Справа №460/3265/15-к
Провадження №1кп-460/538/15
26.11.2015 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові
кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015140410000166 від 16.01.2015 року, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, демобілізованого з військової служби, не працюючого, раніше не судимого,-
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 ч.1 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_5 , який з 19.05.2014 року проходив військову службу за мобілізацією та перебував на посаді водія роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (колишня військова частина НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_2 , в денний час 29 листопада 2014 року самовільно залишив місце служби і розташування військової частини та вибув до свого зареєстрованого місця проживання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. В денний час 09 жовтня 2015 року обвинувачений ОСОБА_5 добровільно повернувся в розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , де про своє прибуття повідомив командування та приступив до виконання своїх службових обов'язків несення військової служби. Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 ч.3 КК України.
Під час судового розгляду свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ст.408 ч.1 КК України обвинувачений ОСОБА_5 визнав та по суті обвинувачення показав, що до призову за мобілізацією він проживав в с.Нивиці Радехівського району разом з батьками та бабусею, працював на тимчасових роботах по місцю проживання. Після отримання повістки за мобілізацією він був направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 . Під час служби через погіршення стану здоров'я він лікувався в частині, у військовому госпіталі та за місцем проживання. В кінці листопада 2014 року він знову захворів, повідомив свого співслуживця, що їде додому і залишив йому номер свого телефону, щоб той повідомив, що потрібно повертатися на службу. Так як ніхто не дзвонив, то він залишався вдома. В серпні він з'явився у військову прокуратуру, де дав показання і йому було обрано домашній арешт. 09 жовтня 2015 року він повернувся на військову службу та став виконувати обов'язки військової служби. Наказом від 17 листопада 2015 року він звільнений з військової служби в запас. В скоєному він розкаюється, просить суворо його не наказувати.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість в скоєнні злочину стверджується наступними доказами по справі.
2
Письмовим повідомленням тво командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 08.01.2015 про відсутність на службі рядового ОСОБА_5 з 14.11.2014 року./а.к.п.2/
Витягом з наказу тво командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади № НОМЕР_4 від 19.05.2014 року про зарахування до списків особового складу частини та призначення на посаду рядового ОСОБА_5 з 19.05.2014 року./а.к.п.18/.
Рапортом тво командира роти матеріального забезпечення від 29.11.2014 року про відсутність в розташуванні підрозділу станом на 08 год 00 хв 29.11.2014 року рядового ОСОБА_5 /а.к.п.11/
Витягом з наказу тво командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №268 від 17.11.2015 року про визнання рядового ОСОБА_5 таким, що справи і посаду здав, з направленням на військовий облік до Радехівського ОРВК Львівської області../а.с.п.___/.
Показами свідка ОСОБА_6 під час судового розгляду про те, що коли син приїхав додому, то повідомив, що якщо йому подзвонять, то він повернеться на службу. До часу повернення сина на військову службу він постійно знаходився вдома.
Оцінюючи докази по даній справі, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд визнає, що під час судового розгляду не доведено умислу обвинуваченого ОСОБА_5 на скоєння дезертирства, тобто в самовільному залишенні військової служби та військової частини з метою ухилитися від військової служби. Разом з тим під час судового розгляду доведено вину обвинуваченого ОСОБА_5 у самовільному залишення з 29.11.2014 року військової частини та військової служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, а тому дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід перекваліфікувати з ст.408 ч.1 КК України на ст.407 ч.3 КК України.
Обставиними, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність заподіяної шкоди, стан здоров'я обвинуваченого, фактичне виконання ним обов'язків опікуна престарілої бабусі. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, органом досудового розслідування та судом не встановлено.
З врахуванням вищенаведених обставин справи та особи обвинуваченого, встановлених обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, його відношення до скоєного злочину, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та попередження скоєння нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_5 слід обрати покарання в межах санкцій частини статті доведеного злочину у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.3 КК України, та обрати покарання за ст.407 ч.3 КК України у виді 03/три/ роки позбавлення волі.
На підставі з ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 02/два/ роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 під час іспитового строку не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
3
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.