07 лютого 2011 р. Справа № 2а-16511/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області про зобов'язання відповідача включення до актів щомісячної звірки витрат за особовою справою ОСОБА_4, -
Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області (позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області (відповідач), у якому просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області прийняти до відшкодування витрати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області на виплату та доставку пенсії по інвалідності пенсіонеру ОСОБА_4 за період з 01.06.2010 по 30.11.2010 року на загальну суму 4605,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області не включив до актів звірки і не прийняв до заліку витрати по виплаченій позивачем пенсії по інвалідності пенсіонеру ОСОБА_4, який отримує пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Від позивачв надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що ОСОБА_4 на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області не перебуває, ніяких страхових виплат не отримує.
Діючим законодавством України, зокрема ст.14 ЦК України чітко встановлено, що цивільні обов'язки юридичною особою, якою є відділення виконавчої дирекції Фонду у Васильківському районі Дніпропетровської області, виконуються у межах, встановлених актом цивільного законодавства.
Таким актом цивільного законодавства для відділення виконавчої дирекції Фонду у Васильківському районі Дніпропетровської області є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
В вищезазначеному законі розділом XI встановлено, що передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, тобто регрес, а отже і на отримання пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва здійснюється підприємством.
Такої передачі документів від підприємства до робочого органу -відділення виконавчої дирекції Фонду у Васильківському районі Дніпропетровської області, що підтверджують право цього пенсіонера на страхову виплату не було, оскільки він отримав трудове каліцтво на території іншої держави.
Виплата регресів за рахунок коштів сторони на території, якої стався нещасний випадок і по законодавству якої складався акт про нещасний випадок передбачена ст.2 угоди від 09 вересня 1994 року держав колишнього Радянського Союзу „Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданого працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків".
Таким чином, не отримання регресу у вигляді страхової виплати від відділення виконавчої дирекції Фонду у Васильківському районі Дніпропетровської області в нашому випадку є підставою для того, щоб органи Пенсійного Фонду не отримували відшкодування за їх виплату. Обраний позивачем у справі спосіб захисту ( відновлення) порушеного права є неналежним тобто таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
Адже, згідно із Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від: 04-березня 2003 року № 5-4\4, визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою : пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом, у тому числі, потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування щкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, причому встановлене правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору з цього питання між сторонами.
Таким чином, діючим чинним Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, а відтак позовна заява не правомірна щодо зобов'язання вчинити певні дії.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
Також, суд зазначає, що діючим законодавством України, на підставі якого працюють робочі органи Пенсійного Фонду та Фонду від нещасних випадків на виробництві не передбачено такий захист прав позивача як зобов'язання відповідача підписати акт звірки, оскільки існує спір про право на виплату.
Отже, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12 лютого 2011 року.
Суддя ОСОБА_1