Справа № 463/1060/14 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С,І.
Провадження № 22-ц/783/7125/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
Категорія:27
23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді - Гірник Т.А.
суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.
секретар - Симець В.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року про зупинення провадження у справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалу оскаржив представник позивача. Вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, а дії ОСОБА_2 спрямовані виключно на затягування розгляду справи та уникнення відповідальності за кредитним договором.
Вказує на те, що розгляд цивільної справи про звернення стягнення на предмет іпотеки жодним чином не впливає та не перешкоджає розгляду справи про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 Призначення почеркознавчої експертизи в межах справи про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для зупинення провадження у справі, що розглядається, оскільки обставини підписання кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ «ВіЕс Банк» можуть бути встановлені при розгляді справи про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Відповідачі не заявляли вимог про визнання договорів недійсними. Тому не вбачає перешкод у розгляді справи по суті.
На підставі наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
При розгляді справи представник відповідача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив. Просить врахувати, що у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, до вирішення якої зупинено розгляд даної справи - призначено почеркознавчу експертизу на предмет перевірки виконання підпису від імені ОСОБА_2 в тому числі на кредитному договорі від 18.09.2008 року та додатковій угоді від 01.07.2009 року з посиланням на які заявлено вимогу до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. Незважаючи на те, що такі договори на даний час боржником не оспорюються, факт заперечення їх підписання судом обґрунтовано перевіряється призначенням експертизи. Тому у суду були підстави зупинити розгляд даної справи до вирішення іншої в якій призначено таку експертизу.
Інші учасники в судове засідання не з»явились, належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою. Причини неявки не повідомили. Тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
За правилами п. 3 ч.1 ст. ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України - неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського кримінального чи адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції вважав, що від результату розгляду цивільної справи, яка знаходиться в провадженні Личаківського районного суду м. Львова про звернення стягнення на предмет іпотеки, залежить подальший розгляд даної справи по суті, тому вирішив необхідним заявлене відповідачем клопотання задовольнити та зупинити провадження по даній цивільній справі.
Проте колегія не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Так, згідно роз'яснень, які містяться в п. 33 поставнои Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.
Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Обґрунтовуючи неможливість справи, суд послався на те, що позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, які, на думку суду, можливо вирішити лише після доведеності існування між сторонами кредитних відносин та у зв'язку з цим проведення у справі за позовом позивача до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки почеркознавчої експертизи, щодо справжності підпису боржника на кредитному договорі, що перебуває у провадженні Личаківського районного суду м. Львова.
Зі змісту пункту 1 частини 1 ст. 214 ЦПК України випливає, що суд при ухваленні рішення вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
З матеріалів справи убачається, що між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №KF52341 від 18.09.2008 року. За умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 45 500 дол. США строком на 23 роки з остаточним терміном погашення 18.09.2031 року під 12,5 % річних.
В порядку забезпечення кредитного договору 18.09.2008 року між ВАТ «Фольксабанк», ОСОБА_2 /боржником/ та ОСОБА_4./поручителем/ укладено Договір поруки №РО95609, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з боржником в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником його зобов'язань за Кредитним договором. /п.1.2 Договору поруки/.
Дані договори є чинними та сторонами не опорюються ні у межах даної справи, ні в іншому провадженні. Вказана обставина визнана представником ОСОБА_2
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК ).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Отже, вищевикладені положення норм права та роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України визначають коло обставин, які відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 179 ЦПК України мають бути встановлені при розгляді даної справи, і заперечення відповідача щодо існування між сторонами кредитних відносин суд може перевірити та дати оцінку доказам сторін за правилами ст.. 212 ЦПК України в межах справи про стягнення кредитної заборгованості.
Виходячи з викладеного, колегія вважає, що наявність справи в Личаківському районному суді про звернення стягнення на предмет іпотеки не давала суду підстав для зупинення провадження у даній справі з наведених в ухвалі підстав.
Згідно п. 4 ч. 2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За вказаних обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись 303, 304, п.4 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 311, 313, п.2 ч.1 ст. 314, ст.. 315, 317, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк»" задоволити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді