27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50820/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року,
У липні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Суми (далі - Управління ПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язати здійснити з 3 червня 2013 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, на підставі довідки Господарського суду Сумської області від 7 травня 2013 року № 03-40/22/4849.
Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 Зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 в розмірі 82 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, на підставі довідки Господарського суду Сумської області від 7 травня 2013 року № 03-40/22/4849, починаючи з 3 червня 2013 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та просить прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є суддею у відставці з 7 жовтня 2010 року.
З дня призначення йому довічного грошового утримання, система оплати праці працюючих суддів змінилася та збільшився розмір їх заробітної плати і згідно з довідкою Господарського суду Сумської області від 7 травня 2013 року № 03-40/22/4849 суддівська винагорода, що враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці у 2013 році становить 17 205 гривень: посадовий оклад - 11 470 гривень та доплата за вислугу років - 5 735 гривень
У зв'язку з цим, 10 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вказаної довідки і збільшенням розміру грошового утримання діючих суддів, на підставі рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013. Однак, відповідач листом від 21 червня 2013 року відмовив йому у задоволенні заяви.
Листом від 25 червня 2013 року № 387 Управління ПФУ повідомило позивача, що з 3 червня 2013 року по 20 червня 2013 року проведено перерахунок розміру щомісячного грошового утримання.
Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1991 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (який був чинним на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Частиною третьою статті 138 Закону № 2453-VI, який набрав чинності з 30 липня 2010 року, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частину третю статті 138 Закону № 2453-VI викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, зокрема, частину третю статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому, у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Отже, зміст правової норми статті 138 Закону № 2453-VI в редакції, що діє після прийняття Конституційним Судом України рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, дає підстави для висновку про залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді і, у разі його збільшення, є підставою для збільшення розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Доводи касаційної скарги Управління ПФУ, що чинним законодавством України передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише для суддів Конституційного Суду України, а тому здійснення такого перерахунку суддям інших рівнів неможливе, зазначеного висновку суду касаційної інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведених правових норм.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норм процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухваленої ним постанови відсутні.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах залишити без задоволення, а постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников