Справа № 461/6810/14 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/783/4255/15 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.
Категорія:18
18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Кабаля І.І.,
суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника-
ОСОБА_1., позивача - ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4, представника
Першої львівської державної нотаріальної контори -Гусар Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Перша львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про визнання права власності,-
У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Перша львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. Просить суд визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири НОМЕР_1 і 1/4 комори в підвалі будинку АДРЕСА_1 по смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові ОСОБА_7
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця він звернувся до Першої львівської державної нотаріальної конториіз письмовою заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак ОСОБА_2станом на 04 лютого 2014 року не надала нотаріусу свідоцтва про право власності на дану квартиру та таким чином перешкоджає у належному оформленні спадщини.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири НОМЕР_1 і 1/4 комори в підвалі будинку АДРЕСА_1 по смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові ОСОБА_7.
Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 243,60 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2
В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухваленні рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи. Зазначає, що єдиним нормативно встановленим доказом неможливості отримання спадщини в нотаріальному порядку з будь - яких підстав є тільки відмова нотаріуса, яка в даному випадку відсутня, а відтак відсутній і спір, що також є підставою для відмови у задоволенні позову, як безпідставному та необґрунтованому.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_8, позивача - ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4, представника Першої львівської державної нотаріальної контори -Гусар Л.В.,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради 24 листопада 1998 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 та комора в підвалі належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с.12).
12 червня 2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_10, відповідно до якого заповіла все належне їй майно - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в рівних частках кожному (а.с.8).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть від 21 травня 2009 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
22 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою в Першу львівську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7 (а.с.16).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2012 року задоволено позов ОСОБА_3 та визначено за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини квартири НОМЕР_1 і 1/2 комори у підвалі будинку АДРЕСА_1 (а.с.15).
03 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом в Першу львівську державну нотаріальну контору після смерті матері (а.с.24), однак листом від 04 лютого 2014 року № 202/02-14 Перша львівська державна нотаріальна контора повідомила, що станом на 04 лютого 2014 року ОСОБА_2 не був наданий оригінал свідоцтва про право власності на спірнку квартиру та роз'яснено, що ОСОБА_3 вправі звернутись до суду для вирішення зазначеного питання, оскільки для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом необхідно подати правовстановлюючий документ на зазначене майно (а.с.25).
Як вбачається з матеріалів справи, із зазначених вище підстав позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири НОМЕР_1 і 1/4 комори в підвалі будинку АДРЕСА_1 по смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові ОСОБА_7(а. с. 2- 4).
Задовольняючи позов ОСОБА_3, районний суд керувався ч. 1 ст. 1223, 1226, 1297 ЦК України, ст. ст. 5, 46 Закону України «Про нотаріат» та виходив з того, що відповідачка станом на 23 квітня 2015 року не надала нотаріусу свідоцтва про право власності на вказану квартиру та прийшов до висновку про підставність позовних вимог, оскільки відповідач чинить перешкоди позивачу у належному оформленні права на спадщину за заповітом. Позивачем доведено факт перешкоджання йому у здійсненні свого права на оформлення спадщини за заповітом, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вказаного факту.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно ст. 67 Закону Закону України «Про нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні
для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Встановлено і не оспорюється сторонами, що відповідної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за заявою позивача нотаріус не виносила. Таким чином, лише в разі обгрунтованої відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно - правовий спір, що підлягає розглядові в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Таким чином, суд першої інстанції помилково встановив, що існує спір про право, та не врахував, що позивачем порушений порядок одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за відсутності будь - яких доказів про порушення, невизнання чи оспорення прав ОСОБА_3 на спадкове майно, прийшов до помилкового висновку про підставність позову та визнання за ним права власності на спадкове майно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до нерпавильного вирішення спору. Тому ухвалене рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ч. 1 п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України таке рішення слід скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову та стягнення із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 121,80 грн. витрат за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Перша львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про визнання права власності - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 121,80 грн. витрат за подачу апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
Монастирецький Д.І.