Справа № 362/685/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.
Провадження № 22-ц/780/5595/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.
Категорія 4 25.11.2015
Іменем України
25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Голуб С.А.,
суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.
за участі секретаря Дрозда Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, усунення перешкод у користуванні домоволодінням та стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що на підставі договорів купівлі-продажу він придбав земельну ділянку і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та набув на них право власності. Проте, відповідач добровільно не звільняє вказане жиле приміщення та не допускає останнього до нього, чим перешкоджає у користуванні власністю та порушує права позивача як власника вказаного нерухомого майна.
Також зазначив, що такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у створенні дискомфорту і переживанні з приводу неможливості користування належною йому власністю.
На підставі викладеного, позивач просив суд першої інстанції виселити відповідача та членів його сім'ї зі спірного житлового будинку, зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні спірним майном, а також стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом надання ключів від усіх замків дверей будинку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційних скарг зазначає, що позивач набув право власності на будинок та земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу, який відповідач з ним не укладав. Ці договори купівлі-продажу ними були оскаржені в судовому порядку, але рішення суду щодо них ще не прийняте.
ОСОБА_1 також наголошує на тому, що він просив суд першої інстанції зупинити провадження по даній справі, оскільки він перебуває в АТО, однак судом було проігноровано таку заяву всупереч вимогам цивільно-процесуального законодавства.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване заочне рішення суду та ухвалу суду, якою заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення та ухвалити нове рішення, яким призначити справу до розгляду в загальному порядку.
На апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 від позивача ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких позивач звертає увагу суду на те, що доводи відповідача щодо фіктивності договорів купівлі-продажу є голослівними і не доводяться доказами. Наголошує на тому, що договори є чинними, а тому він як власник має право ставити питання про усунення перешкод у користуванні власністю.
Щодо відмови суду першої інстанції у зупиненні провадження у справі, позивач наголошує на тому, що суд відмовив обґрунтовано. При цьому вказує, що відповідач вводить суд в оману щодо знаходження його в АТО оскільки відповідно до листа № 3916 від 21.09.2015 року ОСОБА_1 з 13.07.2015 року був виключений зі списків Деснянського РВК м. Києва, що підтверджується витягом з наказу військового комісара Деснянського районного в м.Києві комісаріату № 112 від 10.07.2015 р.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання сторони не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 02.09.2014, на підставі договорів купівлі-продажу від 02 вересня 2014 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О., зареєстровано право власності позивача на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку без номеру у вказаному провулку в даному населеному пункті (а.с. 7 - 8, 9, 10 - 11, 12 - 13, 14, 15 - 16).
Із копії Висновку дільничного Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області по матеріалам перевірки від 11.10.2014 встановлено, що ОСОБА_2 звертався до органів внутрішніх справ щодо неправомірних дій громадянина ОСОБА_1 , який проживає у придбаному ним будинку АДРЕСА_1 та не бажає його звільняти (а.с. 18 - 19).
Вказаним висновком встановлено, що опитаний громадянин ОСОБА_1 вважає себе власником будинку АДРЕСА_1 , а укладені ОСОБА_3 від його імені із ОСОБА_2 угоди про купівлю-продаж даного будинковолодіння і земельної ділянки - він вважає фіктивними і такими, що не створили законних підстав для вибуття нерухомого майна з його володіння (а.с. 18 - 19).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушує права позивача на володіння і користування належним йому майном, а саме домоволодінням АДРЕСА_1 , а тому його право на користування належним йому майном підлягає захисту шляхом надання ключів від усіх замків дверей будинку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд першої інстанції встановивши обставини справи щодо того, що позивач у судовому засіданні надав докази на підтвердження свого права власності на майно, а також докази того, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні власністю, не допускаючи його до будинку, обґрунтовано погодився з позивачем в тому, що його право на користування будинком підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом передачі ключів від будинку, що забезпечить позивачу доступ до нього.
Ці висновки суду відповідачем не спростовані. Посилання відповідача на фіктивність договору купівлі-продажу є голослівними і не доводяться матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відмови у зупиненні провадження у справі, то судова колегія також з цими доводами не погоджується виходячи з такого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України " Про введення воєнного стану", інші закони України.
Оскільки Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 15.01.2015 року в країні чи на її окремих територіях не був введений воєнний стан, а проголошена часткова мобілізація, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для застосування норм, встановлених п.3 ч.1 ст. 201 ЦПК України, як підставу для зупинення провадження у даній справі .
Крім того, як вбачається із наказу військового комісара Деснянського районного у м.Києві військового комісаріату (по стройовій частині) № 81 від 21.05.2015 р. вважати призваним по мобілізації, призначеними, зарахувати до списків особового кладу військового комісаріату на всі види забезпечення з 21 травня 2015 року капітана ОСОБА_1 , призваного Деснянським районним у місті Києві військовим комісаріатом 21 травня 2015 року - старшим офіцером відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу.
Цим же наказом ОСОБА_1 встановлене грошове забезпечення, надбавки до посадового окладу та розміри премії.
Тобто цим наказом доводиться, що ОСОБА_1 з 21 травня 2015 року проходив службу у м.Києві за місцем своєї реєстрації, а тому мав можливість прибути в судове засідання до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Крім того, відповідно до наказу № 112 військового комісара Деснянського районного у м.Києві військового комісаріату (по стройовій частині) від 10 липня 2015 року капітана ОСОБА_1 старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Деснянського районного у м.Києві військового комісаріату оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вважати таким, що справи та посаду здав.
З 13 липня 2015 року виключити із списків особового складу військового комісаріату та усіх видів забезпечення.
Із наведеного наказу вбачається, що ОСОБА_1 з 13 липня 2015 року не перебував на військовій службі, а тому мав можливість прибути в судове засідання.
Тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які вплинули на правильність висновків суду, є голослівними і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Інших доводів, які б підлягали перевірці судовою колегією, апеляційна скарга не містить.
В цій же апеляційній скарзі відповідач оскаржує ухвалу суду від 28.08.2015 р. про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, однак, вказані ухвали не підлягають апеляційному оскарженню, а тому судова колегія не перевіряє правильність цієї ухвали. Відповідач скористався своїм право на оскарження в апеляційному порядку заочного рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги позивача щодо рішення суду судовою колегією були перевірені в повному обсязі.
З врахуванням наведеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню,а заочне рішення з суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді