Справа № 22ц - 4391 Головуючий у І-й інстанції - Адамович М.Я.
Категорія: 57 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_1
02 вересня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області
у складі: головуючого - Каблака П.І.
суддів - Мусіної Т.Г., Кота І.Н.
при секретарі - Луньо К.А.
розглянувши у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 14 грудня 2009 року,
Оскаржуваною постановою частково задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни. Поновлено позивачці пропущений строк для звернення з адміністративним позовом. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також нарахувати та виплачувати таку допомогу з 01.01.2009 року у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової про відмову в позові в повному об'ємі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату підвищень в 2007 році були відсутні, а у 2008 році позивачу підвищення до пенсії нараховувалось та виплачувалось у відповідності до вимог законодавства, інших коштів на підвищення до пенсії по предмету спору не передбачено в бюджеті, законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до Положень про Пенсійний фонд України, про управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, управління забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, управління є належним відповідачем, оскільки зобов'язане було і без звернення пенсіонера (дитини війни) здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії після прийняття Конституційним судом України 09.07.2007 року рішення про неконституційність положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що призупинили дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішення від 22.05.2008 року про неконституційність положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо порядку підвищення до пенсії дітям війни та відновлено їх право на підвищення пенсії до 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» такий застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поновлення порушених прав позивача з точки зору вимог Конституції України (ст.ст.8, 19, 22), не може залежати від фінансового становища відповідача та його неналежного фінансування з бюджету.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідач в апеляцій скарзі не заявляв доводів про застосування строку звернення до суду.
Таким чином, судом повно та об'єктивно розглянуто представлені сторонами докази, надана таким вірна оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому скаргу слід відхилити, а постанову суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.304-1, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу відхилити.
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Мусіна Т.Г.
ОСОБА_3