Справа № 22-а-24651/11 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.
Провадження № 22-а/1090/22444/11 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 90 30.11.2011
Іменем України
ЗО листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Мережко М.В., суддів: Данілова О.М., Оношко Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві справу за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2010 року у
справі за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка ОСОБА_2 1Л, у лютому 2010 року звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України у Фастівському районі та зазначала, що вона с постраждалою внаслідок аварії на ЧЕАС 1 категорії, інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією на ЧАЕС. Вказувала на те, що отримує державну , пенсію у значно меншому розмірі ніж передбачено слт.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що такими діями відповідача порушуються норми вказаного Закону та її конституційні права. Просила суд визнати дії' відповідача - Управління Пенсійного фонду'України у Фастівському районі Київської області протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок основної пенсії.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2010 року позовні вимог и задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист , громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії по ІІІ групі інвалідності відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.02.2009 року за виключенням сум фактично проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, УПФ у Фастівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та прийняти нове, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріали справи, ОСОБА_2 1Л. перебуває на обліку в УПФ у Фастівському районі Київської області як потерпіла 1 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС та є інвалідом Ш групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій і ,2,3,4, встановлюються у
вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається з дня виникнення права на державку пенсію.
В ч. 4 ст.54 цього Закону1 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по третій групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
ОСОБА_2 оспорюючи дії відповідача вважала, що юна отримувала основну пенсію знач нижчу, ніж це передбачено ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, я постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку' з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку' про порушення відповідачем норм ст.54 Закону' України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
. При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", суперечить вимогам ст.50 54 Закону' України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч.5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, шо. останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому7 числі й інших .законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії по Ш групі інвалідності, пов'язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України.
постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно- правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накати та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підтягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якшо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підтягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підтягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні прана і свободи людини та громадянина а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією У країни і чинними законами прав і свобод (абз. 1 п. 19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.З), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
1 Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, Є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які преграждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування кс вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області - відхилити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до частини 5 статті 254 КАС.' України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду' України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді