.12 ст.6, ст.3 вищевказаного Закону та п.177.10 ст.177 ПК України, які стали в основу для прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо правомірності висновків перевіряючи слід зазначити наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до статті 15 вказаного Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей. Встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Посилання позивача на ту обставину, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України вона не зобов'язана вести книгу обліку спростовуються наступним.
У відповідності до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи -підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.
Таким чином нормами Податкового Кодексу України на позивача прямо покладено обов'язок вести Книгу обліку доходів і витрат.
Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 “Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат”. Згідно вказаного Порядку книга повинна знаходитися на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтися для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу. Перевірка обліку руху товарів безпосередньо на місці проведення підприємницької діяльності провадиться податковим інспектором виключно на день перевірки, після чого робиться запис за такою формою: дата, “перевірено”, посада, знання, прізвище та ініціали перевіряю чого і підпис. Запис повинен заповнювати один повний рядок. Вилучення книги з місця проведення торгівельної діяльності не допускається. Встановлені при перевірці порушення до книги не записуються, а відображаються в акті або протоколі.
Під час проведення перевірки 16.02.2011 року працівниками ДПА в Івано-Франківській області встановлено, що книга обліку доходів і витрат на місці проведення розрахунків була відсутня, що є порушенням вищевказаного Порядку.
Відсутність книги обліку доходів і витрат на місці проведення розрахунків зумовлює факт невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат, не заповнення відповідних граф книги обліку та витрат.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на сам факт наявності належним чином зареєстрованої книги обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності серії АВ №041147, оскільки на момент перевірки вона не знаходилась на місці проведення розрахунків.
Тому суд вважає висновки перевіряючи обґрунтованими, таким що відповідають фактичним обставинам справи.
За таких обставин відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції згідно рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2011 року, а тому позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволенні.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 22.04.2011 року.
Суддя: Шумей М.В.