Справа № 1309/3184/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.
Провадження № 22-ц/783/14/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 44
18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г., секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Державне житлово-комунальне підприємство Державний концерн «Лорта» про виселення,-
оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Державне житлово-комунальне підприємство /ДЖКП ДК/ Державний концерн «Лорта» про виселення та інше задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення, та вирішено вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 - представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з'ясував обставини у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи. Розглядаючи вимогу про виселення, суд не врахував поширення на дані правовідносини строку позовної давності та не обґрунтував відмову у задоволенні заяви про застосування такого строку . Суд не врахував ту обставину, що зміст права власності визначений ст. 317 ч.1 ЦК України, а саме, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном. У спорах про виселення належним позивачем може бути лише власник або уповноважена ним особа. Позивач ОСОБА_5 у справі не може бути належним позивачем. Окрім того, позивач житлом забезпечений, що визнавав, тому його права не порушені.
Судом також не було враховано судову практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «Житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих звязків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.
Наявність тривалого проживання відповідачів у спірній квартирі, існування тривалих звязків з даним місцем проживання унеможливлює виселення відповідачів з даної квартири та суперечить як їх правам та свободам, так і законодавству України, а також Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Заслухаши суддю доповідача, сторону апелянта, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, позивача ОСОБА_5 та його представника - адвоката Літовченко Л.Р., перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного.
Задовольняючи позов про виселення відповідачів та вселення у спірну квартиру позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 12.11.2007 року, а позивач ОСОБА_5 12.04.2011 року, зареєструвались у квартирі АДРЕСА_1, однак вселитись не змогли, так як в квартирі проживають відповідачі без жодних правових підстав, чим порушують права позивача на користування цією квартирою, а тому прийшов до висновку, що відповідачів слід виселити з такої без надання іншої та вселити у дану квартиру позивача ОСОБА_5
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія судів не погоджується, оскільки суд неповно з'ясував обставини у справі, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Як видно з матеріалів справи, витягом протоколу № 39 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету головного заводу ЛОРТА від 17.01.1996 року ОСОБА_9 як черговику за № 12 в пільговому списку при народженні близнят за № 3 вирішено надати квартиру АДРЕСА_1, що складається із чотирьох кімнат, житловою площею 44, 3 кв.м, кухні, площею 9,0 кв.м, комунальних вигод, загальна площа квартири становить 73,4кв.м /а.с. 126 /.
Позивач по справі ОСОБА_5 є одним з всиновлених дітей - близнят, в подальшому змінив прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5» .
Як видно з ордера № 001102 від 03.11.1997 року, Виконавчим комітетом Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради ОСОБА_9, як працівниці ЛОРТА з 1971 року, черговик з 1973 року № 12 з сім'єю чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11 ( він же ОСОБА_5 ) ОСОБА_12 видано даний ордер на квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 113/.
Як видно з встановлених судами обставин та наявних у справі рішень, під час розгляду справи за позовом Державного житлово-комунального підприємства ДК «Лорта» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 та Залізничної РА Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та визнання ордера на житлове приміщення недійсним , у зазначену квартиру після отримання ордера вказані у ордері особи не заселились, оскільки квартира не була благоустроєною та потребувала ремонту, та 08.07.2004 року була опечатана ЖКП ДП «Лорта». В серпні 2004 року ДЖКП ДК «Лорта» з зазначеним вище позовом звернулось до суду.
Як видно з матеріалів справи, з часу отримання ордера (з 1997 р.) та до часу звернення з вищезазначеним позовом (до серпня 2004 року) як і в подальшому зазначені у ордері особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 у спірну квартиру не заселялись, ремонтних робіт не проводили, договору найму жилого приміщення з балансоутримувачем - ЖКП ДП «Лорта» не укладали, фінансово-особовий рахунок на оплату компослуг не відкривали та жодних компослуг не оплачували.
Як видно з рішення Залізничного районного суду м.Львова від 09.02.2012 року, ухваленого за наслідками розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - ДЖКП ДК «Лорта», ОСОБА_3, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. З встановлених у рішенні обставин видно, що до видачі ордера та після цього ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (її чоловік) та позивач ОСОБА_5 проживали та були зареєстровані по АДРЕСА_2 , а з 23.12.2003 року ОСОБА_10 з дружиною ОСОБА_9 стали проживати у приватному будинку по АДРЕСА_3, який належав ОСОБА_9 та був проданий у 1999р. ОСОБА_10 /а.с.60, 103т.1/.
Як видно з свідоцтва про право власності на квартиру від 19 травня 1997 р., право власності на квартиру по АДРЕСА_2 оформлено в порядку приватизації державного житлового фонду та власниками на праві спільної сумісної власності є : ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 (позивач ОСОБА_5, оскільки прізвище змінив з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5») та ОСОБА_11 /а.с.58/.
З долученої до матеріалів довідки № 54 від 01.02.2013 року, виданої ДЖКП ДК «ЛОРТА» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1, що складається із чотирьох кімнат, житловою площею 44, 3 кв.м, кухні, площею 9,0 кв.м, комунальних вигод, загальна площа квартири становить 73,4 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_9 з 12.11.2007 р., ОСОБА_10 з 12.11.2007 року, ОСОБА_5 з 12.04.2011 року /а.с. 152т.1/.
Як зазначено у вищевказаній довідці, реєстрація проведена згідно рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року.
Як вбачається з рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 .06.2007 року (який розглядав справу в касаційному порядку), касаційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 /ОСОБА_11/ ОСОБА_12 задоволено, рішення Залізничного районного суду мЛьвова від 17.06.2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської обл.. від 21.11. 2005 року скасовано, в задоволенні позову Державного житлового комунального підприємства до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 /ОСОБА_11/ ОСОБА_12, Залізничної районної адміністрації Львівської МР про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та визнання ордеру на житлове приміщення недійсним - відмовлено /а.с.5-6/.
Задовольняючи позов в оскаржуваному рішенні про виселення відповідачів та вселення у спірну квартиру позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 12.11.2007 року, а позивач ОСОБА_5 12.04.2011 року, зареєструвались у квартирі АДРЕСА_1, однак вселитись не змогли, так як в квартирі проживають відповідачі без жодних правових підстав, чим порушують права позивача на користування цією квартирою, а тому прийшов до висновку, що відповідачів слід виселити з такої без надання іншої та вселити у дану квартиру позивача ОСОБА_5
Саме з існуванням зазначеного рішення суд першої інстанції пов'язує підставність звернення з позовом до суду позивача ОСОБА_5
Задовольняючи вимогу про виселення відповідачів, як на правову підставу виселення суд покликався на норму матеріального права, а саме ст. 64 ЖК України, в якій зазначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Однак, всупереч наведеній нормі, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що основний квартиронаймач згідно ордера ОСОБА_9 (мати позивача) разом з сім'єю у спірну квартиру не вселилась, ордер на вселення у квартиру № 001102, що був виданий Залізничною районною адміністрацією м.Львова 03.11.1997 року, не був зданий у житлову-експлуатаційну організацію протягом 30 днів, договору найму жилого приміщення з балансоутримувачем - ЖКП ДП «Лорта» така не укладала, фінансово-особовий рахунок на оплату компослуг не відкривала, а була зареєстровані у 2007 році з чоловіком ОСОБА_10 на підставі рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_5 як член сім'ї основного наймача квартири не набув права на вселення, пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки жодних дій щодо своїх прав на користування житлом та проживання у такому з 2005 року, коли ДЖКП ДК «ЛОРТА» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 про визнання їх втратившими право на користування житловим приміщенням не вчиняв, а з позовом звернувся лише у 2012 році. Спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на даний момент є неприватизована, а відповідно належить територіальній громаді м. Львова, тобто належним позивачем у даному спорі мала б бути Львівська міська рада. Крім того, право позивача не порушено, оскільки такому належить житло на праві сумісної власності, набуте у власність внаслідок приватизації державного житлового фонду по АДРЕСА_2, відтак, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Окрім того, як видно з рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року, такі обставини як обов'язок реєстрації місця проживання чи обставини, пов'язані з реєстрацією не встановлювались , позовні вимоги порядку реєстрації не стосувались та орган реєстрації у справі участі не брав, а тому наявність зазначеного рішення (від 12.06.2007 р.) не може пов'язуватись з підставністю звернення з позовом до суду позивача ОСОБА_5 у даній справі.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст.313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Державне житлово-комунальне підприємство Державний концерн «Лорта» про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та його вселення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.