Справа № 22-а-406/11 Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.
Провадження № Доповідач у 2 інстанції Данілов
Категорія 63 24.03.2011
Іменем України
24 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Суханової Є.М..
суддів: Данілова О.М., Мельника Я.C.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області адміністративну справу ja апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2009 року в справі та потопом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду іа стягнення недоотриманих сум щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У грудні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просила поновити їй процесуальний строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо нарахування га виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року незаконною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування їй. як дитині війни, державної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату починаючи з
01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2 733 гри. 00 коп.
ОСОБА_2 Рокитнянського районного суду Київської області віл 22 грудня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено процесуальний строк звернення до суду. Визнано незаконними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з 09.07.2007 року по
31.12.2007 року. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплаті позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.200? року по 31-12.2007 року В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УІІФУ в Рокитнянському районі Київської області просить скасувати постанову суду га прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
На підтвердження своїх вимог апелянт посилається на відсутність правового механізму проведення виплат державної соціальної допомоги «Дітям війни» передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. З er. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до
чинних законів не допускається звуження змісту га обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 сг. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни» цей Закон установлений правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціальною захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею Ь зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено. що позивач перебуває на обліку в У ГІФУ в Рокитнянському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» маг право на державну соціальну допомогу у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що У ГІФ як- орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них. повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону .У? 2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило проти правку бездіяльність.
Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, яким були внесені зміни в ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року 6 -рн 2007 закон яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» було визнано неконституційним.
Згідно з вищевказаним рішенням Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 0 Закот України '1І|х> соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийнятім цього рішення, а саме з 09.07.2007 року у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зі етапі б вищезазначеною Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за
правилами, передбаченими частиною першою етапі 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, шо положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї етапі, застосовується виключно дія визначення розмірів пенсій, призначених згідне з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми га відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії га права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 'Закону України "При соціальний замісі лі ген війни".
Положенням статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державною бюджету України, та на яку посилається суд першої інстанції, обгрунтовуючи, що така виплата повинна бути здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 88 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій міждержавним бюджетом України га Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством дія відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по - іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії па 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ЦЯ норма прийнята пізніше, то вона мас пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни",
З огляду на викладене, доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги. оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Проте, не можна погодитись з висновком суду в частині поновлення позивачу
процесуального строку звернення до суду га задоволення позовних вимог щодо періоду проведення нарахувань га виплат щомісячного державного підвищення пенсії як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за
захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не
встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поновлюючи позивачу строк звернення до суду та зобов'язуючи відповідача провести нарахування та виплату вказаного вшиє підвищення за період з 09.07.2007 року по
31.12.2007року, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим. шо позивач дізнався про порушення свого права з листа відповідача, яким останній відмовив у проведенні перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни тому, визнав дані обставини як поважними.
Однак, погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може га вважає, що зазначені судом обставини не можуть вважати поважними, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про вимову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду га відмову у задоволенні вимог в частині визнання відмови відповідача щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, незаконною зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячного державного підвищення пенсії як дитині війни за період 09.07.2007 року по 16.12.2007 року.
Тому, враховуючи положення ст. 99 КАС. Рішення Конституційного Суду України № 6 -рп'2007 від 09.07.2007 року, момент звернення до суду ( 17.12.2008 року - згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві а.с. 2) та межі позовних вимог, останні підлягають задоволенню з 17.12.2007 року по 3112.2007 року.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись сі. ст. 197. 198. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
поста н о в її л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокит папському районі Київської області задовольнити частково.
ОСОБА_2 і папського районного суду Київської області від 22 грудня 2009 року в частині поновлення процесуального строку звернення до суду, визнання відмови відповідача щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, неправомірною та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 16 12.2007 року скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити ОСОБА_3 у поновленні процесуального строку звернення до суду ta відмовити у задоволенні позову в частині визнання відмови відповідача щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, неправомірною та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 16.12.2007 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі .70 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених за цей період коштів.
В решті постанову залишити без змін.
ОСОБА_2 набирає законної сили відповідно до ч, 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді