Справа № 344/4507/15-ц
Провадження № 2/344/2563/15
25 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, мотивуючи тим, що після припинення фактичних шлюбних відносин між ним та відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні дітей. Відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, шляхом відмов у побаченні із дітьми та навіть у спілкуванні з ними. Позивач декілька раз приходив за адресою проживання відповідачки та дітей з метою побачитися з дітьми та поспілкуватися із ними, але відповідачка жодного разу не відчинила двері, будучи при цьому вдома. Питання виховання дітей батьки вирішують спільно, а відповідачка та інші особи не мають права перешкоджати відповідачу брати участь у їх вихованні, тому позивач змушений був звернутись з позовом до суду.
25.06.2015 року ухвалою Івано-Франківського міського суду до участі у справі було залучено Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з метою надання висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дітей (а.с.66).
24.09.2015 року позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог відповідно до ст.31 ЦПК України, відповідно до якої просив зобов”язати відповідачку повідомляти про будь-яку зміну перебування чи навчання дітей, зобов”язати не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та надати можливість проводити разом із дітьми канікули осінні, зимові, літні та дні їх днів народжень, свята у м.Івано-Франківьку (а.с.77).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримаа в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та заяві про часткову зміну позовних вимог. Суду повідомила, що подана позивачем 24.09.2015 року заява була вимушеною, не дивлячись на стадію судового процесу, оскільки, відповідачка виїхала з постійного місця проживання у м.Івано-Франківську до м.Хмельницький та забрала з собою дітей. А тому, щоб захистити свої порушені права та інтереси позивач був вимушений частково змінити позовні вимоги. Просив взяти до уваги вищенаведені факти та задоволити позовні вимоги з врахуванням змін в повному обюсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, суду повідомив, що протягом всього часу окремого проживання сторін позивач спілкується з дітьми та бере участь у їх вихованні. Він неодноразово відпочивав з ними, гуляв, забирав до себе додому на період відряджень відповідачки. Однак, такі зустрічі призводили до погіршення самопочуття дітей. Жодних перешкод у вихованні та спілкуванні позивача з дітьми як зі сторони відповідачки так і зі сторони її батьків, які допомагають їй у вихованні дітей немає. Вважає, що визначення участі у спілкуванні та вихованні дітей у спосіб, запропонований позивачем не сприятиме максимально можливому врахуванню інтересів дітей. Крім цього, повідомила, що подана позивачем заява про часткову зміну позовних вимог не підлягає до розгляду, оскільки, подана з порушенням вимог ЦПК України. На підставі вищенаведеного, просила в задоволенні позову відмовити.
Представник Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні надав суду висновок та просив задоволити вимоги позивача в межах визначених у висновку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 08.11.2005 року розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.7).
За час перебування в шлюбі та після його розірвання (за період перебування у фактичних шлюбних відносинах) у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6), які на даний час проживають з відповідачкою, що сторонами не оспорюється, а тому на підставі ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Як вбачається із письових пояснень сторін та їх представників в судовому засіданні, відносини між сторонами вкрай негативні. Позивач звинувачує відповідачку у створенні перешкод в спілкуванні з дітьми, а відповідачка звинувачує позивача у негативному впливі на них.
Згоди щодо виховання дітей сторони не можуть дійти, хоча суд роз'яснював їм, що такі їх стосунки негативно впливають на психологічний стан їх дітей, перешкоджають їх нормальному розвитку.
Як вбачається із висновку Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.2015 року рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між батьками розірвано в жовтні 2005 року, малолітнього ОСОБА_3 залишено на проживання з матір”ю. В період перебування у громадянському шлюбі у батьків народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Батько ОСОБА_1 до органу опіки та піклування про встановлення йому порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми не звертався.
Згідно з характеристикою наданою Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею ОСОБА_5 працює завідувачем травматологічного відділення, характеризується позитивно, зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, користується повагою серед пацієнтів та колег по роботі.
ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 г. Має іншу сім”ю. Згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 30.07.2015 року в помешканні батька створені задовільні умови проживання. Помешкання є приватним будинком. Діти мають окремі кімнати, в яких є місце для сну, навчання, дитячі меблі, особисті речі, іграшки.
Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 колишня дружина чинить перешкоди у зустрічах з дітьми. За час проживання із сім”єю ОСОБА_1 проявляв себе як турботливий батько, має велике бажання брати участь у вихованні своїх дітей. Він повідомляє, що неодноразово намагався вирішити питання участі у вихованні дітей із колишньою дружиною, однак, позитивного результату це не дало.
На даний час мати ОСОБА_2М з дітьми виїхала на проживання у м.Хмельницький, у зв”язку з чим батькові довелось частково змінити позовні вимоги.
Відповідно до позовної заяви та уточнених позовних вимог батько пропонує зобов”язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та встановити йому такий порядок участі у вихованні дітей: “зобов”язати ОСОБА_2 повідомляти про будь-яку зміну перебування чи навчання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6; зобов”язати ОСОБА_2 надати батькові можливість проводити разом з дітьми осінні, зимові, літні канікули та дні народження дітей, свята у м.Івано-Франківську”.
Матір дітей, ОСОБА_2, працює; іншої сім”ї не має. Разом із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на даний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Згідно з інформацією Хмельницької приватної ЗШ “Гармонія” І-ІІІ ступенів від 25.09.2015 року в помешканні де проживають діти, створені належні житлово-побутові умови, у них є свої кімнати, в яких облаштовані робочі місця та ігрові куточки.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2, які зареєстровані в службі у справах дітей 28.07.2015 року вона повідомляє, що жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми не створювала і не створює. Після того, як вони з ОСОБА_1 припинили фактичне проживання батько бачився з дітьми та займався їх вихованням. На час відряджень ОСОБА_6 дітьми опікувались її батьки, які теж не чинили батькові ОСОБА_1 перешкод у зустрічах.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_6 повідомляє, про те, що вони з ОСОБА_1 проживали під одним дахом заради дітей, оскільки, їх особисті стосунки не складались. З її слів ОСОБА_7 постійно погрожував забрати дітей та часто піднімав на неї руку. Щоб припинити такі стосунки ОСОБА_6 переїхала на проживання у квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 30.07.2015 року в помешканні матері створені задовільні умови проживання. Діти мають окремі кімнати, в яких є місце для сну, навчання, дитячі меблі, деякі особисті речі, іграшки.
Зі слів малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, (пртокол бесіди від 30.07.2015 року) він має бажання бачитись з батьком і стверджує, що зустрічається з ним два рази на тиждень. Повідомляє про те, що не хоче зустрічатися з батьком у будинку на вул. Ленкавського, 15г, оскільки, там проживає інша жінка.
Згідно з інформацією Івано-Франківської ЗШ №21 від 04.09.2015 року №02-01/94 учні школи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вибули з міської Івано-Франківської ЗШ №21 у Красилівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Хмельницької області, у зв”язку з переїздом.
Відповідно до інформації, яку надала громадянка ОСОБА_2, що надійшла у службу у справах дітей 07.09.2015 року, вона разом з дітьми змінила місце проживання і переїхала з м.Івано-Франківська до м.Хмельницького.
З інформації від 25.09.2015 року, що надійшла із Хмельницької приватної загальноосвітньої школи “Гармонії” І-ІІІ ступенів випливає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються у вищезгаданому навчальному закладі з 1-го вересня 2015 року. Діти жваві, веселі, активні, дисципліновані. Швидко “прижились” у нових колективах та потоваришували з однокласниками. За час навчання дітей в школі “Гармонія” мати дітей ОСОБА_2 приділяє значну увагу навчанню та вихованню дітей: приводить дітей до школи та забирає їх після уроків. ОСОБА_6 цікавиться навчанням дітей, дослухається до порад вчителів. За вказаний період батько у шкільному житті дітей жодної участі не брав.
При бесіді ОСОБА_3 з психологом було з”ясовано, що діти бачаться з батьком, мають змогу спілкуватись з ним по телефону. Також він повідомив, що вони разом відпочивали у Болгарії у серпні 2015 року. Андрій розповів про те, що у ОСОБА_7 нова сім”я та дитина, і він боляче переживає цей факт як і те, що нова родина батька проживає у будинку, в якому раніше проживав він разом з мамою, сестрою та татом. Згідно з інформацією навчального закладу умови проживання родини: ОСОБА_6 орендує трьохкімнатну квартиру на шостому поверсі дев”ятиповерхового будинку у затишному мікрорайоні. У квартирі чисто, зроблено євроремонт. У дітей є свої кімнати, в яких обладнані робочі місця та ігрові куточки.
А тому, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне встановити батькові ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6: осінні, зимові, літні канікули та дні народження дітей, свята у м.Івано-Франківську за бажанням дітей та за домовленістю з їх матір”ю (а.с.82-85).
Відповідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Під час вирішення спору береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
У свою чергу, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З огляду на обставини справи, зважаючи на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.2015 року, відносини між батьками дітей, їх вік, зручність перш за все для дітей часу спілкування, періодичність побачень, право батька на спільний відпочинок з дітьми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині надання можливості проводити разом із дітьми канікули осінні, зимові, літні та дні їх днів народжень, свята у м.Івано-Франківьку підлягає до часткового задоволення, а саме за бажанням дітей та за домовленістю з їх матір”ю.
Щодо позовної вимоги не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, то судом встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що позивач протягом часу окремого проживання спілкується з дітьми та бере участь у їх вихованні.
Дані факти викладені у наданій позивачем інформації Івано-Франківської загальноосвітньої школи-садок І ступеня №6 від 24.03.2015 року №30, відповідно до якої за час навчання в школі (2010-1014 роки), батьки приділяли увагу навчанню дітей. У більшості випадків приводив до школди і забирав після уроків батько. А також, він систематично цікавився навчанням дітей, питав поради вчителів. На всі прохання та зауваження педагогів, батько реагував позитивно, старався допомагати дітям у навчанні. Він регулярно відвідував батьківській збори, оплачував екскурсійні поїздки дітей. ОСОБА_2 часто перебувала у відрядженнях і діти залишалися на батька, який добре справлявся з своїми обов”язками: діти були доглянуті, домашні завдання виконані, емоційно-психологічний стан дітей був позитивним (а.с.12).
З інформації наданої тренером з секції бразильського джиу-джитсу ОСОБА_8 від 29.04.2015 року ОСОБА_2 приділяє значну увагу фізичному та моральному розвитку дітей, приводить дітей на заняття та забирає їх, проводить оплату за навчання. Батько, ОСОБА_1 декілька разів проводив оплату (а.с.44).
Як вбачається із висновку Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.2015 року малолітній ОСОБА_3 повідомив, що у серпні 2015 року вони разом із батьком відпочивали у Болгарії (а.с.85).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачкою не чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дітей, позивач приймає участь у житті своїх дітей. Позивачем будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачка чинить чи буде чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей не надано, твердження позивача з цього приводу є голослівними, не підтвердженими жодним із засобів доказування, тому позовні вимоги в частині не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні дітей не підлягають до задоволення.
Позовна вимога про зобов”язання відповідачку повідомляти про будь яку зміну перебування чи навчання доньки ОСОБА_4 Та сина ОСОБА_3 була заявлена позивачем 24.09.2015 року не до початку розгляду справи по суті, як передбачено ст. 31 ЦПК України.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні та вбачається із висновку Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.2015 року часткова зміна позовних вимог є наслідком того, що відповідачка в вересні 2015 року разом із дітьми виїхала на проживання у м.Хмельницький не повідомивши про це позивача.
А тому, суд враховуючи право позивача на захист його прав та інтересів вважає за необхідне розглянути заявлену позивачем позовну вимогу.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ із застосуванням Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька Конвенція) діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ст. 52 Конституції України). У свою чергу, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Згідно п.4 у Гаазькій Конвенції визначено поняття «незаконне переміщення» або «утримування дитини». Згідно зі ст. 3 Гаазької Конвенції переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до її переміщення або утримування, при умові, що у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно чи індивідуально, або могли б здійснюватися, якби не переміщення (утримування). У Гаазькій Конвенції вживаються поняття «право піклування» і «право доступу», тлумачення яких обмежено виключно цілями Конвенції. Так, право піклування означає сукупність прав, які стосуються турботи про дитину. Право доступу включає право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати її на обмежений час у інше місце, ніж місце постійного проживання (ст. 5 Конвенції). Відповідно до цілей Гаазької Конвенції, її суть полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного проживання.
На підставі вище наведеного, з врухванням того, що відповідачка змінила місце проживання разом із дітьми не повідомивши про це позивача, суд вважає за необхідне зобов”язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1, про будь-яку зміну перебування чи навчання доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3.
Як вбачається зі змістуст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 150, 151, 153, 159 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 209, 212-214, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними - задоволити частково.
Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10 у вихованні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: осінні, зимові, літні канікули та дні народження дітей, свята у м.Івано-Франківську за бажанням дітей та за домовленістю з їх матір”ю.
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11, ідентифікаційний номер - невідомий, жительку АДРЕСА_2 повідомляти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10 про будь-яку зміну перебування чи навчання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Пастернак І.А.