Справа № 348/1825/15-к
Провадження № 1-кп/348/205/15
27 листопада 2015 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження № 12015090200000362 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, не працюючого, не судимого, громадянинаУкраїни,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України ,-
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Злочин ним вчинено при наступних обставинах.
20 липня 2015 року приблизно о 01,00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на території зони відпочинку біля міського озера, що в м.Надвірна по вул. Кн. Ольги, знаходячись біля приміщення літньої палатки, за столиками біля якої відпочивав з друзями ОСОБА_4 , обурившись на зроблене йому зауваження з приводу не смітити, грубо порушуючи громадський порядок, всупереч загальноприйнятим нормам поведінки в суспільстві, проявляючи явну неповагу до оточуючих, та проявляючи елементи особливої зухвалості, безпричинно з хуліганських спонукань умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 удар пляшкою з-під пива по голові, спричинивши тому тілесні ушкодження у вигляді забою з травматичним набряком м'яких тканин та рваною раною в тім'яній ділянці зліва, садна в ділянці голови та правої гомілки, які згідно висновку експерта № 501 від 07.08.2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, не визнав, також заперечив проти заявленого цивільного позову та дав показання про те, що він проживає в м. Надвірна разом зі своєю матір'ю. 20.07.2015 року він пізно ввечері гуляв зі своїм знайомим ОСОБА_7 і вони прийшли на територію зони відпочинку біля міського озера, так як там можна придбати в торгових літніх палатках пиво. В той час за столиками поблизу палатки відпочивала компанія хлопців, серед яких був і ОСОБА_4 , якого раніше він не знав особисто. Вийшовши з торгової палатки, він зі своїм знайомим відкоркували пиво і тоді почули на свою адресу різні репліки. Підійшовши до відпочиваючих хлопців, його знайомий ОСОБА_7 намагався вияснити причину сказаного їм зауваження і тоді між ним та одним із хлопців, яким виявився ОСОБА_8 зав'язався словесний конфлікт, який в подальшому переріс в бійку і можливо в ході якого вони перекинули стільці чи лавки. Він сам умисно нікому ударів пляшкою не наносив. На його думку, ймовірно вже в ході цієї бійки потерпілий ОСОБА_4 отримав травму голови, але він потерпілого пляшкою по голові умисно не бив, так як сам оборонявся від бійки і отримав поріз руки, який зашивав в лікарні. Своєї провини у вчиненому не визнає, ініціатором хуліганських дій вважає потерпілого та його знайомих, які намагаються його оговорити, тому просить його виправдати.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, його вина повністю доводиться іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_4 суду підтвердив, що він сам родом з м.Надвірна, однак в даний час постійно проживає в м.Києві, де працює. 20.07.2015 року він перебував в м.Надвірна, де напередодні відзначав свій день народження. Приблизно після опівночі він разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 відпочивали на території зони відпочинку біля міського озера, де сиділи за столиком поблизу торгової палатки і вживали пиво. В цей час вони побачили, як з торгової палатки виходили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з пивом в пляшках, і як викинули сміття (корки від пляшок) на землю. ОСОБА_8 зробив на їх адресу зауваження не смітити. Почувши дане зауваження, ОСОБА_6 з ОСОБА_7 підійшли до них, нецензурно висловлювалися та намагалися вияснювати, чому посміли зробити їм зауваження. Він зі своїми знайомими сидів за столиком і не хотіли підтримувати розмову з обвинуваченим та його товаришем, так як бачили, що ті настроєні агресивно. Однак поведінка обвинуваченого та його товариша спонукала до того, що ОСОБА_8 піднявся із-за столика і попросив покинути їх. В той час, як ОСОБА_8 піднявся, ОСОБА_7 наніс тому удар пляшкою по голові, обливши пивом. Вже після цього, побачивши, як вдарили ОСОБА_8 , він сам піднявся із-за столика, щоб розборонити назрівавшу бійку, але в цей час ОСОБА_6 , який стояв між ним та ОСОБА_7 , наніс удар пляшкою з-під пива йому по голові, розбивши її та порізавши склом голову. Також обвинувачений зі своїм другом ще намагалися продовжувати конфлікт, схопивши крісла та лавки і поперекидавши їх, але ОСОБА_9 зателефонував по «швидку» та охорону, а обвинувачений зі своїм товаришем практично втекли з місця події. В результаті отриманого удару в нього було пошкоджено голову, він звертався за медичною допомогою в Надвірнянську ЦРЛ, де йому наклали шви на рану. В подальшому вже по місцю свого проживання в м.Києві він змушений був протягом 10 днів лікуватися, відвідувати лікарів. Він переніс фізичну біль, моральні страждання, не міг працювати на роботі через головні болі, був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя. Тому вважає, що протиправними діями обвинуваченого йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 20000 грн., а також матеріальну шкоду, яка полягає в понесених ним судових витратах, так як він змушений був витрачати кошти для придбання квитків на проїзд з м.Києва до м.Надвірна як під час досудового розслідування, такі і для участі в судовому розгляді, а також користуватися правовою допомогою адвоката.
Вказані пояснення потерпілого суд визнає належними, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів, та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку, встановленому КПК України (у редакції 2012 року зі змінами та доповненнями).
Правдивість показань потерпілого ОСОБА_4 про розвиток подій, що мали місце 20.07.2015 року, а також механізм та спосіб отримання ним тілесних ушкоджень, об'єктивно узгоджується з показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків та дослідженими документами.
Так, допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 ствердив, що він 20.07.2015 року після опівночі разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 відпочивав в зоні відпочинку біля міського озера і вони всі сиділи за столиком біля торгової палатки. Він бачив, як невдозі в палатку зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , яких до того час він близько не знав, і коли вони виходили з торгової палатки, викинули корки від пляшок з-під пива на землю. Побачивши це, він зробив їм зауваження не смітити, однак реакція обвинуваченого та його товариша була неадекватною. Товариш ОСОБА_6 - ОСОБА_10 в агресивній манері почав вияснювати, чому їм зробили зауваження, намагаючись своїми словами і діями спровокувати конфліктну ситуацію, а ОСОБА_6 в цьому його підтримував. Він намагався заспокоїти ОСОБА_11 , і коли піднімався із-за столика, за яким сидів, той вдарив його пляшкою, обливши пивом. На це із-за столика підвівся ОСОБА_4 з наміром припинити протиправні дії ОСОБА_11 , однак в той час ОСОБА_6 вдарив його (потерпілого) пляшкою по голові, від чого пляшка розбилася. Обвинувачений зі своїм другом хотіли продовження конфлікту, взяли стільці та лавки, але коли почули, що після цього ОСОБА_9 подзвонив в лікарню та по охорону, швидко пішли з місця події.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання аналогічні за своїм змістом показанням свідка ОСОБА_8 , зазначивши, що дійсно 20.07.2015 року приблизно о 1 год. ночі в зоні відпочинку біля міського озера мав місце конфлікт між обвинуваченим, його товаришем ОСОБА_7 та їх компанією, яка сиділа за столиком і відпочивала. Конфлікт розпочав ОСОБА_7 з ОСОБА_6 в реакцію на зроблене на їх адресу зауваження не смітити. В ході конфлікту ОСОБА_10 вдарив пляшкою ОСОБА_8 , а коли ОСОБА_4 піднімався із-за столика, щоб припинити ці дії, тоді ОСОБА_6 наніс удар пляшкою з-під пива ОСОБА_4 по голові. Від отриманого удару в потерпілого з голови потекла кров, а коли обвинувачений зі своїм другом почули, що викликають охорону, швидко покинули місце події.
Неповнолітній свідок ОСОБА_12 , будучи допитаним в судовому засіданні в присутності своєї матері ОСОБА_13 , суду ствердив, що з вечора 19.07.2015 року він гуляв і вирішив піти до міського озера до торгової палатки, де працює продавцем його друг. В торговій палатці він пробув приблизно до 1 год. ночі вже 20.07.2015 року. Він бачив, як за столиком поблизу торгової палатки відпочивала компанія хлопців, серед яких був і ОСОБА_4 , хоча раніше він знав ОСОБА_8 . Поводили вони себе спокійно, розмовляли між собою. В цей час до торгової палатки прийшов ОСОБА_6 зі своїм другом, тримаючи в руках пиво, хотіли купити ще пива, але оскільки продавець в той час вийшов по своїх потребах, він повідомив їм, що пиво він не продає і що вони зачинені. Виходячи з палатки, хлопці кинули корки від пляшок з-під пива не землю, на що один з хлопців із компанії, яка відпочивала за столиком, зробив їм зауваження. Почувши це, ОСОБА_6 та його товариш, яким виявився ОСОБА_10 , підійшли до столика, намагаючись вияснити, чому їм роблять зауваження і їх поведінка зі сторони виглядала неадекватною та агресивною. Також свідок бачив, як ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_8 пляшкою, а коли ОСОБА_4 намагався піднятися із-за столика і припинити дії того, ОСОБА_6 наніс йому удар пляшкою по голові. Коли приїхала охорона, обвинуваченого та його товариша вже не було, вони втекли з місця події.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєному також доводиться письмовими доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.07.2015 року, з якого вбачається, що о/у Надвірнянського РВ УМВС України прийняв заяву від потерпілого ОСОБА_4 про те, що 20.07.2015 року приблизно о 01.30 год. в м. Надвірна по вул. Кн.Ольги неподалік міського озера ОСОБА_10 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді рваної рани голови (а.с.61);
- висновком експерта № 501 від 20.07. - 07.08.2015 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: забій з травматичним набряком м'яких тканин та раною в тім'яній ділянці зліва; садна в ділянках голови, правої гомілки, які можуть відповідати терміну вказаному в постанові. Так як судово-медична експертиза ОСОБА_4 проводилася після ПХО рани, після закінчення лікування ОСОБА_4 з медичними документами в обл..бюро СМЕ не з'явився, вирішити питання, яка була рана, від дії якого предмету вона утворилась та ступінь її тяжкості, немає можливості, решта описаних вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами, якими могли бути як руки, ноги так і інші тупі предмети у вказані ділянки тіла, так і при ударах вказаними ділянками тіла до таких і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.63 )
- картою виїзду швидкої медичної допомоги від 20.07.2015 року, з якої вбачається, що вказаного числа о 1.55 год. в травмпункт Надвірнянської ЦРЛ доставлений ОСОБА_4 з діагнозом забійно-рвана рана волосяної ділянки голови (а.с. 62);
У зв'язку з вищезазначеним, свідчення самого потерпілого ОСОБА_4 , які він давав в судовому засіданні, а також свідчення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , які бачили як і нанесення обвинуваченим удару потерпілому, так і наслідки від удару, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього судового слідства, останні були попереджені про кримінальну відповідальність. Крім того, їх свідчення та пояснення узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження.
Також суд приймає до уваги та розцінює як правдиві свідченні потерпілого та свідчення свідків обвинувачення про порушення ОСОБА_6 громадського порядку, що виражалося у порушенні відпочинку людей через протиправні дій обвинуваченого по відношенню до потерпілого.
Аналізуючи показання самого обвинуваченого щодо обставин подій, які мали місце 20.07.2015 року, а саме його непричетність до порушення громадського порядку та не нанесенні потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень, суд ставить їх під сумнів, оскільки вони не підтверджені будь-якою доказовою базою, та крім того вони суперечать іншим доказам по справі, досліджених у судовому засіданні та вказаних вище.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Будь-які докази у підтвердження обставин подій, які мали місце 20.07.2015 року за участю потерпілого та обвинуваченого, які були викладені в залі суду ОСОБА_6 і на правдивості яких він наголошує, самим обвинуваченим суду надані не були.
Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого чи свідків будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинуваченого.
Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого, свідків у справі.
Таким чином, оцінивши здобуті докази в їх сукупності, суд знаходить, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведена повністю, заперечення своєї вини обвинуваченим у вчиненому суд до уваги не бере, вважає його твердження недостовірними, оскільки вони нічим не доведені та розцінює їх, як обраний ним метод захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Даний висновок суду підтверджується і правовими позиціями, які були викладені у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2012 року у справі №5-17кс, що згідно положень ч.1 ст. 458 КПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону та для всіх судів України.
Так, у постанові суду було визначено, що об'єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Аналізуючи показання потерпілого, судом встановлено, що ініціатором вчинення кримінального правопорушення був саме обвинувачений ОСОБА_6 , який, використовуючи нікчемний привід у публічному місці, супроводжуючи свої дії нецензурною лексикою та фізичним насильством, призвів до заподіяння шкоди потерпілому, який до цього часу був йому не знайомий, жодних протиправних дій по відношенню до обвинуваченого не вчинив, у особистих неприязних стосунках не перебував.
Тому, дії обвинуваченого ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 296 КК України кваліфіковано вірно, оскільки він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
При обранні міри покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, але безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок, тобто забезпечення спокійних умов суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку людей, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризуються позитивно, що на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, думку потерпілого стосовно суворого покарання, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, відсутні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання в межах, встановлених в санкції частини статті Кримінального кодексу за цей злочин у виді обмеження волі.
Крім того, є підстави звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України і з врахуванням всіх обставин справи та особи винного суд прийшов до висновку, що обвинуваченому слід визначити іспитовий строк 1 рік 6 місяців. Згідно ст.76 КК України на обвинуваченого під час іспитового строку слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
На думку суду, саме таке основне покарання у виді обмеження волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Суд вважає зазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та понесених витрат слід задоволити частково з таких підстав.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно пунктів 6, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” із змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Потерпілий ОСОБА_4 в результаті протиправних дій ОСОБА_6 звертався за медичною допомогою в Надвірнянську ЦРЛ та Київську ОКЛ, що підтверджено відповідними консультативними висновками та догоспітальним клінічним протоколом (а.с.29-34).
Суд враховує, що потерпілим ОСОБА_4 перенесено фізичну біль, душевні страждання, переживання за своє здоров'я, вимушені зміни у життєвих планах і стосунках. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 , який свідчить про неспроможність обвинуваченого відшкодувати заявлену суму моральної шкоди, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 4000 грн. моральної шкоди,
Водночас з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 слід стягнути понесені ним процесуальні витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 2000 грн., що стверджується відповідною угодою про надання правової допомоги адвокатом та квитанцією про оплату такої допомоги, а також 936,65 грн. витрат, пов'язаних із прибуттям до місця як досудового розслідування, так і судового провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370 , 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням та встановити іспитовий строк на 1 рік 6 місяців.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 користь потерпілого ОСОБА_4 4000 грн. заподіяної моральної шкоди та 2936,65 грн. судових витрат по справі, а всього 6936,65 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1